Фараон був абсолютним монархом країни й, принаймні в теорії, повністю контролював її землю та ресурси. Він був верховним воєначальником і главою уряду, і спирався на бюрократичний апарат чиновників, щоб управляти своїми справами. Функцію управління виконував візир, який був його правою рукою, представником, і слідкував за землемірними роботами, скарбницею, будівельними проектами, правовою системою та архівами. На регіональному рівні країна поділялась на 42 адміністративні райони, які називались номами. На чолі кожного ному був номарх, який звітував перед візиром і був під його юрисдикцією. Храми становили кістяк економіки. Це були не лише молитовні будинки, але вони відповідали й за збір та зберігання національного багатства в системі комор і скарбниць, що перебували у віданні доглядачів, які перерозподіляли зерно і товари.
Значна частина економіки була централізованою і під строгим контролем. Хоча стародавні єгиптяни не використовували карбування монет до пізнього царства, але мали свого роду грошово-бартерну систему, в якій загальноприйнятими одиницями вартості були стандартні мішки з зерном і дебени, що дорівнювали приблизно 91 grams (3 oz) міді або срібла. Робочим платили зерном; простий трудівник міг заробити 5 мішків (200 кг або 400 фунтів) зерна на місяць, тоді як майстер міг отримати 7 мішків (250 кг або 550 фунтів). Ціни були фіксовані по всій країні та записані в списки, щоб полегшити торгівлю; наприклад сорочка коштувала п'ять мідних дебенів, тоді як корова — 140 дебенів. Зерно можна було обміняти на інші товари, згідно з переліком фіксованих цін. У п'ятому столітті до н. е. карбовані гроші прийшли в Єгипет з-за кордону. Спочатку монети використовувались як стандартизовані зливки дорогоцінного металу, а не справжні гроші, але в наступні століття міжнародні торговці стали покладатися на карбування
Бухар жырау — выдающийся казахский певец-сказитель, государственный деятель. Родился в 1668 году. Прожив долгую жизнь, Бухар жырау стал свидетелем многих исторических событий. При Тауке-хане он был одним из влиятельных биев.
Перетерпев материально-бытовые трудности и лишившись своего былого влияния в «Годы Великого бедствия», с приходом к власти Абылай хана Бухар жырау возвращается к государственным делам. Являясь главным советником хана и одним из авторитетнейших биев, Бухар жырау играл важную роль в разрешении крупных проблем жизни казахского народа.
Бухар жырау был весьма образованным для своего времени человеком и писал на арабском языке. Из его поэтического наследия до нас дошли около 1200 строк. Они были собраны в XIX-XX веках из устных преданий. Из сочинений Бухар жырау и содержащихся в них идейных противоречий, выявляются многие противоречивые тенденции того времени. Нестабильный и переменчивый характер своего времени Бухар жырау воспринимает как вполне закономерное явление. Он говорит, что в мире нет ничего вечного, подвергаются изменениям не только жизнь человечества, но и сама природа.
Бухар жырау мечтает об объединении трех жузов казахского народа под началом единого сильного государства с одним центром. Поэтому, считая Абылай хана претворить в жизнь эту мечту, Бухар жырау всячески поддерживает его в своих действиях и песнях, ведет самоотверженную борьбу за развитие и укрепление ханской власти.
Бухар жырау понимает, что установление дружественных отношений с русским народом отвечает жизненным интересам казахского народа. В этой связи он оказывает определенное влияние на Абылай хана. Наряду с этим Бухар жырау осознает, что основной целью царского правительства является реализация колониальной политики. Затрагивая наиболее актуальные проблемы своего времени, в своих произведениях Бухар жырау призывал людей к единству, дружбе и героизму. Подвергая острой критике некоторые жестокие поступки Абылай хана, он, наряду с этим, является автором многих философско-афористических размышлений в виде агитационно-пропагандистских и безусловных сентенций. При Абылай хане, будучи сильным судьей, влияющим на государственную политику, являлся рупором идей своего времени.
Бухар жырау умер в 1781 году в районе гор Далба на территории Баянаульского района нынешней Павлодарской области. ответ на 1 вопрос
та влади.
Фараон був абсолютним монархом країни й, принаймні в теорії, повністю контролював її землю та ресурси. Він був верховним воєначальником і главою уряду, і спирався на бюрократичний апарат чиновників, щоб управляти своїми справами. Функцію управління виконував візир, який був його правою рукою, представником, і слідкував за землемірними роботами, скарбницею, будівельними проектами, правовою системою та архівами. На регіональному рівні країна поділялась на 42 адміністративні райони, які називались номами. На чолі кожного ному був номарх, який звітував перед візиром і був під його юрисдикцією. Храми становили кістяк економіки. Це були не лише молитовні будинки, але вони відповідали й за збір та зберігання національного багатства в системі комор і скарбниць, що перебували у віданні доглядачів, які перерозподіляли зерно і товари.
Значна частина економіки була централізованою і під строгим контролем. Хоча стародавні єгиптяни не використовували карбування монет до пізнього царства, але мали свого роду грошово-бартерну систему, в якій загальноприйнятими одиницями вартості були стандартні мішки з зерном і дебени, що дорівнювали приблизно 91 grams (3 oz) міді або срібла. Робочим платили зерном; простий трудівник міг заробити 5 мішків (200 кг або 400 фунтів) зерна на місяць, тоді як майстер міг отримати 7 мішків (250 кг або 550 фунтів). Ціни були фіксовані по всій країні та записані в списки, щоб полегшити торгівлю; наприклад сорочка коштувала п'ять мідних дебенів, тоді як корова — 140 дебенів. Зерно можна було обміняти на інші товари, згідно з переліком фіксованих цін. У п'ятому столітті до н. е. карбовані гроші прийшли в Єгипет з-за кордону. Спочатку монети використовувались як стандартизовані зливки дорогоцінного металу, а не справжні гроші, але в наступні століття міжнародні торговці стали покладатися на карбування
Объяснение:
якщо звісно це те що тобі потрібно
Объяснение:
Бухар жырау — выдающийся казахский певец-сказитель, государственный деятель. Родился в 1668 году. Прожив долгую жизнь, Бухар жырау стал свидетелем многих исторических событий. При Тауке-хане он был одним из влиятельных биев.
Перетерпев материально-бытовые трудности и лишившись своего былого влияния в «Годы Великого бедствия», с приходом к власти Абылай хана Бухар жырау возвращается к государственным делам. Являясь главным советником хана и одним из авторитетнейших биев, Бухар жырау играл важную роль в разрешении крупных проблем жизни казахского народа.
Бухар жырау был весьма образованным для своего времени человеком и писал на арабском языке. Из его поэтического наследия до нас дошли около 1200 строк. Они были собраны в XIX-XX веках из устных преданий. Из сочинений Бухар жырау и содержащихся в них идейных противоречий, выявляются многие противоречивые тенденции того времени. Нестабильный и переменчивый характер своего времени Бухар жырау воспринимает как вполне закономерное явление. Он говорит, что в мире нет ничего вечного, подвергаются изменениям не только жизнь человечества, но и сама природа.
Бухар жырау мечтает об объединении трех жузов казахского народа под началом единого сильного государства с одним центром. Поэтому, считая Абылай хана претворить в жизнь эту мечту, Бухар жырау всячески поддерживает его в своих действиях и песнях, ведет самоотверженную борьбу за развитие и укрепление ханской власти.
Бухар жырау понимает, что установление дружественных отношений с русским народом отвечает жизненным интересам казахского народа. В этой связи он оказывает определенное влияние на Абылай хана. Наряду с этим Бухар жырау осознает, что основной целью царского правительства является реализация колониальной политики. Затрагивая наиболее актуальные проблемы своего времени, в своих произведениях Бухар жырау призывал людей к единству, дружбе и героизму. Подвергая острой критике некоторые жестокие поступки Абылай хана, он, наряду с этим, является автором многих философско-афористических размышлений в виде агитационно-пропагандистских и безусловных сентенций. При Абылай хане, будучи сильным судьей, влияющим на государственную политику, являлся рупором идей своего времени.
Бухар жырау умер в 1781 году в районе гор Далба на территории Баянаульского района нынешней Павлодарской области. ответ на 1 вопрос