Особенности культуры Галицко-Волынского княжества обуславливаются самобытностью культуры. Галицко-Волынская культура является симбиозом, который сложился из традиций Киевской Руси и соседей.
В княжестве были культурные центры, где было множество монастырей: Владимир, Галич, Волынь.
Архитектура и культура в княжестве имеют больше религиозный подтекст. Поэтому архитектура характеризуется, прежде всего, церквями. Например, город Галич известен как город-культурный центра Галицко-Волынского княжества из-за того, что там построен храм Святого Пантелеймона.
Стоит также отметить изобразительное искусство. На развитие живописи оказала большое влияние византийская культура. Конечно, главным жанром живописи являлась иконопись. Причем, иконы мастеров из Галицко-Волынского княжества очень ценились в странах Западной Европы. Галицкая иконописная школа во многом схожа с московской иконописной школой, коей она была в 14-15 веках. На мастеров все же было оказано католическое влияние. А потом эти города стали зависимы от монголов, и переняли азиатские черты.
Единственным жанром литература была летопись. Но было и евангелие – Галицкое Евангелие, например.
Итак, особенностями являются: черты монгольской культуры, черты католической и московской школ, религиозный контекст культуры.
1) Польща: проводилася політика осадництва, пацифікації та затвердження "кресового закону".
2) Румунія: проводилася політика культурної асиміляції щодо національних меншин
3) Чехословаччина: проводилася колоніальна політика за економічною підтримкою краю.
Соціально-економічна політика:
1) Польща: основа промисловості - сировинні галузі; більшість підприємств належали польському або іноземному капіталу; гостра проблема безробіття; домінування великого приватного землеволодіння; відсутні соціальні гарантії.
2) Румунія: панування дрібного кустарного виробництва; адміністративна уніфікація поширення на українських землях румунського законодавства, ліквідація самоврядування громад; заборона діяльності політичних партій в умовах стану облоги.
3) Чехословаччина: використання регіону як аграрно-сировинний бази; будівництво сучасних доріг та мостів; електрифікація краю; розширення мережі українських шкіл, гімназій; створення українських театральних осередків, хорів; діяльність у Празі Українського вільного університету та Української аграрної академії.
Українські політ. сили:
1) Польща: Легальні - Українське національно демократичне об'єднання (УНДО); Заборонені - Українська військова організація УВО, організація у
Українських націоналістів ОУН.
2) Румунія: Легальні - Українська національна партія УНП; Заборонені - радикальне крило УНП.
3) Чехословаччина: Легальні - Тимчасова руська автономна Директорія Підкарпатської Русі, Українське національне об'єднання; Заборонені - немає.
Особенности культуры Галицко-Волынского княжества обуславливаются самобытностью культуры. Галицко-Волынская культура является симбиозом, который сложился из традиций Киевской Руси и соседей.
В княжестве были культурные центры, где было множество монастырей: Владимир, Галич, Волынь.
Архитектура и культура в княжестве имеют больше религиозный подтекст. Поэтому архитектура характеризуется, прежде всего, церквями. Например, город Галич известен как город-культурный центра Галицко-Волынского княжества из-за того, что там построен храм Святого Пантелеймона.
Стоит также отметить изобразительное искусство. На развитие живописи оказала большое влияние византийская культура. Конечно, главным жанром живописи являлась иконопись. Причем, иконы мастеров из Галицко-Волынского княжества очень ценились в странах Западной Европы. Галицкая иконописная школа во многом схожа с московской иконописной школой, коей она была в 14-15 веках. На мастеров все же было оказано католическое влияние. А потом эти города стали зависимы от монголов, и переняли азиатские черты.
Единственным жанром литература была летопись. Но было и евангелие – Галицкое Евангелие, например.
Итак, особенностями являются: черты монгольской культуры, черты католической и московской школ, религиозный контекст культуры.
Українські землі, що перебували у складі:
1) Польщі: Сх. Галичина, Зх. Волинь, Зх. Полісся, Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина.
2) Румунії: Пн. Буковина, Ізмаїльський Аккерманський, Хотинський повіти Бессарабії.
3) Чехословаччина: Закарпаття
Національна політика:
1) Польща: проводилася політика осадництва, пацифікації та затвердження "кресового закону".
2) Румунія: проводилася політика культурної асиміляції щодо національних меншин
3) Чехословаччина: проводилася колоніальна політика за економічною підтримкою краю.
Соціально-економічна політика:
1) Польща: основа промисловості - сировинні галузі; більшість підприємств належали польському або іноземному капіталу; гостра проблема безробіття; домінування великого приватного землеволодіння; відсутні соціальні гарантії.
2) Румунія: панування дрібного кустарного виробництва; адміністративна уніфікація поширення на українських землях румунського законодавства, ліквідація самоврядування громад; заборона діяльності політичних партій в умовах стану облоги.
3) Чехословаччина: використання регіону як аграрно-сировинний бази; будівництво сучасних доріг та мостів; електрифікація краю; розширення мережі українських шкіл, гімназій; створення українських театральних осередків, хорів; діяльність у Празі Українського вільного університету та Української аграрної академії.
Українські політ. сили:
1) Польща: Легальні - Українське національно демократичне об'єднання (УНДО); Заборонені - Українська військова організація УВО, організація у
Українських націоналістів ОУН.
2) Румунія: Легальні - Українська національна партія УНП; Заборонені - радикальне крило УНП.
3) Чехословаччина: Легальні - Тимчасова руська автономна Директорія Підкарпатської Русі, Українське національне об'єднання; Заборонені - немає.
Вроде всё, если есть неточности простить