Сообщение на про любой монастырь,какие есть не больше 10-11 века на других сайтах не понятно всё в разброс Дата основания какая?
Причина создания кем был создан
и т.д просто не могу найти определённый монастырь не более 11 века и не менее 10 века
кто ответить

Більшість тогочасного населення Русі мешкала в неукріпле-них поселеннях, які називали так, як і сьогодні, - селами. У давньому селі було півтора-два десятки жител, споруджених з дерева. Житла русичі заглиблювали в землю на 30 - 80 см, іноді й більше, тому їх називають напівземлянками. У таких спорудах було затишно, вони швидше нагрівалися й довше тримали взимку тепло, а влітку - зберігали прохолоду. У хаті в кутку була піч з глини або каменю, яку топили «по-чорному», тобто так, що дим виходив крізь двері чи невелике вікно, чи просто крізь солом'яний дах.Селяни вирощували ячмінь, овес, згодом жито та пшеницю. З городини знали ріпу, капусту, редьку, огірки, буряк, моркву, горох, цибулю й часник. У садках росли вишні, сливи, яблуні. З тварин розводили велику рогату худобу, кіз, овець, свиней. Помічниками в господарствах були воли та коні. Живучи поміж лісів, у краю річок та озер, русичі не нехтували тисячолітнім мисливським і рибальським досвідом. Знали бортництво. Полювання та бортництво давало змогу отримувати не лише додаткові харчі, а й хутро, мед і віск - чи не найцінніші товари, які русичі збували сусіднім народам.Доберіть кілька іменників, прикметників, дієслів, які б розкривали зміст прочитаного.Заможні міщани - бояри та дружинники - носили дороге вбрання, пошите із заморських тканин, хутра й шкіри, оздоблене коштовностями. За верхній одяг і чоловіків, і жінок правив плащ. Плащі накидали на плечі й застібали на правому плечі застібкою-фібулою. Найбагатшими й найрозкішніше оздобленими, звичайно, були князівські плащі. Їх шили з дорогих кольорових вовняних тканин. Краї таких плащів обшивали золототканими стрічками, смугами з дорогого хутра, а поли -золотою вишивкою, нашивними орнаментованими бляшками із золота та срібла.Князівський костюм складався, окрім плаща, з довгої верхньої сорочки з дорогих тканин, штанів та чобіт з гарно вичиненої та фарбованої (здебільшого в червоний чи зелений колір) шкіри. Доповнювала вбрання шапка з хутряною опушкою, діадема та барма - комір-наплічник з коштовностей. Обов'язковим елементом давньоруських костюмів була сорочка. У сорочки вдягалися і селяни, і князі. Княгині, боярині та багаті городянки поверх сорочок носили також довгий верхній одяг тунікоподібного крою з ширшими, ніж у сорочок, рукавами. Жіноче вбрання доповнювали пояси. Заможні жінки любили прикраси - золоті й срібні ланцюжки, намиста, сережки.Теплим верхнім одягом, який носили і чоловіки, і жінки, були кожух і свита. Князі, бояри, багаті дружинники та купці ходили в кожухах з білки, горностая, куниці, а міський простолюд та селяни - з ведмедя, овчини та козячих шкур.Наші землі в 9-10 ст. чужинці називали «країною градів». «Гради», тобто фортеці, споруджували з дерева - городили, звідси й назва - «город», або «град». Укріплені поселення поступово перетворювалися на міста. Великі міста складалися з трьох частин. Одна з них - дитинець. Це найстаріша частина міста, розташована найчастіше на узвишші, горі. Зміцнена стінами, валами й ровами, ця частина давнього міста й була фортецею. На дитинці будували князівські та боярські двори. Від часів хрещення Русі саме тут розташовувалися найважливіші церкви й собори. Нижче дитинця простягався поділ. Саме тут мешкали ремісники та купці, тут був торговий майдан, чзалежав від рельєфу місцевості. Сходилися вони до торгової площі, біля міських брам чи дитинця. Центральна вулиця пролягала здебільшого від головної брами передмістя до дитинця. Вулиці вимощувалБудівлі в давніх містах розташовували рядами, між якими лишали проїзд - вулицю. Напрям вулиць часто и дерев'яними настилами.Міста заселяли переважно ремісники. Чимало мешканців міст жило з торгівлі. У великих містах мешкали князівська родина, бояри, дружинники, духівництво.Під садиби простолюду відводили невеликі ділянки землі. Свої хати городяни розташовували в глибині двору. Це були здебільшого однокімнатні, з глиняною підлогою, заглибленою в землю, будівлі, площею не більше 18 - 20 м2. Споруджували також господарські приміщення: навіси, клуні, хліви.Садиби й житла представників заможних верств були багатші й просторіші. Князі та бояри мешкали у двоповерхових хоромах з багатьма приміщеннями.У князівських палацах, боярських хоромах завжди було гамірно. Тут чатували дружинники, метушилися слуги, юрмилася челядь. Звідси віддавали накази, тут судили й урядували, сюди звозили данину. У просторих великих залах, де збиралися дружинники князя, часто відбувалися бенкети.

Каждая родовая община представляла собой большой коллектив, связанный родством, общностью происхождения и хозяйственной жизни. В родовой общине все люди трудились сообща и имели общее имущество.
Несколько родовых общин, живущих в одной местности, составляли племя. Все племя говорило на одном языке, имело свои обычаи. Во главе племени стоял совет старейшин.

Родовая община — форма социальной организации (община) , где люди связаны родством, коллективным трудом и потреблением.

Охота, расчистка леса, земледелие при примитивных орудиях труда требовали больших коллективных усилий. Плуг с железным лемехом, железный топор, лопата, мотыга, лук и стрелы, стальные мечи вымиранию общины родовой и появлению соседской общины.
Члены родовой общины не могли брать себе жен внутри общины. Поэтому всякая родовая община всегда поддерживала дружеские отношения с другими родовыми общинами, с которыми она обменивалась супругами. Тем самым отношения родства возникали и между общинами, ещё более расширяя рамки сотрудничества и взаимной поддержки.