Дани́ло Апо́стол (4 (14) грудня 1654[1] — 17 (29) січня 1734[1]) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова Гетьманщини на Лівобережній Україні (1727-1734). Представник козацького роду Апостолів волоського походження. Син Павла Апостола. Народився на Полтавщині. Двічі обіймав посаду миргородського полковника (1682-1686, 1693-1727)[1]. Учасник азовсько-дніпровських походів 1695-1696 року, організованих Московією до османських володінь у Північному Причорномор'ї. 1696 року розбив на річці Ворсклі кримського хана Селіма І та прокримського гетьмана Петрика[1]. Брав участь у Північній війні 1700-1721 років проти Швеції. 1701 року призначений наказним гетьманом, водив козаків до Ліфляндії, відзначився у битві під Ераствером. 1704 року делегований Петром І на чолі 3-тисячного корпусу козаків на до королю Речі Посполитої Августу II. 1705 року брав участь у битві під Варшавою, але через сварку із московським командуванням самовільно повернувся в Україну[1].
Подготовленная профессиональная армия, ведомая талантливыми полководцами как Огуз-хан, без труда громила китайские армии, несмотря на громадный численный перевес в живой силе противника. Один из пассионариев XX в., талантливый ученый Л.Н.Гумилев так оценивает военные компании гуннов и китайцев. Он отмечает «Свободу народов Великой степи отстояли только гунны. Они сражались в соотношении 1:20, против них были двинуты не только армии, но и дипломатия, и экономика, и обольщение культуры»
ГУННЫ БЫЛИ ОЧЕНЬ ПОДГОТОВЛЕНЫ, Т. К. С РАННЕГО ДЕСТВА ИХ УЖЕ САЖАЛИ НА КОНЕЙ И ОБУЧАЛИ ВОЕННОМУ МАСТЕРСТВУ.
Объяснение:
Дани́ло Апо́стол (4 (14) грудня 1654[1] — 17 (29) січня 1734[1]) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова Гетьманщини на Лівобережній Україні (1727-1734). Представник козацького роду Апостолів волоського походження. Син Павла Апостола. Народився на Полтавщині. Двічі обіймав посаду миргородського полковника (1682-1686, 1693-1727)[1]. Учасник азовсько-дніпровських походів 1695-1696 року, організованих Московією до османських володінь у Північному Причорномор'ї. 1696 року розбив на річці Ворсклі кримського хана Селіма І та прокримського гетьмана Петрика[1]. Брав участь у Північній війні 1700-1721 років проти Швеції. 1701 року призначений наказним гетьманом, водив козаків до Ліфляндії, відзначився у битві під Ераствером. 1704 року делегований Петром І на чолі 3-тисячного корпусу козаків на до королю Речі Посполитої Августу II. 1705 року брав участь у битві під Варшавою, але через сварку із московським командуванням самовільно повернувся в Україну[1].
Подготовленная профессиональная армия, ведомая талантливыми полководцами как Огуз-хан, без труда громила китайские армии, несмотря на громадный численный перевес в живой силе противника. Один из пассионариев XX в., талантливый ученый Л.Н.Гумилев так оценивает военные компании гуннов и китайцев. Он отмечает «Свободу народов Великой степи отстояли только гунны. Они сражались в соотношении 1:20, против них были двинуты не только армии, но и дипломатия, и экономика, и обольщение культуры»
ГУННЫ БЫЛИ ОЧЕНЬ ПОДГОТОВЛЕНЫ, Т. К. С РАННЕГО ДЕСТВА ИХ УЖЕ САЖАЛИ НА КОНЕЙ И ОБУЧАЛИ ВОЕННОМУ МАСТЕРСТВУ.