Соотнесите названия литературных произведений и стран в которых они были созданы (песнь о Гильгамеше) (Одиссея) (Энеида)(Махабхарата)(Миф об Осирисе) А.Египет Б.Рим В.Индия Г.Греция Д.Междуречье
Для Китаю друга половина XIX ст. була часом погіршення економічної, соціальної та політичної ситуації. Зростання чисельності населення відбувалося набагато швидше за збільшення кількості оброблюваних земель. Це загострило продовольчу проблему, що зумовило зниження рівня життя населення. Час від часу виникали антиімперські таємні товариства й відбувалися повстання проти маньчжурів, однак успіху вони не мали. Зростало й невдоволення національних меншин, пригноблених маньчжурською владою.
Китай був «закритий» для іноземного капіталу, усі торговельні операції здійснювалися через одну фірму, яку підтримувала держава. Європейські підприємці марно намагалися «відкрити» китайський ринок для своїх товарів. Оскільки Китай обходився виробленою в країні продукцією, то не потребував європейських товарів. Дорогу європейській торгівлі проклав опіум, який за сприяння корумпованих китайських чиновників завозили в країну контрабандою. Опіумна контрабанда призвела до відтоку з Китаю срібних грошей, що знецінило китайський юань і зумовило підвищення податків і збідніння селян. У країні наростало соціальне напруження й посилювались антиманьчжурські настрої.
Рабы, которые трудились именно в господском доме, считались особой категорией и противопоставлялись рабам, которые трудились в поле. В силу того, что начиная со II века до н.э. римляне, в результате завоевательных кампаний, все больше знакомятся с культурными достижением греков, в римском обществе обнаруживается спрос на образованность и ученость. Состоятельные римляне позволяют себе получать в Греции образование, заниматься красноречием и философией, коллекционировать произведения искусства. Для в этих интеллектуальных занятиях нужны образованные люди. Так мы видим появление образованных, даже ученых рабов (многие, получив вольную, затем делали карьеру преподавателей и наживали состояния). С развитием литературы и спроса на книжное знание появляется специальность переписчика: состоятельные книготорговцы открывают целые издательства, где рабы-копиисты переписывают, сверяют, вычитывают и украшают книги, которые затем поступают в продажу. Из вполне обычных домашних дел стоит отметить также поваров. По мере усиления роскоши в обществе возникает спрос на обученных поваров и знатоков сервировки. Такие специалисты из числа рабов получали образования в специальных школах. Их значение в доме было велико, так как от их умения зависело впечатление, которое дом состоятельного человека произведен на его гостей. Рабы-сервировщики должны были красиво подать блюдо, иногда сопроводить его ученой лекцией, разделить на порционы с особым изяществом (иногда в танце и под музыку).
Для Китаю друга половина XIX ст. була часом погіршення економічної, соціальної та політичної ситуації. Зростання чисельності населення відбувалося набагато швидше за збільшення кількості оброблюваних земель. Це загострило продовольчу проблему, що зумовило зниження рівня життя населення. Час від часу виникали антиімперські таємні товариства й відбувалися повстання проти маньчжурів, однак успіху вони не мали. Зростало й невдоволення національних меншин, пригноблених маньчжурською владою.
Китай був «закритий» для іноземного капіталу, усі торговельні операції здійснювалися через одну фірму, яку підтримувала держава. Європейські підприємці марно намагалися «відкрити» китайський ринок для своїх товарів. Оскільки Китай обходився виробленою в країні продукцією, то не потребував європейських товарів. Дорогу європейській торгівлі проклав опіум, який за сприяння корумпованих китайських чиновників завозили в країну контрабандою. Опіумна контрабанда призвела до відтоку з Китаю срібних грошей, що знецінило китайський юань і зумовило підвищення податків і збідніння селян. У країні наростало соціальне напруження й посилювались антиманьчжурські настрої.
Объяснение:
Рабы, которые трудились именно в господском доме, считались особой категорией и противопоставлялись рабам, которые трудились в поле. В силу того, что начиная со II века до н.э. римляне, в результате завоевательных кампаний, все больше знакомятся с культурными достижением греков, в римском обществе обнаруживается спрос на образованность и ученость. Состоятельные римляне позволяют себе получать в Греции образование, заниматься красноречием и философией, коллекционировать произведения искусства. Для в этих интеллектуальных занятиях нужны образованные люди. Так мы видим появление образованных, даже ученых рабов (многие, получив вольную, затем делали карьеру преподавателей и наживали состояния). С развитием литературы и спроса на книжное знание появляется специальность переписчика: состоятельные книготорговцы открывают целые издательства, где рабы-копиисты переписывают, сверяют, вычитывают и украшают книги, которые затем поступают в продажу. Из вполне обычных домашних дел стоит отметить также поваров. По мере усиления роскоши в обществе возникает спрос на обученных поваров и знатоков сервировки. Такие специалисты из числа рабов получали образования в специальных школах. Их значение в доме было велико, так как от их умения зависело впечатление, которое дом состоятельного человека произведен на его гостей. Рабы-сервировщики должны были красиво подать блюдо, иногда сопроводить его ученой лекцией, разделить на порционы с особым изяществом (иногда в танце и под музыку).