Мануфактура — еңбек бөлінісіне негізделген бірлестік. Мануфактура өндіріс үдерісін ұйымдастыру нысаны ретінде Батыс Еуропа елдерінде 16 ғасырдың ортасынан 18 ғасырдың соңғы ширегіне дейін үстемдік құрды. Мануфактураның екі жолы болды. Олардың бірі — түрлі мамандықтағы қолөнершілерді бір шеберханаға біріктіру. Екіншісі — бір мамандықтағы қолөнершілерді ортақ шеберханаға біріктіріп, олардың арасында еңбекті бөлісу. Мануфактураны ұйымдастырудың бұл екі тәсілінде де жұмысшылар еңбек бөлінісі негізінде маманданады. Мануфактураның техникалық негізі қолөнері болып қалғанымен, қолөнершілер мен мануфактуралық жұмысшылар арасында техникалық тұрғыда үлкен айырмашылық болды. Дербес қолөнерші өнімді толық көлемде дайындау жұмысын бір өзі атқарса, мануфактуралық жұмысшы өнімнің жекелеген бөліктерін дайындау жұмыстарын орындады. Мануфактура, ең алдымен, кооперативтік еңбек нысанымен байланысты болды.
1.Поразка Росії в Кримській війні (1853–1856). Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.
· по-друге, селянські господарства розорялися, оскільки поміщики збільшували панщину вЧерноземье, а оброчні селяни йшли на заводи, підривалася основа кріпосницькій економіки, що базується на примусовому, вкрай неефективному праці кріпаків;
· по-третє, криза кріпацтва виявився однією з головних причин поразки країни у Кримську війну, яка показала військово-технічну відсталість Росії. Була підірвана фінансову систему; селяни розорялися через рекрутських наборів, зростання повинностей. Почалася масова втеча селян від поміщиків;
· по-четверте, зростання кількості селянських заворушень (в 1860 р. сталося 126 виступів селян) створював реальну загрозу перетворення розрізнених виступів у нову «пугачовщину»;
· по-п'яте, усвідомлення правлячими колами, що кріпосне право — «пороховий льох» під державою. Від ліберальних поміщиків, учених, навіть родичів царя, зокрема молодшого брата великого князя Костянтина, на адресу уряду почали надходити пропозиції, проекти реформування земельних відносин. Олександра Другого, виступаючи у 1856 року перед представниками московського дворянства, говорив: «Якщо ми визволимо селян згори, всі вони звільнять себеснизу
Мануфактура — еңбек бөлінісіне негізделген бірлестік. Мануфактура өндіріс үдерісін ұйымдастыру нысаны ретінде Батыс Еуропа елдерінде 16 ғасырдың ортасынан 18 ғасырдың соңғы ширегіне дейін үстемдік құрды. Мануфактураның екі жолы болды. Олардың бірі — түрлі мамандықтағы қолөнершілерді бір шеберханаға біріктіру. Екіншісі — бір мамандықтағы қолөнершілерді ортақ шеберханаға біріктіріп, олардың арасында еңбекті бөлісу. Мануфактураны ұйымдастырудың бұл екі тәсілінде де жұмысшылар еңбек бөлінісі негізінде маманданады. Мануфактураның техникалық негізі қолөнері болып қалғанымен, қолөнершілер мен мануфактуралық жұмысшылар арасында техникалық тұрғыда үлкен айырмашылық болды. Дербес қолөнерші өнімді толық көлемде дайындау жұмысын бір өзі атқарса, мануфактуралық жұмысшы өнімнің жекелеген бөліктерін дайындау жұмыстарын орындады. Мануфактура, ең алдымен, кооперативтік еңбек нысанымен байланысты болды.
1.Поразка Росії в Кримській війні (1853–1856). Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.
· по-друге, селянські господарства розорялися, оскільки поміщики збільшували панщину вЧерноземье, а оброчні селяни йшли на заводи, підривалася основа кріпосницькій економіки, що базується на примусовому, вкрай неефективному праці кріпаків;
· по-третє, криза кріпацтва виявився однією з головних причин поразки країни у Кримську війну, яка показала військово-технічну відсталість Росії. Була підірвана фінансову систему; селяни розорялися через рекрутських наборів, зростання повинностей. Почалася масова втеча селян від поміщиків;
· по-четверте, зростання кількості селянських заворушень (в 1860 р. сталося 126 виступів селян) створював реальну загрозу перетворення розрізнених виступів у нову «пугачовщину»;
· по-п'яте, усвідомлення правлячими колами, що кріпосне право — «пороховий льох» під державою. Від ліберальних поміщиків, учених, навіть родичів царя, зокрема молодшого брата великого князя Костянтина, на адресу уряду почали надходити пропозиції, проекти реформування земельних відносин. Олександра Другого, виступаючи у 1856 року перед представниками московського дворянства, говорив: «Якщо ми визволимо селян згори, всі вони звільнять себеснизу