СОР
Задания по суммативному оцениванию за раздел «Культура Казахстана в XIХ - начале ХХ веков»
( 7-8 классы по предмету история Казахстана)
Тема: Образование и в XIX веке. Шокан Уалиханов – первый казахский ученый
Цели обучения 7.2.3.2 Объяснять особенности развития образования и во второй половине XIX века 7.2.3.1 Определять историческое значение научного наследия Ш. Уалиханова.
Критерии оценивания Обучающийся • Определяет особенности развития образования и Описывает историческое значение научного наследия Ш. Уалиханова.
Уровень мыслительных навыков:
Применение. Навыки высокого порядка.
Задание 1.
1. Проанализируйте особенности развития образования и во второй половине XIX века:
А. Положительные аспекты развития образования и во второй половине XIX века. ( 1.2.3 примера)
В. Отрицательные аспекты развития образования и во второй половине XIX века. (1. 2. 3 примера)
Задание 2.
А. Опишите значимость наследия Шокана Уалиханова в деле изучения культуры тюркских народов.
Критерии оценивания: • Укажите не менее 3-х аргументов о значимости наследия Шокана Уалиханова. • Приводите факты о влиянии трудов Шокана Уалиханова на изучение культуры тюркских народов.
Всего
ответ:Політичне становище українських земель у XIX ст.
Як уже зазначалося у попередньому розділі, наприкінці XVIІІ ст. українські землі, за трьома поділами Польщі, потрапляють під владу двох імперій - Російської та Австро-Угорської. Майже 150 років від кінця XVIІІ до початку XX ст. українці перебували під владою цих імперій: 80 % із них підлягали російським імператорам, решта населяли імперію Габсбургів. Так українці опинилися у складі політичної системи, що радикально відрізнялася від устрою, до якого вони звикли. Обидві імперії являли собою величезні територіальні конгломерати, численне населення яких складалося із етнічно й культурно різноманітних народів. За своїм політичним устроєм обидві держави були самодержавними монархіями. Проте режими цих імперій помітно відрізнялися: в Росії була абсолютна монархія, в Австрії - конституційна.
Українські землі у XIX ст. У Російській імперії царі користувалися необмеженою владою, чого не було у жодній країні Європи: ніде бюрократія не була такою деспотичною, поліція такою жорстокою, а народ таким безправним, як у Росії, Управління Росією здійснювалося без урахування відмінностей національного походження та історичних традицій багатьох інших народів імперії. Щодо України, то виходячи з того, що українці за мовою і культурою були близькоспоріднені з росіянами, царський уряд став розглядати її як невід'ємну частину Росії, що на деякий час "випадково" була відірвана від неї.
Австрійська імперія за політичним устроєм являла собою багатонаціональну імперію: конгломерат двох великих народів - австрійців і угорців, і ряд менших етнічних груп. Тут жодна нація чи народність не мала абсолютної більшості, тому жодна національна культура не була такою визначальною, як російська культура в царській імперії. Проте най впливовішою нацією були австрійці, а німецька мова переважала в армії і серед чиновництва. Становище українців в національному питанні було дещо кращим ніж в Росії, однак на всіх територіях західні українці терпіли тяжкий гніт своїх сусідів: у Галичині - поляків, Буковині - румунів, Закарпатті - угорців. Австрійський уряд мало робив для захисту українців.У своєму управлінні монархіями імператори спиралися насамперед на армію та бюрократію. Армія боронила, а при нагоді й розширяла кордони імперії.
Вона також забезпечувала внутрішній порядок. Бюрократія збирала податки (більша частина яких ішла на утримання її самої та армії), а також прагнула організувати суспільство у б, що найкраще відповідав інтересам імперії. Імперські бюрократи, які правили у ХІХ ст., вважали, що чим більшою кількістю законів і правил вони обкладатимуть суспільство, тим ліпше буде в ньому жити. ї хоч місцева верхівка й далі зберігала своє значення, проте важливі рішення, що визначали життя українців, все частіше приймали імперські міністри у далеких столицях.
~Україна під владою Російської імперії~
На початку XIX ст. Російська імперія була однією з найбільших у світі. Переважна частина українських земель (Лівобережна, Слобідська, Правобережна та Південна Україна) входила до її складу. З ліквідацією політичної автономії України наприкінці XVIII ст. царський уряд посилив колоніальний наступ на її землях, запровадив загальноімперську державно-політичну систему з її уніфікаційними методами управління.
Отже, головним чинником розвитку України другої половини XIX ст. стала реформа 1861 року. Саме вона створила умови для розвитку капіталістичних відносин в Україні. Значного розвитку набуває промисловість. В Україні сформувалося два промислові райони: центром важкої промисловості була Катеринославська губернія, а також міста Харків, Миколаїв, Одеса; центром цукрово-гуральної промисловості була Правобережна Україна (Київська, Подільська та Волинська губернії). В цей час бурхливо будуються залізниці: у 1866 - 1879 рр. прокладено 5 тис. км., а з 11-ї половини 90-х рр. їх уже прокладено понад 20 тис. км. Проте, якщо у Східній Україні йшов процес індустріалізації, то розвиток промислового виробництва у Західній Україні відбувався значно повільніше. Значно відставало від промисловості і сільське господарство.
Объяснение: :)
Відповідь:
1. У 1910 р. Яворницький здійснив подорож до трьох країн. Яких? (Туреччини, Греції та Єгипту.)
2. Після революції 1918 р. Дмитра Яворницького обрали професором Катеринославського університету, де протягом (1924 - 1929) рр. він очолював створену ним кафедру українознавства.
3. Наступний етап у житті вченого був пов’язаний із Середньою Азією, куди Дмитра Яворницького відрядили як (Чиновника)
4. і 5. У 1892 р. вийшов друком перший том фундаментальної праці Дмитра Яворницького «(История запорожских казаков)» (Ф. І, № 22034). Два наступних доми були опубліковані в (1895 і 1897) рр.