ответ:Друга половина ХVІІ-XVIII ст. позначені значними змінами в освітянській сфері: було створено розгалужену мережу початкових навчальних закладів, сформовано систему спеціальної професійної освіти, закладався фундамент вищого рівня вітчизняної освіти. Особливого розвитку освітній системі надав вагомий вплив російської та європейської культур (так, у числі закладів освіти поряд із братськими та приходськими православними школами були й уніатські, єзуїтські та протестантські).
Початкові, середні та вищі навчальні заклали не мали єдиної програми освіти, оскільки створювалися з ініціативи представників різних верств населення.
Початковий рівень освіти репрезентували церковно-приходські школи, у яких вчителювали дяки. Головною метою таких шкіл було виховання християнина. Завдання початкових шкіл - навчити дітей читати і розуміти прочитане, адже християнин повинен був самостійно знайомитися з богослужбовими книгами і розуміти церковну службу. Вміння каліграфічно писати не вважалося необхідним на цьому етапі освіти, тому учні засвоювали тільки навички спрощеного письма.
Своєрідним явищем у системі освіти в українських землях, особливо на Лівобережжі та Слобожанщині, була діяльність мандрівних учителів - дяків, студентів колегіумів, Києво-Могилянської академії, які під час канікул мандрували Україною. Багато з них не поверталися до свого навчального закладу, приставали до приходських шкіл і навчали дітей, наймалися приватними вчителями, заробляючи цим на життя та розповсюджуючи знання, які іноді виходили за межі тих, що їх надавали церковні школи.
Чернець-василіянин, а за сумісництвом письменник, журналіст, етнограф, історик і фольклорист Анатолій Кралицький 1874 року оприлюднив у львівській газеті «Слово» початок Мукачівського літопису (події 1339 —1458 років). Серед іншого, там був текст про битву реальної історичної особи князя Федора Коріятовича з Драконом.
«Князь Федор Коріятович … от года 1339 положи основаніе нині сущого города Мукачевского, в нем же пребивая часу нікоєго, ізийде ловити на гору (яже наречена гора Чернец) и где нападе нань змій велій (драконит), зіял усти, хотяй позлотити, і призва святителя Николая в , копієм оружен, заколе єго, яко ізявляет образ із камені, ізсічен в старой церкви, збавшле єго губительства і поглощенія зміїного на камені єсть, в честь і память святителя Христова Николая положи храм сей, і уведе він іноков в літо 1360 дня 8 марта, Божіїм єже со всіх промишленієм.»
Федір Коріятович, князь Руський, володар Мукачево та Подолії, засновник василіянського монастиря в Мукачеві 1360 р.
Невже ще у ХІV столітті в Карпатах жили дракони? Правдивість такого припущення начебто підтверджуються не тільки згадкою в літописі, а й народними легендами про двобій Федора Коріятовича із Змієм. Придивімося пильніше до цих переказів, адже саме в подробицях може переховуватися важлива інформація.
Легенди
Ось що оповідає про Змія легенда «Про князя Коріятовича та жовтого змія Веремія» (Казки про богатирів та лицарів. Харків: Фоліо, 2001)
«Аж умер старий цар Володар, а з широкого степу прийшов новий. Той новий цар витягнув із Дунаю змія Веремія. Та й загнав той цар змія Веремія у мукачівські гори, та й казав нам, русинам, йому дань давати: що одміниться місяць — по дванадцять діток-малоліток.
Розсівся той змій Веремій на Чернечій горі, на латорицькій воді людям на горе. Сім голів має, діток пожирає, не рік, не два, не три, не чотири. Та й вже наша земля пустелею стала».
В іншій легенді «Як князь Корятович Змія вбив» (Легенди нашого краю. Ужгород : Карпати 1972) теж відзначається. що Змій мав кілька голів: «А як відрубає Корятович якусь голову змієві, на тому місці чиняться дві».
Перемога богатиря над Змієм
Далі обидві легенди повідомляють, що князю, за до місцевих мешканців, вдалося зрубати всі зміїні голови, подрібнити тушу загиблого Змія, і з цих дрібних часток виросли квіти. Що було далі оповідається по різному. За одною версією князь Федір Коріятович привів на знелюднену Змієм землю багато людей з Поділля («Про князя Коріятовича та жовтого змія Веремія»), за іншою – від залишків Змія виникло багато квітів, а них – «коло кожної хижі ставалися хлопчик або дівчинка: що від котрої хижі було взято» («Як князь Корятович Змія вбив»). На честь перемоги Князь побудував монастир на Чернечій горі.
ответ:Друга половина ХVІІ-XVIII ст. позначені значними змінами в освітянській сфері: було створено розгалужену мережу початкових навчальних закладів, сформовано систему спеціальної професійної освіти, закладався фундамент вищого рівня вітчизняної освіти. Особливого розвитку освітній системі надав вагомий вплив російської та європейської культур (так, у числі закладів освіти поряд із братськими та приходськими православними школами були й уніатські, єзуїтські та протестантські).
Початкові, середні та вищі навчальні заклали не мали єдиної програми освіти, оскільки створювалися з ініціативи представників різних верств населення.
Початковий рівень освіти репрезентували церковно-приходські школи, у яких вчителювали дяки. Головною метою таких шкіл було виховання християнина. Завдання початкових шкіл - навчити дітей читати і розуміти прочитане, адже християнин повинен був самостійно знайомитися з богослужбовими книгами і розуміти церковну службу. Вміння каліграфічно писати не вважалося необхідним на цьому етапі освіти, тому учні засвоювали тільки навички спрощеного письма.
Своєрідним явищем у системі освіти в українських землях, особливо на Лівобережжі та Слобожанщині, була діяльність мандрівних учителів - дяків, студентів колегіумів, Києво-Могилянської академії, які під час канікул мандрували Україною. Багато з них не поверталися до свого навчального закладу, приставали до приходських шкіл і навчали дітей, наймалися приватними вчителями, заробляючи цим на життя та розповсюджуючи знання, які іноді виходили за межі тих, що їх надавали церковні школи.
Объяснение:
Чернець-василіянин, а за сумісництвом письменник, журналіст, етнограф, історик і фольклорист Анатолій Кралицький 1874 року оприлюднив у львівській газеті «Слово» початок Мукачівського літопису (події 1339 —1458 років). Серед іншого, там був текст про битву реальної історичної особи князя Федора Коріятовича з Драконом.
«Князь Федор Коріятович … от года 1339 положи основаніе нині сущого города Мукачевского, в нем же пребивая часу нікоєго, ізийде ловити на гору (яже наречена гора Чернец) и где нападе нань змій велій (драконит), зіял усти, хотяй позлотити, і призва святителя Николая в , копієм оружен, заколе єго, яко ізявляет образ із камені, ізсічен в старой церкви, збавшле єго губительства і поглощенія зміїного на камені єсть, в честь і память святителя Христова Николая положи храм сей, і уведе він іноков в літо 1360 дня 8 марта, Божіїм єже со всіх промишленієм.»
Федір Коріятович, князь Руський, володар Мукачево та Подолії, засновник василіянського монастиря в Мукачеві 1360 р.
Невже ще у ХІV столітті в Карпатах жили дракони? Правдивість такого припущення начебто підтверджуються не тільки згадкою в літописі, а й народними легендами про двобій Федора Коріятовича із Змієм. Придивімося пильніше до цих переказів, адже саме в подробицях може переховуватися важлива інформація.
Легенди
Ось що оповідає про Змія легенда «Про князя Коріятовича та жовтого змія Веремія» (Казки про богатирів та лицарів. Харків: Фоліо, 2001)
«Аж умер старий цар Володар, а з широкого степу прийшов новий. Той новий цар витягнув із Дунаю змія Веремія. Та й загнав той цар змія Веремія у мукачівські гори, та й казав нам, русинам, йому дань давати: що одміниться місяць — по дванадцять діток-малоліток.
Розсівся той змій Веремій на Чернечій горі, на латорицькій воді людям на горе. Сім голів має, діток пожирає, не рік, не два, не три, не чотири. Та й вже наша земля пустелею стала».
В іншій легенді «Як князь Корятович Змія вбив» (Легенди нашого краю. Ужгород : Карпати 1972) теж відзначається. що Змій мав кілька голів: «А як відрубає Корятович якусь голову змієві, на тому місці чиняться дві».
Перемога богатиря над Змієм
Далі обидві легенди повідомляють, що князю, за до місцевих мешканців, вдалося зрубати всі зміїні голови, подрібнити тушу загиблого Змія, і з цих дрібних часток виросли квіти. Що було далі оповідається по різному. За одною версією князь Федір Коріятович привів на знелюднену Змієм землю багато людей з Поділля («Про князя Коріятовича та жовтого змія Веремія»), за іншою – від залишків Змія виникло багато квітів, а них – «коло кожної хижі ставалися хлопчик або дівчинка: що від котрої хижі було взято» («Як князь Корятович Змія вбив»). На честь перемоги Князь побудував монастир на Чернечій горі.
Объяснение: