1. Внутренняя политика Столыпина Петра Аркадьевича
Взят курс на социально- политические и экономические реформы, усиление мощи страны, её модернизацию , но при сохранении монархии, государственной целостности и неприкосновенности частной собственности.
Дальнейшее укрепление монархии: роспуск 2 Государственной думы, принятие нового избирательного закона, по которому в 3 Государственной думе усилились позиции правых сил.
Повышение эффективности сельского хозяйства: аграрная реформа
формирование крестьянина — собственника, выделение из общины хуторов и отрубов, переселенческая политика, льготы при получении ссуды на землю, поддержка кооперативов и товариществ крестьян, указ о гражданском равноправии крестьян и др.)
Наведение порядка в стране (« сначала успокоение, потом реформы»): борьба с терроризмом, создание военно-полевых судов.
Национальная политика: сближение наций и народов, Столыпин стремился принять указ о веротерпимости, решить еврейский вопрос, прекратить ущемление прав по национальной принадлежности. Однако многое не смог сделать, не получая поддержки в высших кругах, даже ограничил автономию Финляндии
Проведение реформы местного самоуправления: в западных губерниях были учреждены Земства.
Проведение социальных преобразований: улучшение быта рабочих, установление неприкосновенности личности, были признаны права на участия рабочих в стачках, отменены все сословные ограничения для крестьян.
Проведение военной реформы с целью повышения обороно страны, восстановления военного могущества России : увеличение численности состава армии путём изменения системы комплектования армии, улучшение технического вооружения, повышение качества подготовки офицерского состава, усиление централизации управления армией и флотом
2. Внешняя политика П.А. Столыпина
Укрепление международного положения России:
Сближение с Великобританией, соглашение 1907 года о разделе сфер влияния в Азии
1907-окончательное оформление Антанты (« сердечного согласия»), то есть военно-политического союза между Россией, Францией и Англией. Он противостоял другому союзу — Тройственному, между Германией, Австро-Венгрией, Турцией (позже присоединилась Болгария и др.)
Стремление урегулировать конфликтов на Балканах: Россия воздержалась от решительных действий во время балканского кризиса в 1908-1909гг.
Итоги деятельности П.А. Столыпина:
Несмотря на незавершённость ряда реформ, в стране начался процесс модернизации во всех сферах общества: социальной, экономической, политической: аграрная и военная реформа, преобразования в других сферах общества значительно усилили страну, сделали её мощной в военном и экономическом положении (по многим показателям Россия занимала ведущие позиции в мире).
Столыпин П.А. сумел на определённое время успокоить общество, правда, путём борьбы с терроризмом, применяя жестокие меры.
Его деятельность формированию единой нации, так как он в деятельности реализовывал принцип гражданского равноправия.
Как дальновидный политик, умел видеть перспективу развития страны. Многие его идеи были реализованы после его смерти: введено в 1912 году обязательное начальное образование, идеи по возрождению экономики были рассмотрены и положены в основу преобразований России по пути рыночной экономики. Не случайно у в 2006 году ему установили памятник напротив Дома Правительства в знак признания таланта этого человека, его ума и прозорливости.
Многие высказывания Столыпина стали афоризмами:
«Вам, господа, нужны великие потрясения; нам — нужна великая Россия»;
«Дайте государству 20 лет покоя внутреннего и внешнего, и вы не узнаете нынешней России»
Хронология жизни и деятельности П.А.Столыпина
1906-1911 Председатель Совета Министров
9 ноября 1906г Начало аграрной реформы, указ Правительствующего Сената « О выходе из крестьянской общины»
24 августа 1906 Правительственная программа, главный вопрос — аграрный
1906 Указ о переселении крестьян
1 января 1907 Отмена выкупных платежей за землю
1907 Добился роспуска 2 Государственной думы, провёл новый избирательный закон, по которому усилилась позиция октябристов и правых сил.
1907 Окончательное формирование Антанты. Россия входит в неё.
14 июня 1910 г Указ « О выходе из крестьянской общины» одобрен государственной Думой и стал законом
1912 Закон о выдаче крестьянам ссуды на приобретение земли
5 сентября 1911 Скончался после смертельного ранения 1 сентября эсером Д.Г.Богровым.
памятник столыпину
Памятник П.А.Столыпину. Москва. Краснопресненская набережная, около Дома правительства. Открыт к 150-летию со дня рождения П.А. Столыпина, в 2012 году. Скульптор Салават Щербаков.:
2 та 3. Церковний Собор в Бересті 1596 року офіційно проголосив про розірвання стосунків з Константинопольським патріархатом та об'єднанням з Апостольською Столицею, за умов підлеглості Папі Римському, визнанням основних католицьких догм та збереженням православної обрядовості. Це мало б бути об'єднанням християн після розколу (1054 р.) та можливість мати рівні права з католиками в Речі Посполитій. Тісніше зв'язати українців з білорусами та поляками та від'єднатись від Москви.
Внаслідок укладення унії те православне духовенство, яке визнало її рішення, було зрівняне в правах з католицьким, звільнялося від сплати податків та виконання інших повинностей. Єпископам були обіцяні місця у сенаті Речі Посполитої, але ця обіцянка не була виконана урядом. Шляхта та міщани, що прийняли унію, також урівнювались у правах з католиками латинського обряду і одержали право займати посади у державних та міських урядах Речі Посполитої.
Одразу ж після Берестейського собору з восьми єпархій Київської митрополії унію прийняли шість: Київська, Володимир-Волинська, Турово-Пінська, Луцька, Холмська та Полоцька. Перемишльська та Львівська єпархії прийняли її згодом – відповідно у 1692 та 1700 рр. У результаті Берестейської унії митрополит М. Рогоза, який перейшов був на її боці, оголосив Київську митрополію унійною. З 1596 до 1620-х рр. (офіційно до 1633 р.) у Києві існувала лише уніатська митрополія.
У силу протиріч, від початку закладених при підготовці і укладенні унії 1596 р., вона не знайшла широкої підтримки в українському суспільстві. Одразу ж після Берестейської унії почалося протистояння між її прихильниками і противниками. Крім духовенства і братств, до боротьби долучилося козацтво. Церква поділилася на два табори: ієрархія, частина духівництва, частина шляхти й міщанства прийняли унію. Польський уряд не виконав своїх обіцянок уніатам і не зрівняв у правах їх духівництва з римо-католицьким, бо поляки-католики, крім короля, майже не співчували унії, яка перешкоджала подальшій латинізації і полонізації українців. У 1629 р. в Києві скликано церковний собор з метою примирити прихильників православної і уніатської (греко-католицької) церков в Україні. Представником короля Сиґізмунда III Вази на ньому був православний маґнат Адам Кисіль, відомий як захисник православної віри, що підтримував контакти і з кліром греко-католицької церкви. У січні 1633 р. польським сеймом затверджено державно-політичний акт, виданий королем Владиславом IV Вазою, що узаконював існування православної церкви в Україні. На провінційних сеймиках в Україні обговорювалося питання про необхідність повернення православним віруючим їхніх прав та власності, яких вони були позбавлені після укладення Берестейської унії. Так, на сеймику в Прилуках запорозькі козаки склали для своїх делегатів інструкцію, в якій вимагали позитивного вирішення на сеймі питання про відновлення прав православної церкви. Утиски щодо православної церкви стали однією з причин козацьких повстань аж до їх переростання у війну під проводом Б. Хмельницького. Натомість православ’я стало їх ідеологічним забарвленням. Тим не менше, релігійне протистояння після Берестейської унії не лише розколювало українське суспільство, а й пожвавило культурно-національний рух, інтелектуальне життя, книгодрукування тощо. Незважаючи на певний опір православних кіл, зокрема деяких православних маґнатів, шляхти, братств і козацтва, до 1623 р. понад 1,8 млн. українців і білорусів прийняло церковну унію.
ответ
1. Внутренняя политика Столыпина Петра Аркадьевича
Взят курс на социально- политические и экономические реформы, усиление мощи страны, её модернизацию , но при сохранении монархии, государственной целостности и неприкосновенности частной собственности.
Дальнейшее укрепление монархии: роспуск 2 Государственной думы, принятие нового избирательного закона, по которому в 3 Государственной думе усилились позиции правых сил.
Повышение эффективности сельского хозяйства: аграрная реформа
формирование крестьянина — собственника, выделение из общины хуторов и отрубов, переселенческая политика, льготы при получении ссуды на землю, поддержка кооперативов и товариществ крестьян, указ о гражданском равноправии крестьян и др.)
Наведение порядка в стране (« сначала успокоение, потом реформы»): борьба с терроризмом, создание военно-полевых судов.
Национальная политика: сближение наций и народов, Столыпин стремился принять указ о веротерпимости, решить еврейский вопрос, прекратить ущемление прав по национальной принадлежности. Однако многое не смог сделать, не получая поддержки в высших кругах, даже ограничил автономию Финляндии
Проведение реформы местного самоуправления: в западных губерниях были учреждены Земства.
Проведение социальных преобразований: улучшение быта рабочих, установление неприкосновенности личности, были признаны права на участия рабочих в стачках, отменены все сословные ограничения для крестьян.
Проведение военной реформы с целью повышения обороно страны, восстановления военного могущества России : увеличение численности состава армии путём изменения системы комплектования армии, улучшение технического вооружения, повышение качества подготовки офицерского состава, усиление централизации управления армией и флотом
2. Внешняя политика П.А. Столыпина
Укрепление международного положения России:
Сближение с Великобританией, соглашение 1907 года о разделе сфер влияния в Азии
1907-окончательное оформление Антанты (« сердечного согласия»), то есть военно-политического союза между Россией, Францией и Англией. Он противостоял другому союзу — Тройственному, между Германией, Австро-Венгрией, Турцией (позже присоединилась Болгария и др.)
Стремление урегулировать конфликтов на Балканах: Россия воздержалась от решительных действий во время балканского кризиса в 1908-1909гг.
Итоги деятельности П.А. Столыпина:
Несмотря на незавершённость ряда реформ, в стране начался процесс модернизации во всех сферах общества: социальной, экономической, политической: аграрная и военная реформа, преобразования в других сферах общества значительно усилили страну, сделали её мощной в военном и экономическом положении (по многим показателям Россия занимала ведущие позиции в мире).
Столыпин П.А. сумел на определённое время успокоить общество, правда, путём борьбы с терроризмом, применяя жестокие меры.
Его деятельность формированию единой нации, так как он в деятельности реализовывал принцип гражданского равноправия.
Как дальновидный политик, умел видеть перспективу развития страны. Многие его идеи были реализованы после его смерти: введено в 1912 году обязательное начальное образование, идеи по возрождению экономики были рассмотрены и положены в основу преобразований России по пути рыночной экономики. Не случайно у в 2006 году ему установили памятник напротив Дома Правительства в знак признания таланта этого человека, его ума и прозорливости.
Многие высказывания Столыпина стали афоризмами:
«Вам, господа, нужны великие потрясения; нам — нужна великая Россия»;
«Дайте государству 20 лет покоя внутреннего и внешнего, и вы не узнаете нынешней России»
Хронология жизни и деятельности П.А.Столыпина
1906-1911 Председатель Совета Министров
9 ноября 1906г Начало аграрной реформы, указ Правительствующего Сената « О выходе из крестьянской общины»
24 августа 1906 Правительственная программа, главный вопрос — аграрный
1906 Указ о переселении крестьян
1 января 1907 Отмена выкупных платежей за землю
1907 Добился роспуска 2 Государственной думы, провёл новый избирательный закон, по которому усилилась позиция октябристов и правых сил.
1907 Окончательное формирование Антанты. Россия входит в неё.
14 июня 1910 г Указ « О выходе из крестьянской общины» одобрен государственной Думой и стал законом
1912 Закон о выдаче крестьянам ссуды на приобретение земли
1908-1909 Мирное урегулирование балканского кризиса.
5 сентября 1911 Скончался после смертельного ранения 1 сентября эсером Д.Г.Богровым.
памятник столыпину
Памятник П.А.Столыпину. Москва. Краснопресненская набережная, около Дома правительства. Открыт к 150-летию со дня рождения П.А. Столыпина, в 2012 году. Скульптор Салават Щербаков.:
Внаслідок укладення унії те православне духовенство, яке визнало її рішення, було зрівняне в правах з католицьким, звільнялося від сплати податків та виконання інших повинностей. Єпископам були обіцяні місця у сенаті Речі Посполитої, але ця обіцянка не була виконана урядом. Шляхта та міщани, що прийняли унію, також урівнювались у правах з католиками латинського обряду і одержали право займати посади у державних та міських урядах Речі Посполитої.
Одразу ж після Берестейського собору з восьми єпархій Київської митрополії унію прийняли шість: Київська, Володимир-Волинська, Турово-Пінська, Луцька, Холмська та Полоцька. Перемишльська та Львівська єпархії прийняли її згодом – відповідно у 1692 та 1700 рр. У результаті Берестейської унії митрополит М. Рогоза, який перейшов був на її боці, оголосив Київську митрополію унійною. З 1596 до 1620-х рр. (офіційно до 1633 р.) у Києві існувала лише уніатська митрополія.
У силу протиріч, від початку закладених при підготовці і укладенні унії 1596 р., вона не знайшла широкої підтримки в українському суспільстві. Одразу ж після Берестейської унії почалося протистояння між її прихильниками і противниками. Крім духовенства і братств, до боротьби долучилося козацтво. Церква поділилася на два табори: ієрархія, частина духівництва, частина шляхти й міщанства прийняли унію.Польський уряд не виконав своїх обіцянок уніатам і не зрівняв у правах їх духівництва з римо-католицьким, бо поляки-католики, крім короля, майже не співчували унії, яка перешкоджала подальшій латинізації і полонізації українців.
У 1629 р. в Києві скликано церковний собор з метою примирити прихильників православної і уніатської (греко-католицької) церков в Україні. Представником короля Сиґізмунда III Вази на ньому був православний маґнат Адам Кисіль, відомий як захисник православної віри, що підтримував контакти і з кліром греко-католицької церкви. У січні 1633 р. польським сеймом затверджено державно-політичний акт, виданий королем Владиславом IV Вазою, що узаконював існування православної церкви в Україні.
На провінційних сеймиках в Україні обговорювалося питання про необхідність повернення православним віруючим їхніх прав та власності, яких вони були позбавлені після укладення Берестейської унії. Так, на сеймику в Прилуках запорозькі козаки склали для своїх делегатів інструкцію, в якій вимагали позитивного вирішення на сеймі питання про відновлення прав православної церкви.
Утиски щодо православної церкви стали однією з причин козацьких повстань аж до їх переростання у війну під проводом Б. Хмельницького. Натомість православ’я стало їх ідеологічним забарвленням. Тим не менше, релігійне протистояння після Берестейської унії не лише розколювало українське суспільство, а й пожвавило культурно-національний рух, інтелектуальне життя, книгодрукування тощо. Незважаючи на певний опір православних кіл, зокрема деяких православних маґнатів, шляхти, братств і козацтва, до 1623 р. понад 1,8 млн. українців і білорусів прийняло церковну унію.