Алихан Бокейханов(1866-1937) — казахский общественный деятель, преподаватель, журналист, этнограф. Один из лидеров партии «Алаш», комиссар Временного правительства по Казахстану (1917). Председатель (премьер-министр) Алашской автономии с 1917 по 1920 годы. Алихан Букейханов считается первым премьер-министром Казахстана.Принадлежал к потомкам казахских «чингизидов» торе. Окончил Омское техническое училище, затем экономический факультет Петербургского лесного института. Занимался статистикой. Сотрудничал с газетой «Семипалатинские областные ведомости»[1]
Относил себя к «западническому направлению» общественного движения казахской интеллигенции, которая «видит будущее киргизской степи в сознательном претворении западной культуры — в самом широком смысле этого слова» и «возьмёт за образец… в частности, Партию Народной Свободы» («Киргизы», в книге: Формы национального движения в современных государствах, СПб., 1910, с. 599). В то же время он активно боролся против русской колонизации Киргизской степи.
До 60-70-х років 19 століття в Європі закінчується період національно-визвольних рухів і революцій, який тривав кілька десятиліть. Незважаючи на поразку деяких виступів по всій Європі прокочується хвиля боротьби за усунення феодальних пережитків, національну незалежність. Мир, що настав у країнах Європи, дав поштовх політичному і соціальному розвитку. Особливе місце в державному і громадському житті зайняла буржуазія. Почалася індустріалізація забезпечила вихід з економічної кризи і демографічне зростання населення Європи.
Алихан Бокейханов(1866-1937) — казахский общественный деятель, преподаватель, журналист, этнограф. Один из лидеров партии «Алаш», комиссар Временного правительства по Казахстану (1917). Председатель (премьер-министр) Алашской автономии с 1917 по 1920 годы. Алихан Букейханов считается первым премьер-министром Казахстана.Принадлежал к потомкам казахских «чингизидов» торе. Окончил Омское техническое училище, затем экономический факультет Петербургского лесного института. Занимался статистикой. Сотрудничал с газетой «Семипалатинские областные ведомости»[1]
Относил себя к «западническому направлению» общественного движения казахской интеллигенции, которая «видит будущее киргизской степи в сознательном претворении западной культуры — в самом широком смысле этого слова» и «возьмёт за образец… в частности, Партию Народной Свободы» («Киргизы», в книге: Формы национального движения в современных государствах, СПб., 1910, с. 599). В то же время он активно боролся против русской колонизации Киргизской степи.
До 60-70-х років 19 століття в Європі закінчується період національно-визвольних рухів і революцій, який тривав кілька десятиліть. Незважаючи на поразку деяких виступів по всій Європі прокочується хвиля боротьби за усунення феодальних пережитків, національну незалежність. Мир, що настав у країнах Європи, дав поштовх політичному і соціальному розвитку. Особливе місце в державному і громадському житті зайняла буржуазія. Почалася індустріалізація забезпечила вихід з економічної кризи і демографічне зростання населення Європи.
Объяснение: