Римський патронат – інститут, який з’явився за часів Римської республіки (509 р. до н. е.), і продовжував своє існування аж до занепаду Римської імперії. Але хоч би якої з цих думок ми не трималися, у всякому разі ми повинні визнати, що відносини між патронами і клієнтами були побудовані за аналогією з родинними відносинами. Клієнт, обравши собі патрона з числа кровних римських громадян (патриціїв), приписувався до його роду, прилучався до родинного культу і отримував право називатися родинним ім’ям патрона [1, c. 175]. Він вважався як би усиновленим патроном.
Його ставлення до патрона були не тільки подібні спорідненим, але вважалися навіть священними, так як родичі не завжди брали участь у родовому культі, а клієнт приймався в рід тільки за умови участі у обрядах. Ні клієнт, ні патрон не могли позиватися один з одним, ні свідчити один проти іншого. Клієнт зобов’язаний був ставитися до патрона з повагою, надавати йому послуги, обдаровувати його дочок приданим, сплачувати за нього і за його дітей викуп у випадку, якщо вони потрапили в полон до ворога, брати участь своїм майном в платежі боргів патрона або покритті витрат при відправленні громадської служби і т. д. Зв’язок клієнта з патроном вважався постійним і навіть спадковим, і якщо клієнт помирав бездітним, то його майно переходило до патрона. Натомість патрон повинен був всіляко сприяти клієнту і, між іншим, захищати його інтереси перед судом подібно до того, як захищав би інтереси своїх родичів[3, c. 167-168].
5 ноября 1339 года состоялась закладка дубовых стен Московского Кремля. В этот день мы решили рассказать вам, как изменился Кремль за все время своего существования.«Москва не сразу строилась». Эта фраза относится и к сердцу столицы. Еще в начале 12 века на окраине Суздальского княжества, где сливались две реки – Неглинка и Москва – расположилось небольшое поселение. Поскольку географически это место было пограничным пунктом Ростово-Суздальской земли, то это поселение (названное Москвой) выполняло роль крепости. А, как указывается в Тверской летописи, в 1156 году князь Юрий Долгорукий начал укреплять и расширять крепость, которая теперь занимала территорию между нынешними Боровицкими, Тайницкими и Троицкими воротами. Укрепления делались на совесть: крепость защищалась земляным валом, рвом, вдоль стен лежали несколько рядов бревен. Общая протяженность тогдашнего крепостного сооружения – около 700 метров. Вокруг Москвы было несколько сел и маленьких поселений, и хорошо защищенная крепость служила местом укрытия от врагов, а также хозяйственным центром. После смерти Юрия Долгорукого дальнейшее строительство Кремля перешло в руки его сына Андрея Боголюбскова
Відповідь:
надіюсь до Пояснення:
Римський патронат – інститут, який з’явився за часів Римської республіки (509 р. до н. е.), і продовжував своє існування аж до занепаду Римської імперії. Але хоч би якої з цих думок ми не трималися, у всякому разі ми повинні визнати, що відносини між патронами і клієнтами були побудовані за аналогією з родинними відносинами. Клієнт, обравши собі патрона з числа кровних римських громадян (патриціїв), приписувався до його роду, прилучався до родинного культу і отримував право називатися родинним ім’ям патрона [1, c. 175]. Він вважався як би усиновленим патроном.
Його ставлення до патрона були не тільки подібні спорідненим, але вважалися навіть священними, так як родичі не завжди брали участь у родовому культі, а клієнт приймався в рід тільки за умови участі у обрядах. Ні клієнт, ні патрон не могли позиватися один з одним, ні свідчити один проти іншого. Клієнт зобов’язаний був ставитися до патрона з повагою, надавати йому послуги, обдаровувати його дочок приданим, сплачувати за нього і за його дітей викуп у випадку, якщо вони потрапили в полон до ворога, брати участь своїм майном в платежі боргів патрона або покритті витрат при відправленні громадської служби і т. д. Зв’язок клієнта з патроном вважався постійним і навіть спадковим, і якщо клієнт помирав бездітним, то його майно переходило до патрона. Натомість патрон повинен був всіляко сприяти клієнту і, між іншим, захищати його інтереси перед судом подібно до того, як захищав би інтереси своїх родичів[3, c. 167-168].
5 ноября 1339 года состоялась закладка дубовых стен Московского Кремля. В этот день мы решили рассказать вам, как изменился Кремль за все время своего существования.«Москва не сразу строилась». Эта фраза относится и к сердцу столицы. Еще в начале 12 века на окраине Суздальского княжества, где сливались две реки – Неглинка и Москва – расположилось небольшое поселение. Поскольку географически это место было пограничным пунктом Ростово-Суздальской земли, то это поселение (названное Москвой) выполняло роль крепости. А, как указывается в Тверской летописи, в 1156 году князь Юрий Долгорукий начал укреплять и расширять крепость, которая теперь занимала территорию между нынешними Боровицкими, Тайницкими и Троицкими воротами. Укрепления делались на совесть: крепость защищалась земляным валом, рвом, вдоль стен лежали несколько рядов бревен. Общая протяженность тогдашнего крепостного сооружения – около 700 метров. Вокруг Москвы было несколько сел и маленьких поселений, и хорошо защищенная крепость служила местом укрытия от врагов, а также хозяйственным центром. После смерти Юрия Долгорукого дальнейшее строительство Кремля перешло в руки его сына Андрея Боголюбскова
Объяснение: