В первой половине XIX века Россия постоянно увеличивала свою территорию за счет внешней экспансии. В 1809 году была присоединена Финляндия, в 1812 – Бессарабия, в 1815-м – основная часть Польши, расширились российские владения на Кавказе, был присоединён Казахстан.
В общей сложности территория Империи за рассматриваемый период увеличилась примерно на 20%, население достигло около 70 млн. человек, существенно изменились западная, южная и юго-восточная границы России.
Продолжала развиваться сложившаяся ранее тенденция к инкорпорации новых земель. Вместе с тем, существовали районы, имевшие особый правовой статус. Так, например, широкое самоуправление в составе России получила Финляндия, которая ничего не потеряла, напротив, впервые в истории приобрела государственность (хотя и ограниченную). Она стала официально именоваться Великим княжеством Финляндским, имела собственные органы власти, в том числе, сейм. В Финляндии была независимая от России правовая система (основанная на Шведском уложении 1734 года) и судебная система. В 1811 году была восстановлена даже таможенная граница с империей, что позволило Финляндии выгодно торговать как с Россией, так и со странами Западной Европы.
Другим национальным районом, обладавшим в составе России первоначально широким государственно-правовым статусом, стала Польша. В Царстве Польском действовала Конституция 1815 года (более либеральная, чем конституция Герцогства Варшавского, дарованная ранее Наполеоном), Уголовный кодекс 1818 года, основанный на буржуазном уголовном кодексе Франции 1810 года, существовал парламент, избираемый прямыми выборами всеми общественными группами. Была сохранена собственная армия, польский язык в качестве государственного, институт польского подданства и т. д.
Оба вышеназванных региона были присоединены к России на условиях личной унии (русский император одновременно был главой империи и указанных территорий).
Но постепенно автономные права этих территорий урезались, и они превращались в обычные административные единицы. Так, польское восстание 1830- 31гг. привело к потере прежних вольностей. Уния сменилась инкорпорацией, был упразднён сейм. Правовое положение края стало определяться «Органическим статутом», изданным Николаем I в 1832 году. Вместо воеводств были учреждены губернии. Царство Польское превратилось в западную провинцию России.
Основной административно-территориальной единицей страны продолжала оставаться губерния. В России были губернии, «состоящие на общих правах (в которых действовало общеимперское законодательство без исключения) и «состоящие на особых правах» (общеимперское законодательство действовало с изъятиями, допускалось применение местных сводов законов). Ко второму виду относились «Западные губернии» (бывшая Польша), три прибалтийские губернии – Эстляндская, Лифляндская и Курляндская, возглавляемые одним генерал-губернатором и называемые Остзейским краем и другие. Губернии делились на уезды.
Вельмишановний великий княже Ярославе! Звертаюсь до тебе з далекого XX століття. Я живу на твоїй і моїй рідній землі, але тепер вона називається не Київська Русь, а Україна. Прочитала недавно п'єсу Івана Кочерги «Ярослав Мудрий», де розповідається про важкий період твого життя і правління. Іван Кочерга відкрив нам завісу на моральні цінності наших далеких предків, їхні ідеали. Твій образ змальовано з великою повагою, яскравістю й любов'ю так, що він не може не збентежити душу читача. Я була дуже вражена тим, що в історії бувають такі далекоглядні, вольові, розважливі і мудрі особистості.
Тобі довелося покласти багато сил, щоб зберегти єдність країни, злагоду серед народу. Був ти, княже, жорстоким і добрим, мудрим і терплячим у досягненні своєї мети. Мені у серце запали такі твої слова:
Да буде мир! І Богом я клянусь, Що кожного вразить моя сокира, Хто збаламутить Київ наш і Русь, Хто осквернить насильством справу миру.
Зараз нам не вистачає таких державних діячів, тому в країні панує розлад, занепад економіки, науки і культури. Для тебе, великий княже, «...в житті ясніше всіх скарбів людини честь і мужа вірність сяє...». О, якби зараз у людей були такі великі і чисті серця, то, може, й життя було б більш радісним і щасливим. У важкі часи розкривається душа людини, тоді видно, які ідеали вона сповідує. За честь вважаєш ти, що в жилах твоїх тече кров рабині — то кров твого народу. Ти наш батько. Ми вчимося на прикладі твого життя бути чесними, здатними на самопожертву ради Батьківщини, як ти нам заповів: «І, поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь!» Ми побачили, що «береться мудрість... із шукань і помилок гірких».
Навколо тебе були люди добрі і злі. Учений монах Сильвестр теж зробив велику справу для нашої держави, переклавши і переписавши багато рукописів. Молодь він виховував на ученні Христа: «Тільки Бог царів і царства судить. Лиш він один далеку бачить путь, якою йдуть царі і прості люди». Пригадуєш, як ти казав?
І добрій книзі більше я радію, Ніж золоту в коморі.
Мені боляче за наш народ, бо зараз мало хто шанує науку і культуру, книжки, за які ви платили золотими монетами, в які вкладали багато сил. Образ Микити підтверджує, що ви, наші предки, були людьми чесними, порядними, шляхетними, У розмові з Сильвестром Микита каже:
З пергаменту недовго зчистить ваду, Лиш з совісті не зчистити її.
Спочатку Микита ненавидів тебе, Ярославе за смерть свого батька. Але коли він зрозумів твою мету створення єдиної могутньої держави, то пробачив тебе. Із ворога Микита став твоїм вірним помічником і другом.
Ми, твої нащадки, дуже вдячні за мудрий життєвий досвід, який долетів до нас крізь віки. І ще не раз зустрінеться нам твій образ на сторінках
В первой половине XIX века Россия постоянно увеличивала свою территорию за счет внешней экспансии. В 1809 году была присоединена Финляндия, в 1812 – Бессарабия, в 1815-м – основная часть Польши, расширились российские владения на Кавказе, был присоединён Казахстан.
В общей сложности территория Империи за рассматриваемый период увеличилась примерно на 20%, население достигло около 70 млн. человек, существенно изменились западная, южная и юго-восточная границы России.
Продолжала развиваться сложившаяся ранее тенденция к инкорпорации новых земель. Вместе с тем, существовали районы, имевшие особый правовой статус. Так, например, широкое самоуправление в составе России получила Финляндия, которая ничего не потеряла, напротив, впервые в истории приобрела государственность (хотя и ограниченную). Она стала официально именоваться Великим княжеством Финляндским, имела собственные органы власти, в том числе, сейм. В Финляндии была независимая от России правовая система (основанная на Шведском уложении 1734 года) и судебная система. В 1811 году была восстановлена даже таможенная граница с империей, что позволило Финляндии выгодно торговать как с Россией, так и со странами Западной Европы.
Другим национальным районом, обладавшим в составе России первоначально широким государственно-правовым статусом, стала Польша. В Царстве Польском действовала Конституция 1815 года (более либеральная, чем конституция Герцогства Варшавского, дарованная ранее Наполеоном), Уголовный кодекс 1818 года, основанный на буржуазном уголовном кодексе Франции 1810 года, существовал парламент, избираемый прямыми выборами всеми общественными группами. Была сохранена собственная армия, польский язык в качестве государственного, институт польского подданства и т. д.
Оба вышеназванных региона были присоединены к России на условиях личной унии (русский император одновременно был главой империи и указанных территорий).
Но постепенно автономные права этих территорий урезались, и они превращались в обычные административные единицы. Так, польское восстание 1830- 31гг. привело к потере прежних вольностей. Уния сменилась инкорпорацией, был упразднён сейм. Правовое положение края стало определяться «Органическим статутом», изданным Николаем I в 1832 году. Вместо воеводств были учреждены губернии. Царство Польское превратилось в западную провинцию России.
Основной административно-территориальной единицей страны продолжала оставаться губерния. В России были губернии, «состоящие на общих правах (в которых действовало общеимперское законодательство без исключения) и «состоящие на особых правах» (общеимперское законодательство действовало с изъятиями, допускалось применение местных сводов законов). Ко второму виду относились «Западные губернии» (бывшая Польша), три прибалтийские губернии – Эстляндская, Лифляндская и Курляндская, возглавляемые одним генерал-губернатором и называемые Остзейским краем и другие. Губернии делились на уезды.
Объяснение:
Звертаюсь до тебе з далекого XX століття. Я живу на твоїй і моїй рідній землі, але тепер вона називається не Київська Русь, а Україна. Прочитала недавно п'єсу Івана Кочерги «Ярослав Мудрий», де розповідається про важкий період твого життя і правління. Іван Кочерга відкрив нам завісу на моральні цінності наших далеких предків, їхні ідеали. Твій образ змальовано з великою повагою, яскравістю й любов'ю так, що він не може не збентежити душу читача. Я була дуже вражена тим, що в історії бувають такі далекоглядні, вольові, розважливі і мудрі особистості.
Тобі довелося покласти багато сил, щоб зберегти єдність країни, злагоду серед народу. Був ти, княже, жорстоким і добрим, мудрим і терплячим у досягненні своєї мети. Мені у серце запали такі твої слова:
Да буде мир! І Богом я клянусь,
Що кожного вразить моя сокира,
Хто збаламутить Київ наш і Русь,
Хто осквернить насильством справу миру.
Зараз нам не вистачає таких державних діячів, тому в країні панує розлад, занепад економіки, науки і культури. Для тебе, великий княже, «...в житті ясніше всіх скарбів людини честь і мужа вірність сяє...». О, якби зараз у людей були такі великі і чисті серця, то, може, й життя було б більш радісним і щасливим. У важкі часи розкривається душа людини, тоді видно, які ідеали вона сповідує. За честь вважаєш ти, що в жилах твоїх тече кров рабині — то кров твого народу. Ти наш батько. Ми вчимося на прикладі твого життя бути чесними, здатними на самопожертву ради Батьківщини, як ти нам заповів: «І, поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь!» Ми побачили, що «береться мудрість... із шукань і помилок гірких».
Навколо тебе були люди добрі і злі. Учений монах Сильвестр теж зробив велику справу для нашої держави, переклавши і переписавши багато рукописів. Молодь він виховував на ученні Христа: «Тільки Бог царів і царства судить. Лиш він один далеку бачить путь, якою йдуть царі і прості люди».
Пригадуєш, як ти казав?
І добрій книзі більше я радію,
Ніж золоту в коморі.
Мені боляче за наш народ, бо зараз мало хто шанує науку і культуру, книжки, за які ви платили золотими монетами, в які вкладали багато сил. Образ Микити підтверджує, що ви, наші предки, були людьми чесними, порядними, шляхетними, У розмові з Сильвестром Микита каже:
З пергаменту недовго зчистить ваду,
Лиш з совісті не зчистити її.
Спочатку Микита ненавидів тебе, Ярославе за смерть свого батька. Але коли він зрозумів твою мету створення єдиної могутньої держави, то пробачив тебе. Із ворога Микита став твоїм вірним помічником і другом.
Ми, твої нащадки, дуже вдячні за мудрий життєвий досвід, який долетів до нас крізь віки. І ще не раз зустрінеться нам твій образ на сторінках