Соотнесите даты и события: 1. 19 февраля 1861 А. циркуляр «О кухаркиных детях». 1. 1 марта 1881 Б. Городская реформа. 1. 1887 В. Роспуск организации “Земля и воля”. 1. 1870 Г. Убийство Александра II. 1. 1964 Д. Отмена крепостного права. 2. Составьте последовательность событий: 1. Осада Плевны. 2. Создание группы «Освобождение труда». 3. Парижская мирный договор. 4. Манифест «О незыблемости самодержавия». 5. Возникновение организации “Земля и воля”. 6. Земская реформа. 3. Персоналии. Соотнесите имя с краткой характеристикой: 1. Г.В.Плеханов А. Министр финансов. 1. А.И.Желябов Б. Министр иностранных дел, талантливый дипломат. 1. И.В.Гурко В.Военный министр, руководитель военной реформы . 1. Д.А.Милюков Г. Один из руководителей «Народной воли» 1. И.А.Вышнеградский Д. Первый русский марксист. 1. А.М.Горчаков Е. Русский генерал, захвативший Шипкинский перевал. 4.Правильно соотнесите понятия и определения: 1. Капитализм А. Крайне радикальное революционное течение. 2. Земство Б. Учение, в котором в качестве цели и идеала выдвигается осуществление принципов справедливости, свободы и равенства. 3. Народничество В. Экономическая система производства и распределения, основанная на частной собственности, формальном юридическом равенстве и свободе... 4. Нечаевщина Г. Выборные органы местного самоуправления в Российской империи и Российской республике на уровне губернии, уезда и (с 1917 года) волости. 5. Социализм Е. Политическое течение русской радикальной интеллигенции, стремившееся организовать крестьян на революцию. 5. Восстановите хронологическую последовательность событий: А) покушение В. Засулич на Ф. Трепова; Б) покушение А. Соловьёва на Александра II; В) покушение Д. Каракозова на Александра II; Г) образование кружка «чайковцев»; Д) самороспуск первой организации «Земля и воля»; Е) «Хождение в народ»; Ж)Возникновение второй организации «Земля и воля»; З)Убийство Александра II; И) Раскол организации «Земля и воля» на «Чёрный передел» и «Народная воля»; 6.Напишите пропущенное словосочетание. «», назначаемые Сенатом из числа местных помещиков, должны были регулировать и контролировать выкупные сделки, составлять уставные грамоты. ответ: . 7. Объясните термин: Контрреформа - это 8. Напишите, о каком русском полководце идёт речь в этом отрывке: Талантливый генерал, участник русско-турецкой войны. Русские войска под его командованием 8 января 1878 г. взяли город Адрианаполь. Его называли «белым генералом». Такое прозвище Михаил Дмитриевич заслужил не только тем, что носил белый мундир и гарцевал в бою на белой лошади, но и своими личными качествами: заботой о солдатах, добродетелью. «Убедите солдат на деле, что вы о них вне боя отечески заботливы, что в бою - сила, и для вас ничего не будет невозможного»ответ: . 9.Какие три из перечисленных положений составляли содержание судебной реформы 1864 г.? А) получение помещиками права суда над крестьянами Б) участие адвоката в судебном процессе В) отмена права императора на помилование Г) состязательность судебного процесса Д) высшей судебной власти Сената Е) участие в судебном процессе присяжных заседателей
Начиная с XVII в. бурно развивается естествознание. Потребности мореходства определяют развитие астрономии; строительство городов, кораблестроение, военное дело - развитие математики и механики. Новая наука опирается прежде всего на практику материального производства: изобретение машин в текстильной промышленности, совершенствование орудий производства в угольной и металлургической промышленности.
Э. Торричелли экспериментально установил факт давления воздуха, изобрел ртутный барометр и воздушный насос. И. Ньютон сформулировал основные законы механики, в том числе закон всемирного тяготения. Р. Бойль применил механику в химии, разработал понятие химического элемента. Английский физик У. Гильберт исследовал свойства и практическое применение магнита. В. Гарвей открыл кровообращение и эмпирически исследовал его роль. Выдающийся вклад в развитие математики, механики, физики, физиологии внесли Р. Декарт и Г. Лейбниц. В общественных науках разрабатывается теория естественного права (Т. Гоббс в Англии, Г. Гроций в Голландии).
Такое развитие науки не могло не оказать воздействия на философию своего времени. В философии происходит решительный разрыв со схоластикой и религией: в борьбе против господства религиозных догматов, авторитета и давления церкви возникает учение о всемогуществе разума и безграничных возможностях научного исследования.
Для философии Нового времени характерна сильная материалистическая тенденция, вытекающая прежде всего из опытного естествознания.
Крупными философами в Европе XVII в. являются Ф. Бэкон, Т. Гоббс и Дж. Локк (Англия), Р. Декарт (Франция), Б. Спиноза (Голландия), Г. Лейбниц (Германия).
В философии Нового времени, прежде всего в философии XVII в., проблемам онтологии, т.е. учению о бытии и субстанции, уделяется большое внимание, особенно когда речь идет о движении, пространстве и времени.
Задача науки и философии - содействовать увеличению власти человека над природой, здоровью и красоте человека - вела к пониманию необходимости исследования причин явлений, их сущностных сил. Поэтому проблемы взаимоотношения общества, человека, государства интересуют многих философов Нового времени.
Слов'яни - одна з найчисленніших груп давньоєвропейського населення. З розселенням арійських племен по цілій Європі й великій частині Азії, почали вибиватися поміж іншими племенами й слов’яни, що первісно займали землі поміж рікою Одрою на заході, Дніпром на сході, Карпатами й Судетами на півдні й прибережною, над балтійською смугою на півночі. До самого балтійського побережжя вони не доходили, так само, як дуже довго держалися здалека від чорноморського побережжя.
Слов’яни були вдачі войовничої, сміливі й жорстокі, а при тому надзвичайно свободолюбні. Вірили в сили природи, але релігія була краще розвинута в західних, аніж східних слов’ян.
Займаючись скотарством і бджільництвом, особливо поширили слов’яни хліборобство й огородництво. Доказ на це - спільні всім слов’янам назви жита, пшениці, ячменю, вівса льону, конопель, сіна, овочів, ягід, а далі рала, серпа, коси, мотики, лопати, ратая, орання, сіяння, жатви, і т. п. З ремесел знали ткацтво й кушнірство та домашнє майстерство, при якому послугувалися сокирою, долотом і кліщами. Жили селами й оборонялися перед ворогом у городах, що їх обводили окопами. Їх зброєю були лук, стріли, меч. Рахувати вміли до тисячі. Вміли будувати хати з вікнами й дверми, варити мед і виробляти з молока сир та масло. З окрас носили персні та гривні.
В арабських джерелах згадується про союзи слов'янських племен - об'єднання східних племен ще до створення Київської Русі. Слов'яни жили родами, племенами. Найдавніший вітчизняний літопис, згадуючи про розселення слов'ян у Східній Європі називає різні племена: словени, кривичі, поляни, в'ятичі, радимичі, древляни, сіверяни та ін.
Прабатьківщина слов’ян
Слов'яни - одна з найчисленніших груп давньоєвропейського населення. Точно час виокремлення її з індоєвропейської спільноти ще не встановлено.
Як відомо, існує кілька концепцій про прабатьківщину слов'ян. Так, згідно з дунайською концепцією, яка походить з найдавнішого літопису - "Повісті временних літ" літописця Нестора, слов'яни довгий час жили на берегах Дунаю, звідки й почали розселятися.
За другою концепцією - вісло-одерською - прабатьківщиною слов'ян була територія сучасної Польщі.
Згідно з третьою концепцією, яку підтримує переважна більшість дослідників, давні слов'яни розселялися між Дніпром і Віслою.
Ґрунтуючись на археологічних даних, багато вчених роблять висновок, що слов'яни (протослов'яни), принаймні від часу виокремлення їх у II тисячолітті до н. е. з індоєвропейської спільноти і до раннього середньовіччя (коли їх існування було зафіксовано писемними джерелами й підтверджено археологією), змінювали місця свого проживання. Тому кожна з наведених концепцій, найімовірніше, фіксує той чи інший етап розселення слов'ян на початку їхньої історії.
Розселення слов’ян
Писемні джерела І тисячоліття до н. е. фіксують розселення слов'ян на межі лісової і лісостепової зон у межиріччі Дніпра і Верхньої Вісли. Це підтверджують і нові археологічні матеріали (які до того ж свідчать про спадкоємність матеріальних пам'яток у цьому регіоні), і лінгвістичні дані.
Згідно з археологічними дослідженнями, починаючи із середини І тисячоліття до н. е. слов'яни поділялися на східних і західних. Тоді ж формувалась і південна група слов'ян. У першій половині І тисячоліття до н. е. у південних районах Східної Європи крім слов'ян жили також пізні скіфи, сармати, готи, фракійці, які у IV-V ст. відійшли на південь і південний захід або ж були асимільовані слов'янським населенням.
Візантійські автори VI ст. Прокопій Кесарійський, Менандр Потиктор, Маврикій Стратег знали слов'ян під назвою венедів, антів та склавінів і характеризували їх як численний народ, який брав активну участь в історичних подіях Південної і Південно-Східної Європи.
Я извиняюсь если ответы не правильные