Ру́ське воєво́дство (лат. Palatinatus Russiae, пол. Województwo ruskie) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Польського та Корони Польської в Речі Посполитій. Існувало в 1434–1772 роках. Створене на основі земель Руського королівства. Належало до регіону Русь. Розташовувалося в південній частині Речі Посполитої, на заході Русі. Головне місто — Львів. Очолювалося руськими воєводами. Сеймик воєводства збирався у містечку Судова Вишня. Мало представництво із 4 сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з 13 повітів. Станом на 1791 рік площа воєводства становила 82 990 км²[1]. Населення в 1790 році нараховувало 1 495 000 осіб. Ліквідоване 1772 року під час першого поділу Речі Посполитої. Територія воєводства увійшла до складу Королівства Галичини та Волині Габсбурзької монархії.
«Абсолютизм (от латинского absolutus — независимый, неограниченный), абсолютная монархия. Абсолютизм характеризуется тем, что глава государства, монарх, рассматривается как главный источник законодательной и исполнительной власти, которая осуществляется зависимым от него аппаратом; он устанавливает налоги и распоряжается государственными финансами. При абсолютизме достигается наибольшая степень государственной централизации, создаётся разветвлённый бюрократический аппарат (судебный, налоговый и т. д.), большая постоянная армия и полиция; деятельность типичных для сословной монархии органов сословного представительства или прекращается или теряет прежнее значение. Социальную опору абсолютизма составляет дворянство».
Эпоха просвещения (XVIII) вошла в историю как век разума. Разум и Просвещение — основные лозунги эпохи. В то же время это и «галантный век» (Франция). Франция стала гегемоном духовной жизни Европы, а просветительские идеи охватили также Англию, Германию, Италию, Россию. Кризис абсолютизма, буржуазные революции, распространение философских знаний подготовили рождение новой культуры. Это выражалось в новом понимании самого человека, которого, как считали просветители, можно изменить к лучшему. Отличительная черта идеологии Просвещения — надежна на человеческий разум и гармонию общества через просвещение людей и развитие их творческого начала.
Ру́ське воєво́дство (лат. Palatinatus Russiae, пол. Województwo ruskie) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Польського та Корони Польської в Речі Посполитій. Існувало в 1434–1772 роках. Створене на основі земель Руського королівства. Належало до регіону Русь. Розташовувалося в південній частині Речі Посполитої, на заході Русі. Головне місто — Львів. Очолювалося руськими воєводами. Сеймик воєводства збирався у містечку Судова Вишня. Мало представництво із 4 сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з 13 повітів. Станом на 1791 рік площа воєводства становила 82 990 км²[1]. Населення в 1790 році нараховувало 1 495 000 осіб. Ліквідоване 1772 року під час першого поділу Речі Посполитої. Територія воєводства увійшла до складу Королівства Галичини та Волині Габсбурзької монархії.
Объяснение:
напевно це
Эпоха просвещения (XVIII) вошла в историю как век разума. Разум и Просвещение — основные лозунги эпохи. В то же время это и «галантный век» (Франция). Франция стала гегемоном духовной жизни Европы, а просветительские идеи охватили также Англию, Германию, Италию, Россию. Кризис абсолютизма, буржуазные революции, распространение философских знаний подготовили рождение новой культуры. Это выражалось в новом понимании самого человека, которого, как считали просветители, можно изменить к лучшему. Отличительная черта идеологии Просвещения — надежна на человеческий разум и гармонию общества через просвещение людей и развитие их творческого начала.