Политика России - Окончание Крымской войны привело к коренному изменению ситуации в Европе. Сложившийся против России англо-австро-французский блок - так называемая Крымская система - был нацелен на сохранение ее политической изоляции и военно-стратегической слабости, обеспеченной решениями Парижского конгресса. Россия не утратила своего положения великой державы, но она потеряла право решающего голоса при решении международных проблем, лишилась возможности оказывать эффективную поддержку наро В связи с этим главной задачей русской дипломатии стала борьба за отмену статьи Парижского мирного договора о нейтрализации Черного моря.
Філі́п II (ісп. Felipe ІІ; 21 травня 1527 — 13 вересня 1598) — король Іспанії (1556—1598) та Португалії (1581—1598), Неаполя і Сицилії (1554—1598). Король Англії та Ірландії за правом дружини Марії I (1554–1558). Герцог Міланський. Господар Нідерландів. Володар однієї з найбільших держав у всесвітній історії, провідної сили ранньомодерного цивілізованого світу. Речник династії Габсбургів. Син іспанського короля Карла I та португальської інфанти Ізабелли. Небіж імператора Фердинанда I, кузен імператора Максиміліана II. Батько іспанського короля Філіпа III. Народився в Валядоліді, Кастилія. Проголошений принцом астурійським, спадкоємцем престолу (1528). Успадкував трон після батька. За його правління Іспанська держава досягла зеніту величі і слави, увійшовши до так званої золотої доби; землі короля на всіх континентах, відомим європейцям, що породило популярну приказку: «імперія, над якою ніколи не заходить сонце». Проводив активну зовнішню політику. Виступав захисником Католицької церкви у боротьбі з протестанизмом, ісламом та іншими єресями. Завершив італійські війни (1559). Підтримував католицьку владу Франції у двобої з гугенотами. Допомагав італійським державам, Священній Римській імперії та країнам Східної Європи протистояти натиску Османів. Здобув стратегічну перемогу при Лепанто (1571), захистивши західне Середземномор'я від турецької агресії. За умовами Іберійської унії (1580) став сувереном Португалії та її колоній, завдяки чому об'єднав увесь Піренейський півострів. Вів перманенті війни із повсталими Нідерландами (1581). Намагався підкорити Англію, але зазнав поразки на морі (1588). Сприяв великим географічним відкриттям і розвитку точних наук — математики, географії, космографії, корабельної інженерії, військової справи. Був патроном мистецтв, насамперед літератури і музики. Заснував першу в Європі математичну академію (1582). Заклав Ескоріальський монастир (1563). Помер в Ескоріалі, Кастилія. Похований у королівській крипті Ескоріальського монастиря. Прізвисько — Розсу́дливий (ісп. el Prudente). На честь короля були названі Філіппіни (1565). В традиційній іспанській та католицькій історіографії постає як мудрий правитель, національний герой; у протестантській і антиклерикальній — як деспот. ответ:
Политика России - Окончание Крымской войны привело к коренному изменению ситуации в Европе. Сложившийся против России англо-австро-французский блок - так называемая Крымская система - был нацелен на сохранение ее политической изоляции и военно-стратегической слабости, обеспеченной решениями Парижского конгресса. Россия не утратила своего положения великой державы, но она потеряла право решающего голоса при решении международных проблем, лишилась возможности оказывать эффективную поддержку наро В связи с этим главной задачей русской дипломатии стала борьба за отмену статьи Парижского мирного договора о нейтрализации Черного моря.
Объяснение:
Філі́п II (ісп. Felipe ІІ; 21 травня 1527 — 13 вересня 1598) — король Іспанії (1556—1598) та Португалії (1581—1598), Неаполя і Сицилії (1554—1598). Король Англії та Ірландії за правом дружини Марії I (1554–1558). Герцог Міланський. Господар Нідерландів. Володар однієї з найбільших держав у всесвітній історії, провідної сили ранньомодерного цивілізованого світу. Речник династії Габсбургів. Син іспанського короля Карла I та португальської інфанти Ізабелли. Небіж імператора Фердинанда I, кузен імператора Максиміліана II. Батько іспанського короля Філіпа III. Народився в Валядоліді, Кастилія. Проголошений принцом астурійським, спадкоємцем престолу (1528). Успадкував трон після батька. За його правління Іспанська держава досягла зеніту величі і слави, увійшовши до так званої золотої доби; землі короля на всіх континентах, відомим європейцям, що породило популярну приказку: «імперія, над якою ніколи не заходить сонце». Проводив активну зовнішню політику. Виступав захисником Католицької церкви у боротьбі з протестанизмом, ісламом та іншими єресями. Завершив італійські війни (1559). Підтримував католицьку владу Франції у двобої з гугенотами. Допомагав італійським державам, Священній Римській імперії та країнам Східної Європи протистояти натиску Османів. Здобув стратегічну перемогу при Лепанто (1571), захистивши західне Середземномор'я від турецької агресії. За умовами Іберійської унії (1580) став сувереном Португалії та її колоній, завдяки чому об'єднав увесь Піренейський півострів. Вів перманенті війни із повсталими Нідерландами (1581). Намагався підкорити Англію, але зазнав поразки на морі (1588). Сприяв великим географічним відкриттям і розвитку точних наук — математики, географії, космографії, корабельної інженерії, військової справи. Був патроном мистецтв, насамперед літератури і музики. Заснував першу в Європі математичну академію (1582). Заклав Ескоріальський монастир (1563). Помер в Ескоріалі, Кастилія. Похований у королівській крипті Ескоріальського монастиря. Прізвисько — Розсу́дливий (ісп. el Prudente). На честь короля були названі Філіппіни (1565). В традиційній іспанській та католицькій історіографії постає як мудрий правитель, національний герой; у протестантській і антиклерикальній — як деспот. ответ:
Объяснение: