Система влади в гетьманщині була закладена під час хмельниччини. в середині xvii століття вона нагадувала військову диктатуру з елементами народовладдя. з кінця xvii століття ця система еволюціонувала в бік монархічно-республіканської системи зразка речі посполитої. головою держави був гетьман. він обирався пожиттєво на козацькій радізагальним, відкритим голосуванням. гетьман уособлював верховну виконавчу і судову владу, був керівником центрального апарату, головою усіх станів. верхівку влади складала генеральна старшина. в часи хмельниччини її називали військовою старшиною. до її складу входили обозний, суддя, писар, два осавули, хорунжий і бунчужний, підскарбій. генеральний писар керував гвк, що виконувала роль уряду. генеральний обозний очолював армату, мав повноваження заступника гетьмана, у разі потреби обіймав посаду наказного. генеральні судді завідували судочинством. генеральний суддя вершив суд над державними злочинцями, розглядав апеляції і прохання про помилування, контролював роботу місцевих судів. на засідання генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. всі судді були виборними. генеральний підскарбій відповідав за військову скарбницю, реформовану у генеральну скарбову канцелярію. осавули, хорунжі й бунчужні виконували функції гетьманських генерал-ад'ютантів. генеральна старшина формувала при гетьмані дорадчий орган — раду старшини. джерелом влади і захисником суверенітету держави були виключно представники козацького стану. решта станів були усунені від державного іння. деякі міста та монастирі користувалися магдебурзьким правом чи самоврядуванням. гетьманщина поєднувала в собі риси республіканського і авторитарного ладу. вищу владу представляли три органи — гвр, гетьман і рада генеральної старшини. незважаючи на те, що вищим органом влади була гвр, гетьман і генеральна старшина, як правило, маніпулювали цією радою і значення останньої поступово зменшувалося. цьому сприяв і порядок прийняття рішень генеральною радою: натовп піднімав руки, шаблі, підкидав шапки, через що застосовувалася акламація. хмельницький поволі відмовився від їх скликання, вирішуючи справи одноособово або переносячи їх розгляд на старшинську раду. утім потреба в скликанні ради диктувалася необхідністю зміцнення гетьманської влади в умовах наростання старшинської опозиції. після його смерті, в умовах загострення політичної боротьби, значення загальної ради істотно посилилося. із запровадженням в україні 1722-го року малоросійської колегії розпочалася уніфікація із загальноімперськими зразками норм організації державного життя, функціонування діловодства, впровадження у правове поле російських юридичних кодексів, мобілізації матеріальних ресурсів краю на загальноімперські потреби тощо. російська влада вчинила спробу де-факто ліквідувати інститути гетьманства і генеральної старшини, підмінити формально виборну полкову адміністрацію призначеними з центру російськими офіцерами, трансформувати судову і фінансові системи
В этом документе идет речь о тарифном уставе, который подготовил еще Сперанский Михаил Михайлович в 1810 году. Согласно ему, обеспечивалось преобладание вывоза товаром над ввозом, плюс денежная Англии. Этот устав практически Россию в свое время от экономического краха. Но в 1816 году, тарифный устав был изменен, какого-то лешего, совершенно не в пользу России, причем на 12 лет. Пользу получали Австрия, Пруссия и Польша. Соответственно, многие наши купцы, фабриканты просто разорились (обанкротились). И только в 1823 году спохватились и решили исправить ошибку в тарифном уставе, но было уже поздно, причиненный вред был невозвратим, и такая шаткость тарифов породила недоверие к правительству.
