Грецкие орехи, или Как воспитывали девочек в Древней Греции Незадолго до конкурсных уроков Оксана Филинкова вдруг изменила тему занятия. Вездесущая "Пеликант-дейли" - ежедневная газета пресс-центра конкурса "Учитель года-96" - написала об этом с явным сожалением. Прежняя тема - "Бывают странные сближения..." - звучала и романтично, и загадочно. "Физкультура с таким названием? Почему? Откуда строчка? О чем урок?" - Оксану засыпали вопросами еще до начала конкурсного марафона. И она сделала другой выбор.Новая тема имела четкую формулировку. Она звала за собой в Элладу, к афинянам и спартанцам, и называлась "Физическое воспитание в Древней Греции". Физкультура переплеталась с историей.Сплошные "н"Однако перемена темы принесла неожиданную проблему. Пропали... грецкие орехи, которые требовались Оксане в конце урока. Продавщицы в магазинах только руками разводили и вместо грецких предлагали либо арахис, либо фундук. Кто бы мог подумать, что с орехами возникнут проблемы? В жизни всегда найдется место трудностям. Но для того они и существуют, чтобы их умели преодолевать. Этому качеству отец учил Оксану с детства. Зимой ни одни выходные не обходились без лыжных походов. Папа воспитывал в ней силу, выносливость, целеустремленность. Мама к физическому воспитанию добавила духовную утонченность, отдала дочь в хореографию, научила ценить и любить музыку. Так в результате слияния дорийских и ионийских традиций Оксана выросла и стала... учительницей.
ответ:Кімері́йці, кіммерійці або кімери, кі́ммери (грец. κιμμέριοι, лат. Cimmerii) — стародавній кочовий народ, який жив на території Північного Причорномор'я (півдня України)[1][2] в IX — VII століттях до н. е. Більша частина в VII столітті до н. е. помандрувала через Кавказ до Малої Азії через нашестя скіфів[1]. Менша частина осіла в Північному Причорномор'ї, змінивши кочовий образ життя[3][4], і стала відомою як таври[1], що були причетні до закладання греками колонії Кімерик як південно-західного прикордонного форпосту Боспорського царства (50 км на південь від Керчі)[1]. Остаточно кімерійці асимілювалися з місцевими племенами Кримського півострову[4][3]. Разом з гетами в українській історії становлять власне місцеву археологічну культуру[5]. Назва племені кімерійців не є їхньою самоназвою, оскільки ця назва була дана ассирійцями стосовно всіх племен Північного Причорномор'я[4][3]. Уривок з ассирійських джерел, де Асархаддон говорить про «воїнів ґімірра», дав підставу ототожнювати їх із кімерійцями[6
ответ:Кімері́йці, кіммерійці або кімери, кі́ммери (грец. κιμμέριοι, лат. Cimmerii) — стародавній кочовий народ, який жив на території Північного Причорномор'я (півдня України)[1][2] в IX — VII століттях до н. е. Більша частина в VII столітті до н. е. помандрувала через Кавказ до Малої Азії через нашестя скіфів[1]. Менша частина осіла в Північному Причорномор'ї, змінивши кочовий образ життя[3][4], і стала відомою як таври[1], що були причетні до закладання греками колонії Кімерик як південно-західного прикордонного форпосту Боспорського царства (50 км на південь від Керчі)[1]. Остаточно кімерійці асимілювалися з місцевими племенами Кримського півострову[4][3]. Разом з гетами в українській історії становлять власне місцеву археологічну культуру[5]. Назва племені кімерійців не є їхньою самоназвою, оскільки ця назва була дана ассирійцями стосовно всіх племен Північного Причорномор'я[4][3]. Уривок з ассирійських джерел, де Асархаддон говорить про «воїнів ґімірра», дав підставу ототожнювати їх із кімерійцями[6
Объяснение: