1. Жидовствующие-сторонники религиозного движения, распространявшегося в землях Великого Новгорода, а затем в Москве в последней трети 15 – начале 17 в. и заключавшего отрицание триединство Бога, непризнание божественной природы Иисуса Христа и т.д.
2. Основные идеи:
1) протест против церковного мздоимства и стяжательства;
2) секулизирование церковных земель;
3) идея о единстве власти(что было удобно Ивану 3).
3. Иван 3 хотел объединения земель под единой властью, чего хотели и жидовствующие. Поэтому при его правлении многие из них жили как бы спокойно. Например, Курицын-яркий представитель жидовтсвующих, находился очень долго при власти.
4. Итог:
В 1502 году борьба Церкви против «жидовствующих» наконец нашла отклик у нового митрополита Симона и Ивана III. Последний после длительного колебания лишает Дмитрия великокняжеского сана и вместе с матерью отправляет в тюрьму. Софья добивается своего — соправителем государя становится Василий. По решению Собора главных еретиков — Ивана Максимова, Михаила Коноплева, Ивана Волка сжигают в Москве, а Некраса Рукавова казнят в Новгороде, предварительно отрезав ему язык.
Бахчисарайський мирний договір 1681 або Радзінський договір[1] (рос. Бахчисарайский мирный договор; тур. Bahçesaray Antlaşması) — угода про перемир'я від 3 (13 січня) 1681 року, укладена в Бахчисараї між Османською імперією, Кримським ханством та Московським царством[2] за наслідками війни 1676—1681 рр. При укладанні договору з московського боку був присутнім генеральний писар Війська Запорізького Семен Ракович.
Договір був укладений терміном на 20 років і завершив війни 1670-х років між цими державами за володіння землями Правобережної України.
За цим договором:
кордон між Османською імперією і Московською державою встановлювався по Дніпру, султан і хан зобов'язались не допомагати ворогам Московії;
Османська імперія приєднувала південну Київщину, Брацлавщину і Поділля, а Московська держава — Лівобережну Україну, Київ з містечками Васильків, Стайки, Трипілля, Радомишль, Дідівщина. Запоріжжя формально ставало незалежним. Московське царство погодилось на щорічне надання ханові «казни»;
упродовж 20-ти років територія між Дніпром і Бугом обумовлювалася відсутністю будівництва нових фортець і укріплень;
козаки отримали право на рибну ловлю, добування солі та вільного плавання Дніпром та його притоками до Чорного моря;
татари отримали право на кочівництво і полювання в степу обабіч Дніпра.
Бахчисарайський мирний договір в черговий раз перерозподілив українські землі між сусідніми державами і значно посилив позиції московського уряду в Гетьманщині, що призвело до поступового наростання національного та соціального гніту українського народу у Лівобережній Україні. Також договір мав велике міжнародне значення і зумовив підписання «Вічного миру» в 1686 році між Московським царством і Річчю Посполитою.
ответ: последует далее.
Объяснение
1. Жидовствующие-сторонники религиозного движения, распространявшегося в землях Великого Новгорода, а затем в Москве в последней трети 15 – начале 17 в. и заключавшего отрицание триединство Бога, непризнание божественной природы Иисуса Христа и т.д.
2. Основные идеи:
1) протест против церковного мздоимства и стяжательства;
2) секулизирование церковных земель;
3) идея о единстве власти(что было удобно Ивану 3).
3. Иван 3 хотел объединения земель под единой властью, чего хотели и жидовствующие. Поэтому при его правлении многие из них жили как бы спокойно. Например, Курицын-яркий представитель жидовтсвующих, находился очень долго при власти.
4. Итог:
В 1502 году борьба Церкви против «жидовствующих» наконец нашла отклик у нового митрополита Симона и Ивана III. Последний после длительного колебания лишает Дмитрия великокняжеского сана и вместе с матерью отправляет в тюрьму. Софья добивается своего — соправителем государя становится Василий. По решению Собора главных еретиков — Ивана Максимова, Михаила Коноплева, Ивана Волка сжигают в Москве, а Некраса Рукавова казнят в Новгороде, предварительно отрезав ему язык.
Бахчисарайський мирний договір 1681 або Радзінський договір[1] (рос. Бахчисарайский мирный договор; тур. Bahçesaray Antlaşması) — угода про перемир'я від 3 (13 січня) 1681 року, укладена в Бахчисараї між Османською імперією, Кримським ханством та Московським царством[2] за наслідками війни 1676—1681 рр. При укладанні договору з московського боку був присутнім генеральний писар Війська Запорізького Семен Ракович.
Договір був укладений терміном на 20 років і завершив війни 1670-х років між цими державами за володіння землями Правобережної України.
За цим договором:
кордон між Османською імперією і Московською державою встановлювався по Дніпру, султан і хан зобов'язались не допомагати ворогам Московії;
Османська імперія приєднувала південну Київщину, Брацлавщину і Поділля, а Московська держава — Лівобережну Україну, Київ з містечками Васильків, Стайки, Трипілля, Радомишль, Дідівщина. Запоріжжя формально ставало незалежним. Московське царство погодилось на щорічне надання ханові «казни»;
упродовж 20-ти років територія між Дніпром і Бугом обумовлювалася відсутністю будівництва нових фортець і укріплень;
козаки отримали право на рибну ловлю, добування солі та вільного плавання Дніпром та його притоками до Чорного моря;
татари отримали право на кочівництво і полювання в степу обабіч Дніпра.
Бахчисарайський мирний договір в черговий раз перерозподілив українські землі між сусідніми державами і значно посилив позиції московського уряду в Гетьманщині, що призвело до поступового наростання національного та соціального гніту українського народу у Лівобережній Україні. Також договір мав велике міжнародне значення і зумовив підписання «Вічного миру» в 1686 році між Московським царством і Річчю Посполитою.
Объяснение: