Зважаючи на реальні обставини, Апостол взявся за проведення ряду управлінських і соціально-економічних реформ, які значно упорядкували державне життя Гетьманщини:
1)У 1729—1731 роках було проведено так зване Генеральне слідство про маєтності. Під час проведення дослідження на основі документів і повідомлень старших людей було визначено і повернуто в державне користування рангові (державні) землі, які були безпідставно захоплені в приватне володіння.
2)Було проведено реорганізацію фінансової системи України, вперше встановивши точний бюджет державних видатків, які становили 144 тисячі карбованців.
3)Продовжував здійснювати судову реформу, розпочату Павлом Полуботком; в 1730 році видав «Інструкцію українським судам», де встановлювався порядок апеляції у судових справах[2] .
4)Відстоювались інтереси української торгівлі у руслі вимагань від російського уряду зміни дискримінаційної торговельної системи, запровадженої ще Петром I. На початку 1728 року Данило Апостол зібрав у Глухові представників купецтва і гостро поставив питання перед російським урядом про скасування заборони (ембарго) на експорт традиційних українських товарів — зерна, воску, шкіри, прядива та інше.
5)Незважаючи на опір російського уряду, було відновлено право гетьмана призначати Генеральну Військову Канцелярію та полковників.
6)Значно було зменшено кількість росіян у гетьманській адміністрації (натомість до влади прийшли вихідці з півдня — волохи та серби[3]). Їм було заборонено купувати землі в Україні. Українські адміністративні органи отримали наказ про матеріальне сприяння тим з росіян, хто бажав виїхати з України. Кількість російських полків в Україні було обмежена до шести.
7)Київ з-під влади генерал-губернатора було переведено під юрисдикцію гетьмана. Під гетьманську владу були повернуті запорожці, які з 1708 року були змушені жити на території Кримського ханства. Вони отримали також право на заснування в 1734 році Нової Січі на річці Підпільній.
С 1724 года на нынешней территории Нальчика располагались аулы главных князей Кабарды - Асланбека Кайтукина, Джамбота Татарханова, Кучука Джанхотова.
gerb-nalchikСуществует несколько версий происхождения названия города. Наиболее вероятным принято считать то, что свое название он получил от горной реки Нальчик, протекающей по его территории, а само географическое расположение в полукруге гор напоминает подкову. «Нальчик» в переводе с языков коренных народов и означает «подкова», то есть символ счастья, благополучия и удачи. Подкова стала эмблемой города.
В начале XIX века Нальчик являлся одним из многочисленных военных кордонных укреплений Кавказской линии.
В 1838 году при крепости было заложено военное поселение, преобразованное в 1862 году в слободу. В время в ней проживало 2300 человек. В сентябре 1921 года Нальчик был преобразован в город, затем становится центром Кабардино-Балкарской автономной области, с 5 декабря 1936 года Нальчик - столица КБАССР, с 1991 года Кабардино-Балкарской Республики.
Став в начале XX века столицей Кабардино-Балкарии, Нальчик устойчиво развивался. Росли население и экономический потенциал города, расширялись промышленная база и курортный комплекс.
С началом Великой Отечественной войны 23 предприятия города перешли на выпуск военной продукции, тысячи нальчан отправились на фронт, героически сражались с врагом.
Кабардино-Балкарии в период оккупации ее немецко-фашистскими войсками (с 28 октября 1942 года по 3 января 1943 года) был нанесен огромный ущерб. Девять тысяч нальчан отдали свои жизни за свободу и независимость нашей Родины.
За героизм, проявленный в годы Великой Отечественной войны, восемь нальчан удостоены высокого звания Героя Советского Союза, свыше 10 тысяч награждены орденами и медалями. Тысячи славных воинов Красной Армии пали смертью храбрых, защищая и освобождая землю нашей республики. Мы низко склоняем головы перед их подвигом.
За мужество и героизм в годы Великой Отечественной войны столица Кабардино-Балкарии - город Нальчик - в 1985 году была награждена орденом Отечественной войны I степени.
Зважаючи на реальні обставини, Апостол взявся за проведення ряду управлінських і соціально-економічних реформ, які значно упорядкували державне життя Гетьманщини:
1)У 1729—1731 роках було проведено так зване Генеральне слідство про маєтності. Під час проведення дослідження на основі документів і повідомлень старших людей було визначено і повернуто в державне користування рангові (державні) землі, які були безпідставно захоплені в приватне володіння.
2)Було проведено реорганізацію фінансової системи України, вперше встановивши точний бюджет державних видатків, які становили 144 тисячі карбованців.
3)Продовжував здійснювати судову реформу, розпочату Павлом Полуботком; в 1730 році видав «Інструкцію українським судам», де встановлювався порядок апеляції у судових справах[2] .
4)Відстоювались інтереси української торгівлі у руслі вимагань від російського уряду зміни дискримінаційної торговельної системи, запровадженої ще Петром I. На початку 1728 року Данило Апостол зібрав у Глухові представників купецтва і гостро поставив питання перед російським урядом про скасування заборони (ембарго) на експорт традиційних українських товарів — зерна, воску, шкіри, прядива та інше.
5)Незважаючи на опір російського уряду, було відновлено право гетьмана призначати Генеральну Військову Канцелярію та полковників.
6)Значно було зменшено кількість росіян у гетьманській адміністрації (натомість до влади прийшли вихідці з півдня — волохи та серби[3]). Їм було заборонено купувати землі в Україні. Українські адміністративні органи отримали наказ про матеріальне сприяння тим з росіян, хто бажав виїхати з України. Кількість російських полків в Україні було обмежена до шести.
7)Київ з-під влади генерал-губернатора було переведено під юрисдикцію гетьмана. Під гетьманську владу були повернуті запорожці, які з 1708 року були змушені жити на території Кримського ханства. Вони отримали також право на заснування в 1734 році Нової Січі на річці Підпільній.
Объяснение:
С 1724 года на нынешней территории Нальчика располагались аулы главных князей Кабарды - Асланбека Кайтукина, Джамбота Татарханова, Кучука Джанхотова.
gerb-nalchikСуществует несколько версий происхождения названия города. Наиболее вероятным принято считать то, что свое название он получил от горной реки Нальчик, протекающей по его территории, а само географическое расположение в полукруге гор напоминает подкову. «Нальчик» в переводе с языков коренных народов и означает «подкова», то есть символ счастья, благополучия и удачи. Подкова стала эмблемой города.
В начале XIX века Нальчик являлся одним из многочисленных военных кордонных укреплений Кавказской линии.
В 1838 году при крепости было заложено военное поселение, преобразованное в 1862 году в слободу. В время в ней проживало 2300 человек. В сентябре 1921 года Нальчик был преобразован в город, затем становится центром Кабардино-Балкарской автономной области, с 5 декабря 1936 года Нальчик - столица КБАССР, с 1991 года Кабардино-Балкарской Республики.
Став в начале XX века столицей Кабардино-Балкарии, Нальчик устойчиво развивался. Росли население и экономический потенциал города, расширялись промышленная база и курортный комплекс.
С началом Великой Отечественной войны 23 предприятия города перешли на выпуск военной продукции, тысячи нальчан отправились на фронт, героически сражались с врагом.
Кабардино-Балкарии в период оккупации ее немецко-фашистскими войсками (с 28 октября 1942 года по 3 января 1943 года) был нанесен огромный ущерб. Девять тысяч нальчан отдали свои жизни за свободу и независимость нашей Родины.
За героизм, проявленный в годы Великой Отечественной войны, восемь нальчан удостоены высокого звания Героя Советского Союза, свыше 10 тысяч награждены орденами и медалями. Тысячи славных воинов Красной Армии пали смертью храбрых, защищая и освобождая землю нашей республики. Мы низко склоняем головы перед их подвигом.
За мужество и героизм в годы Великой Отечественной войны столица Кабардино-Балкарии - город Нальчик - в 1985 году была награждена орденом Отечественной войны I степени.