Персидская держава Ахеменидов образовалась в VI в. до н. э. Основателем ее считается Кир Старший. Возглавив большое объединение воинственных персидских племен, Кир около 550 г. завоевал Мидию, которая перестала существовать как независимое государство и вошла в состав государства персов. С покорения Мидии начинается быстрый рост персидской державы. Персы подчиняют Армению, Каппадокию, завоевывают всю Малую Азию, в том числе лидийское государство.
Расширяя границы своей державы дальше на восток, Кир в 538 г. вступил в Вавилон и был объявлен царем Вавилонии. Финикийские города на средиземноморском побережье Передней Азии покорились ему без борьбы. Огромная территория от побережий Средиземного моря до берегов Инда, населенная различными племенами и народностями, оказалась под властью персов. Кир готовился предпринять поход на Египет, но в борьбе на северных границах своего царства с племенами саков и массагетов, населявших прилегающую с востока к Каспийскому морю область Средней Азии, потерпел поражение и был убит.
Завоевал Египет преемник Кира — Камбиз Г529—522 гг.). В битве при Пелузии (525 г.) он наголову разбил войска по-
следнего египетского фараона Псамметиха III и осадил Мемфис. После падения Мемфиса Египет вошел в состав персидской державы. Дальнейшее сопротивление египетского населения было подавлено силой оружия.
После смерти Камбиза в Персии началась острая династическая борьба, сопровождавшаяся восстаниями в ряде подвластных персам областей. Победителем в этой борьбе вышел Дарий I, сын Гистаспа (521—485 гг.). Дарию удалось подавить восстание, упрочить свою власть и еще больше расширить персидские владения. В годы его правления завершается формирование структуры персидской державы.
Криза Римської республіки відноситься до тривалого періоду політичної нестабільності та соціальних заворушень, що завершилися знищенням Римської республіки та її перетворення у Римську імперію, приблизно з 134 р. до н. е. до 44 р. н. е.
Точні дати кризи невідомі, оскільки Рим коливався між нормальним соціально-економічним станом та кризою протягом багатьох десятиліть[1].
Подібним чином, причини і атрибути кризи змінювалися протягом десятиліть, і включали в себе поширення рабства, розбою, внутрішні і зовнішні війни, земельну реформу, винахід болісних нових покарань[2], розширення римського громадянства та зміну складу римської армії[3].
Сучасні вчені також не можуть дійти єдиного висновку щодо природи кризи. Традиційно розширення громадянства (з усіма його правами, привілеями та обов'язками) було негативно оцінено Саллустом, оскільки це спричинило внутрішній розбрат, виникнення суперечок з італійськими союзниками Риму, рабські повстання та бунти. Однак інші вчені стверджували, що, оскільки республіка означає res publica — справа людей (тобто основною цінністю для держави є людина і соціум) — бідних та безправних громадян не можна звинувачувати в тому, що вони намагаються задовольнити свої законні скарги[4].
Персидская держава Ахеменидов образовалась в VI в. до н. э. Основателем ее считается Кир Старший. Возглавив большое объединение воинственных персидских племен, Кир около 550 г. завоевал Мидию, которая перестала существовать как независимое государство и вошла в состав государства персов. С покорения Мидии начинается быстрый рост персидской державы. Персы подчиняют Армению, Каппадокию, завоевывают всю Малую Азию, в том числе лидийское государство.
Расширяя границы своей державы дальше на восток, Кир в 538 г. вступил в Вавилон и был объявлен царем Вавилонии. Финикийские города на средиземноморском побережье Передней Азии покорились ему без борьбы. Огромная территория от побережий Средиземного моря до берегов Инда, населенная различными племенами и народностями, оказалась под властью персов. Кир готовился предпринять поход на Египет, но в борьбе на северных границах своего царства с племенами саков и массагетов, населявших прилегающую с востока к Каспийскому морю область Средней Азии, потерпел поражение и был убит.
Завоевал Египет преемник Кира — Камбиз Г529—522 гг.). В битве при Пелузии (525 г.) он наголову разбил войска по-
следнего египетского фараона Псамметиха III и осадил Мемфис. После падения Мемфиса Египет вошел в состав персидской державы. Дальнейшее сопротивление египетского населения было подавлено силой оружия.
После смерти Камбиза в Персии началась острая династическая борьба, сопровождавшаяся восстаниями в ряде подвластных персам областей. Победителем в этой борьбе вышел Дарий I, сын Гистаспа (521—485 гг.). Дарию удалось подавить восстание, упрочить свою власть и еще больше расширить персидские владения. В годы его правления завершается формирование структуры персидской державы.
Відповідь:
Криза Римської республіки відноситься до тривалого періоду політичної нестабільності та соціальних заворушень, що завершилися знищенням Римської республіки та її перетворення у Римську імперію, приблизно з 134 р. до н. е. до 44 р. н. е.
Точні дати кризи невідомі, оскільки Рим коливався між нормальним соціально-економічним станом та кризою протягом багатьох десятиліть[1].
Подібним чином, причини і атрибути кризи змінювалися протягом десятиліть, і включали в себе поширення рабства, розбою, внутрішні і зовнішні війни, земельну реформу, винахід болісних нових покарань[2], розширення римського громадянства та зміну складу римської армії[3].
Сучасні вчені також не можуть дійти єдиного висновку щодо природи кризи. Традиційно розширення громадянства (з усіма його правами, привілеями та обов'язками) було негативно оцінено Саллустом, оскільки це спричинило внутрішній розбрат, виникнення суперечок з італійськими союзниками Риму, рабські повстання та бунти. Однак інші вчені стверджували, що, оскільки республіка означає res publica — справа людей (тобто основною цінністю для держави є людина і соціум) — бідних та безправних громадян не можна звинувачувати в тому, що вони намагаються задовольнити свої законні скарги[4].