Социальные проблемы Италии И Германии,. Экономические проблемы Италии и Германии,. Политические проблемы Италии и Германии. И вывод:Почему в Италии и Германии фашисты пришли к власти?
Студентство в Середньовіччі: цікаві факти про життя учнів
Студентське життя у багатьох, як правило, асоціюється з гуртожитком, зубрінням, напівголодним існуванням і, звичайно, веселощами. Якщо звернутися до періоду Середньовіччя і пізніших епох, то стає ясно, що все не так вже й змінилося. Ось тільки за провини учнів карали батогами, а обряд посвячення в студенти більше нагадував знущання.
Вважалося, що заняття краще запам’ятовуються, якщо студента періодично бити. Збереглося дуже багато середньовічних посібників, в яких учнів рекомендувалося пороти, бити батогом або тягати за вуха. Перепадало і деяким особам королівської крові. Хоча у англійських принців, які не виявляли великої ретельності, поруч завжди знаходилися хлопчики для биття, які брали на себе весь гнів викладачів.
Традиція посвяти у студенти була дуже популярна і в Середньовіччі, і в більш пізні епохи. У посібнику для студентів «Manuale Scolarium», датованим кінцем XV століття, наводиться опис процедури посвячення молодого юнака, що більше нагадує знущання. Його били, стригли нігті тупими ножицями, змушували пити сечу. Весело було всім, крім того, над ким знущалися
На лекціях також було місце для веселощів. Одного разу, в XVI столітті в Оксфорді, після чергової пиятики студент заснув прямо на занятті. Знаменитий поет Річард Корбет, який був викладачем в університеті, порізав на шматки шовкові панчохи сплячого.
Дуже часто тяга до знань призводила до того, що студенти, які не задовольнившись практикумом по анатомії вдень, відправлялися викопувати трупи вночі, щоб продовжити вивчення людського тіла. Деякі крали трупи ще «тепленькими», тобто прямо з шибениці. У Монпельє (Франція), наприклад, існувала ціла мережа інформаторів, які завжди знали, коли і де відбудуться похорони.
Німецький письменник Томас Платтер Старший, який жив у XVI столітті, розповідав, як будучи студентом, крав свежозакопані трупи з кладовища, тим самим доводячи до сказу доглядачів. Доходило до того, що охоронці, побачивши когось біля могил, стріляли з арбалетів без попередження.
Мабуть, в усі часи студенти любили повеселитися і випити. У «Довіднику прекрасного студента», датованого 1495 роком, описуються обмеження для учнів. Заборонялося проводити ніч поза домом, купатися по понеділках, ходити на базари по середах, говорити дурниці тощо. За провину студентів знову ж пороли.
Во́тчина — земельное владение, принадлежащее князю или боярину потомственно. Боя́рин (ж.р. боя́рыня, мн.ч. боя́ре) — в узком смысле высший слой феодального общества Закупы - это свободные крестьяне, попадавшие в зависимость от помещика за долг, купу, обязанные вернуть долг хозяину либо в той же форме, что и взяли, конечно, с процентами, либо отрабатывая на земле феодала В Древней Руси лица, служившие землевладельцам по ряду, как правило попавшие в зависимость от него за денежный долг семенами или орудиями труда и вынужденные отрабатывать его у господина, используя часть своего времени; близки к закупам
Холопы - в России в х - начале XVIII вв. категория населения, по правовому положению близкая к рабам. Изначально не имели собственного хозяйства и исполняли различные работы для своих хозяев
Огнищане (тиун огнищанский, огневщик) — должность в Древней Руси. Охраняли княжескую собственность Челядь — название зависимого населения в Древней Руси
СМЕРДЫ - мелкие землевладельцы, составлявшие неоднородную по социально-правовому статусу группу населения в Древней Руси
феодальная раздробленность период ослабления центральной власти в феодальных государствах
Ле́топись (или летописа́ние) — это исторический жанр древнерусской литературы, представляющий собой погодовую, более или менее подробную запись исторических событий.
Студентське життя у багатьох, як правило, асоціюється з гуртожитком, зубрінням, напівголодним існуванням і, звичайно, веселощами. Якщо звернутися до періоду Середньовіччя і пізніших епох, то стає ясно, що все не так вже й змінилося. Ось тільки за провини учнів карали батогами, а обряд посвячення в студенти більше нагадував знущання.
Вважалося, що заняття краще запам’ятовуються, якщо студента періодично бити. Збереглося дуже багато середньовічних посібників, в яких учнів рекомендувалося пороти, бити батогом або тягати за вуха. Перепадало і деяким особам королівської крові. Хоча у англійських принців, які не виявляли великої ретельності, поруч завжди знаходилися хлопчики для биття, які брали на себе весь гнів викладачів.
Традиція посвяти у студенти була дуже популярна і в Середньовіччі, і в більш пізні епохи. У посібнику для студентів «Manuale Scolarium», датованим кінцем XV століття, наводиться опис процедури посвячення молодого юнака, що більше нагадує знущання. Його били, стригли нігті тупими ножицями, змушували пити сечу. Весело було всім, крім того, над ким знущалися
На лекціях також було місце для веселощів. Одного разу, в XVI столітті в Оксфорді, після чергової пиятики студент заснув прямо на занятті. Знаменитий поет Річард Корбет, який був викладачем в університеті, порізав на шматки шовкові панчохи сплячого.
Дуже часто тяга до знань призводила до того, що студенти, які не задовольнившись практикумом по анатомії вдень, відправлялися викопувати трупи вночі, щоб продовжити вивчення людського тіла. Деякі крали трупи ще «тепленькими», тобто прямо з шибениці. У Монпельє (Франція), наприклад, існувала ціла мережа інформаторів, які завжди знали, коли і де відбудуться похорони.
Німецький письменник Томас Платтер Старший, який жив у XVI столітті, розповідав, як будучи студентом, крав свежозакопані трупи з кладовища, тим самим доводячи до сказу доглядачів. Доходило до того, що охоронці, побачивши когось біля могил, стріляли з арбалетів без попередження.
Мабуть, в усі часи студенти любили повеселитися і випити. У «Довіднику прекрасного студента», датованого 1495 роком, описуються обмеження для учнів. Заборонялося проводити ніч поза домом, купатися по понеділках, ходити на базари по середах, говорити дурниці тощо. За провину студентів знову ж пороли.
Боя́рин (ж.р. боя́рыня, мн.ч. боя́ре) — в узком смысле высший слой феодального общества
Закупы - это свободные крестьяне, попадавшие в зависимость от помещика за долг, купу, обязанные вернуть долг хозяину либо в той же форме, что и взяли, конечно, с процентами, либо отрабатывая на земле феодала
В Древней Руси лица, служившие землевладельцам по ряду, как правило попавшие в зависимость от него за денежный долг семенами или орудиями труда и вынужденные отрабатывать его у господина, используя часть своего времени; близки к закупам
Холопы - в России в х - начале XVIII вв. категория населения, по правовому положению близкая к рабам. Изначально не имели собственного хозяйства и исполняли различные работы для своих хозяев
Огнищане (тиун огнищанский, огневщик) — должность в Древней Руси. Охраняли княжескую собственность
Челядь — название зависимого населения в Древней Руси
СМЕРДЫ - мелкие землевладельцы, составлявшие неоднородную по социально-правовому статусу группу населения в Древней Руси
феодальная раздробленность период ослабления центральной власти в феодальных государствах
УСОБИЦА Междоусобная вражда, борьба. Княжеские усобицы.
Ле́топись (или летописа́ние) — это исторический жанр древнерусской литературы, представляющий собой погодовую, более или менее подробную запись исторических событий.