Ива́н Дми́триевич Серко́ или Сирко́ (укр. Іван Дмитрович Сірко; род. около 1610, Мурафа, Брацлавщина, Речь Посполитая или Мерефа на Слобожанщине, Русское царство — 11 августа, 1680, Грушевка (Капуловка), Войско Запорожское, Русское царство) — кошевой атаман Запорожской Сечи. Участник и организатор многочисленных походов и сражений, главным образом против «басурман» (крымских татар и турок), а также гетманских властей, проводивших пропольскую или протурецкую политику как ревностный защитник православия. Герой украинских изустных преданий и песен.Прозвище
Урус-шайтан («русский чёрт»)
Дата рождения
1610
Место рождения
Мерефа на Слобожанщине или Мурафа на Брацлавщине
Дата смерти
1680
Место смерти
село Грушевка (личная пасека),
Апостоловский_район,
Днепропетровская область
Принадлежность
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg Речь Посполитая
Herb Viyska Zaporozkoho.svg Гетманщина
Род войск
казацкая пехота и кавалерия
Звание
кошевой атаман
Сражения/войны
походы на Крым, отражение атак татар и турок на Низовых землях
Объяснение:
Киевского генерала-губернатора М. И. Драгомирова изобразил в виде атамана Серко И. Е. Репин на знаменитой картине «Запорожцы пишут письмо турецкому султану».
чатку п'ятдесятих років дев'ятнадцятого століття Османська імперія почала втрачати свій вплив на Балканах. Це послаблення було викликаним передусім внутрішньою слабкістю та відсталістю режиму, а також у результаті поразок у війнах з Росією, а також через процес національного пробудження та антиколоніальних повстань народів Балканського півострова. Таке послаблення Османської імперії призвело до все більшого впливу великих держав і молодих балканських держав. У цьому регіоні зійшлися інтереси двох великих держав: Австро-Угорщини та Росії. Обидві країни по-різному пояснювали свої претензії на ці землі: Австрія бажала зберегти свою цілісність (особливо після окупації Боснії та Герцеговини у 1878 році), а Росія заявляла про намагання захистити Православну Церкву. Ситуація ускладнювалася посиленням німецького впливу в Румунії, Болгарії, Греції й Туреччині, а також англійців у Греції.
Ситуація ще більше ускладнилася після анексії Боснії Австро-Угорщиною 5 жовтня 1908 року. Сербія почала активно шукати підтримки Росії. Тим часом Франція і Німеччина опинилися у власному конфлікті у Марокко, Італія теж почала висувати територіальні претензії до Туреччини у колоніях.
Ива́н Дми́триевич Серко́ или Сирко́ (укр. Іван Дмитрович Сірко; род. около 1610, Мурафа, Брацлавщина, Речь Посполитая или Мерефа на Слобожанщине, Русское царство — 11 августа, 1680, Грушевка (Капуловка), Войско Запорожское, Русское царство) — кошевой атаман Запорожской Сечи. Участник и организатор многочисленных походов и сражений, главным образом против «басурман» (крымских татар и турок), а также гетманских властей, проводивших пропольскую или протурецкую политику как ревностный защитник православия. Герой украинских изустных преданий и песен.Прозвище
Урус-шайтан («русский чёрт»)
Дата рождения
1610
Место рождения
Мерефа на Слобожанщине или Мурафа на Брацлавщине
Дата смерти
1680
Место смерти
село Грушевка (личная пасека),
Апостоловский_район,
Днепропетровская область
Принадлежность
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg Речь Посполитая
Herb Viyska Zaporozkoho.svg Гетманщина
Род войск
казацкая пехота и кавалерия
Звание
кошевой атаман
Сражения/войны
походы на Крым, отражение атак татар и турок на Низовых землях
Объяснение:
Киевского генерала-губернатора М. И. Драгомирова изобразил в виде атамана Серко И. Е. Репин на знаменитой картине «Запорожцы пишут письмо турецкому султану».
Відповідь:
чатку п'ятдесятих років дев'ятнадцятого століття Османська імперія почала втрачати свій вплив на Балканах. Це послаблення було викликаним передусім внутрішньою слабкістю та відсталістю режиму, а також у результаті поразок у війнах з Росією, а також через процес національного пробудження та антиколоніальних повстань народів Балканського півострова. Таке послаблення Османської імперії призвело до все більшого впливу великих держав і молодих балканських держав. У цьому регіоні зійшлися інтереси двох великих держав: Австро-Угорщини та Росії. Обидві країни по-різному пояснювали свої претензії на ці землі: Австрія бажала зберегти свою цілісність (особливо після окупації Боснії та Герцеговини у 1878 році), а Росія заявляла про намагання захистити Православну Церкву. Ситуація ускладнювалася посиленням німецького впливу в Румунії, Болгарії, Греції й Туреччині, а також англійців у Греції.
Ситуація ще більше ускладнилася після анексії Боснії Австро-Угорщиною 5 жовтня 1908 року. Сербія почала активно шукати підтримки Росії. Тим часом Франція і Німеччина опинилися у власному конфлікті у Марокко, Італія теж почала висувати територіальні претензії до Туреччини у колоніях.
Пояснення: