Соотнесите имя государственного деятеля России второй половины XIX века и факты его биографии: Государственные деятели: А) Александр II; Б) Александр III; В) Д. А. Милютин; Г) С. Ю. Витте; Д) К. П. Победоносцев.
1.Не будучи по рождению наследником престола, он готовился главным образом к военной деятельности. Стал наследником престола после смерти старшего брата Николая Александровича. Женился на невесте покойного брата, датской принцессе Дагмаре (в православии — Мария Федоровна). Его политическим идеалом была абсолютная монархия; он поддерживал насаждение в обществе религиозных ценностей, укрепление сословной структуры, национально-самобытное общественное развитие. Россия при нем практически не вела войн, именно поэтому царя называли «Миротворцем».
2.Обер-прокурор Святейшего Синода. Сторонник консервативного курса. Идеолог самодержавия. Воспитатель и наставник императора Александра III. Настаивал на ужесточении цензуры, ограничении прав неправославных исповеданий, преследовании старообрядцев и сектантов. Особое внимание уделял повышению общественной роли православной церкви (при нем увеличилось количество храмов и монастырей, выросла численность духовенства, священники были переведены на государственное жалование, была создана сеть церковно-приходских школ для народа).
3.Именно с деятельностью этого министра финансов связано обвинение правительства в формировании «пьяного бюджета».
4.Будучи военным министром, он изменил принцип комплектования русской армии: вместо рекрутского набора была введена всесословная воинская повинность.
5.Сын царя и воспитанник поэта. Во время своей коронации в Москве, обращаясь к представителям дворянства, он сказал: «Лучше отменить крепостное право сверху, нежели дожидаться того времени, когда оно само собою начнет отменяться снизу». За внутреннюю политику современники называли его «Царем-освободителем».
Відповідь:
Беззаперечним є той факт, що християнство та іслам мають спільні корені, і хоч багато в чому віровчення цих двох світових релігій різняться, відкидати спільні ознаки як несуттєві принаймні нерозумно. Українське релігієзнавство зайшло досить далеко у вивченні кожної релігії зокрема, однак, задля того, щоб краще зрозуміти суть і повніше розкрити взаємозв’язок, варто розглядати християнство та іслам не лише окремо одне від одного, а й у порівнянні та протиставленні. На сучасному етапі вивчення взаємодії не лише цих двох релігій, але й їх послідовників, є дуже важливим, оскільки на території України присутні представники обох віросповідань. Виявлення принципових відмінностей та спільних ознак сприятимуть кращому розумінню тієї чи іншої релігії, що, безсумнівно, піде на користь не лише розвитку релігієзнавства в Україна, а й розвитку взаємовідносин між християнами та мусульманами.
Ключові слова: ангелологія, ангел, іслам, християнство
І християнська, і мусульманська традиції мають спільний плацдарм, а саме – іудаїзм, тому їхні вчення про ангелів мають більше спільних ознак, аніж відмінних. Багато позицій, які стосуються і природи ангелів, і їх ролей в історії людства є не сильно схожими, а подекуди ідентичними.
З давньоєврейського слова «мал’а́х», яким позначалися ангели в Старому Заповіті, знайшло свій безпосередній переклад в грецькому «ангелос» та було напряму запозичене арабське слово «мала́к», що в перекладі з обох мов мало одне й те ж значення. Відповідно, що у християнській ангелології, що в ісламська під ангелом розуміли саме «посланця» Божого. Припущення щодо часу створення теж збігаються. Більшість християнських богословів, ґрунтуючись на хронології подій, описаних в Біблії, зробили висновок, що ангели були створені до створення матеріального світу та людей. В мусульманській ангелології теж побутує така думка, яка заснована на словах з Корану, де Аллах говорить про створення людини ангелам, називаючи людину намісником, котрого він поставить на землі. [2, c. 407]
Пояснення:
Государственно-политический строй Республики совмещал демократические, олигархические и монархические (в традициях предшествовавшей, царской эпохи) элементы.
Эпоха в 90 лет от смерти Гая Гракха до победы Августа может быть лучше всего характеризована словами Светония о предзнаменовании в Риме, которым предвещалось, что «природа готовит Римскому народу царя»: regem populo romano naturam parturire. В этом подготовлении империи, которое составляет господствующую черту последнего века до н. э., можно отметить четыре момента, олицетворяемые четырьмя историческими личностями.