Острозький Костянтин Іванович (ок. 1460-1530), князь, захисник Православ'я і південноруської народності. Він був близький до двору вів. кн. Литовського, відбивав набіги татар і висунувся як хоробрий воєначальник. З 1498 був литовським гетьманом, старостою брацлавським, Вінницьким і Звенигородським. Особливо важливу роль відіграв Острозький у війні вів. кн. Литовського Олександра з Іваном III. Він виступив головнокомандувачем литовськими військами і рушив до Дорогобужа. На р. Ведроші Острозький був розбитий московськими військами під проводом Юрія Захар'їна (в 1500), узятий в полон і відправлений під суворим наглядом до Вологди. Там його всіма засобами переконували перейти на московську службу. У 1506 він для виду погодився, дав заручну запис, отримав сан боярина і був призначений начальником декількох загонів, що охороняють кордони від набігів татар; в 1507 з пограниччя Острозький втік до Литви. Коли в 1512 татари нагрянули на Волинь і Галичину, він розбив їх під Вишнівцем. У к. 1512 почалася нова війна Литви з Москвою. У 1513 москвичі оволоділи Смоленськом, але незабаром зазнали сильної поразки під Оршею, де литовські війська очолював Острозький. Слідом за тим він успішно відбивав на півдні набіги татар, поки їх величезний загін в 40 тис.чол. під начальством Калги-богатиря не вторгся в Галичину. Біля Сокальського замку татари в 1519 здобули перемогу. Острозький був призначений воєводою Троцьким і в 1527 розбив наголову вторглися татар на р.Ольшаниці біля Канева.
У своїх турботах про православну церкву він все життя клопотав за неї перед урядом, завдяки чому було встановлено міцне юридичне становище православної Церкви в Литві. За час діяльності Острозького Православна Церква отримала понад 20 грамот, які розширювали і затверджували її права. За його сприяння були прийняті і частково здійснені заходи з підняття морального рівня народу, визначено положення єпископів і соборян, багато зроблено по влаштуванню патронатства і визначенню меж мирського втручання в церковні справи. Похований він у Києво-Печерській Лаврі.
Дата народження 1450 місце народження Дрогобич Дата смерті 4 лютого 1494 Місце смерті Краків, Королівство Польське Країна Kingdom of Poland-flag.svg Королівство Польське рід діяльності астроном, філософ, викладач університету, астролог, медик, редактор, лікар, письменник Commons-logo.svg медіафайли на Вікісховищі Юрій Михайлович Котермак, також-Юрій (Георгій) Михайлович Донат, він же — магістр Георгій Дрогобич з Русі, (лат. Georgius Drohobicz de Russia, Рос. Юрій Дрогобич, пол. Jerzy Kotermak Drusianus, італ. Giorgio da Leopoli); ок. 1450, Дрогобич, Руське воєводство, Королівство Польське - 4 лютого 1494, Краків, Королівство Польське) - русинський астролог, лікар, філософ, бібліофіл і гуманіст епохи Відродження; походив з Червоної Русі, що входила в ту пору до Королівства Польське. Ймовірно, Котермак підтримував зв'язки з Нюрнберзьким гуртком гуманістів і, можливо, був одним з викладачів Миколи Коперника в Кракові. З 1481 по 1482 рік — ректор Болонського університету. C 1488 року — професор Краківського університету. Юрій Дрогобич вважається першим серед східнослов'янських мислителів автором друкованого твору, виданого латиною, а також першим відомим доктором медицини, який отримав вчений ступінь в Європейському університеті і походив з Русі. Зміст 1 біографія 2 праці 3 бібліографія 4 Джерела 5 Примітки 6 посилання біографія народився в Дрогобичі в родині Галицького солевара Михайла Доната. Про віросповідання та походження родини Юрія Дрогобича практично нічого не відомо. Початкову освіту Юрій здобув у парафіяльній школі при церкві святого Юрія Євтимія. Ймовірно, там він отримав перші знання про розрахунок Пасхалій і основні знання латини. Відомо, що після смерті батька Юрій вів торгові справи якогось пана айнольфа у Львові. Наприкінці 1468 або на початку 1469 вступив до Ягеллонського Університету (Краків), де отримав вчені ступені бакалавра (1470) і магістра (1473). У Болонському університеті, де став доктором філософії, читав лекції з астрономії і одночасно навчався медицині і вільним мистецтвам (ОК.1478) і медицини (ОК. 1482). У 1478-1479 і 1480-1482 роках читав у Болоньї лекції з астрономії, а з 1481 по 1482 був ректором університету. У 1482 році працював над передбаченням на прийдешній рік за наказом Папи Римського Сикста IV. 7 лютого 1483 в Римі видав книгу Прогностична оцінка поточного 1483 (Iudicium pronosticon Anni M. cccc.lxxxiii), яка є першою відомою друкованою книгою східнослов'янського автора. Підписав він цю роботу як Юрій Дрогобич з Русі. У цій книзі крім ненаукових астрологічних прогнозів були поміщені відомості з географії, астрономії, метеорології, а також зроблена спроба визначити, в межах яких географічних довгот розташовані міста Вільнюс, Дрогобич, Львів, Москва та ін... у зв'язку з гнобленням князями і Панами. Висловив упевненість у здатності людського розуму пізнати закономірності світу. Папа Сікст IV узаконив інквізицію і Раду, які почали холоднокровне знищення євреїв, єретиків та інших неугодних інквізиції людей. У цьому ж році папою Сікстом IV була введена сувора цензура всіх книг. Тоді ж Юрій Дрогобич зрозумів свою помилку: він занадто відкрито писав свої передбачення, потрібно було їх зашифрувати. Після цього потрясіння Котермак вирішив назавжди перестати робити передбачення для людей. У 1486 або 1487 році повернувся в Галичину, а з 1488 року читав лекції в Краківському університеті, якраз в той час, коли там навчався Микола Коперник. Проживаючи в Кракові, отримав титул Королівського лікаря. Живучи в Кракові, співпрацював з книговидавцями Швайпольтом Фіолем, сприяв виданню кількох книг, у тому числі «Часослова», який був першою книгою, надрукованою західноруською мовою. Ймовірно, Юрій Дрогобич разом з Павлом Русином був редактором книг Фіоля. Праці в бібліотеках Парижа збереглися копії двох астрологічних трактатів Дрогобича: оцінки затемнення 29 липня 1478 року і «Юдіум прогностикон», а в Баварській державній бібліотеці в Мюнхені — його прогноз на березень—грудень 1478 року, переписаний німецьким гуманістом х.Шеделем. Ці роботи свідчили про ґрунтовну обізнаність Дрогобича з античною та середньовічною літературою.
Острозький Костянтин Іванович (ок. 1460-1530), князь, захисник Православ'я і південноруської народності. Він був близький до двору вів. кн. Литовського, відбивав набіги татар і висунувся як хоробрий воєначальник. З 1498 був литовським гетьманом, старостою брацлавським, Вінницьким і Звенигородським. Особливо важливу роль відіграв Острозький у війні вів. кн. Литовського Олександра з Іваном III. Він виступив головнокомандувачем литовськими військами і рушив до Дорогобужа. На р. Ведроші Острозький був розбитий московськими військами під проводом Юрія Захар'їна (в 1500), узятий в полон і відправлений під суворим наглядом до Вологди. Там його всіма засобами переконували перейти на московську службу. У 1506 він для виду погодився, дав заручну запис, отримав сан боярина і був призначений начальником декількох загонів, що охороняють кордони від набігів татар; в 1507 з пограниччя Острозький втік до Литви. Коли в 1512 татари нагрянули на Волинь і Галичину, він розбив їх під Вишнівцем. У к. 1512 почалася нова війна Литви з Москвою. У 1513 москвичі оволоділи Смоленськом, але незабаром зазнали сильної поразки під Оршею, де литовські війська очолював Острозький. Слідом за тим він успішно відбивав на півдні набіги татар, поки їх величезний загін в 40 тис.чол. під начальством Калги-богатиря не вторгся в Галичину. Біля Сокальського замку татари в 1519 здобули перемогу. Острозький був призначений воєводою Троцьким і в 1527 розбив наголову вторглися татар на р.Ольшаниці біля Канева.
У своїх турботах про православну церкву він все життя клопотав за неї перед урядом, завдяки чому було встановлено міцне юридичне становище православної Церкви в Литві. За час діяльності Острозького Православна Церква отримала понад 20 грамот, які розширювали і затверджували її права. За його сприяння були прийняті і частково здійснені заходи з підняття морального рівня народу, визначено положення єпископів і соборян, багато зроблено по влаштуванню патронатства і визначенню меж мирського втручання в церковні справи. Похований він у Києво-Печерській Лаврі.
Объяснение:Ні
Дата народження 1450 місце народження Дрогобич Дата смерті 4 лютого 1494 Місце смерті Краків, Королівство Польське Країна Kingdom of Poland-flag.svg Королівство Польське рід діяльності астроном, філософ, викладач університету, астролог, медик, редактор, лікар, письменник Commons-logo.svg медіафайли на Вікісховищі Юрій Михайлович Котермак, також-Юрій (Георгій) Михайлович Донат, він же — магістр Георгій Дрогобич з Русі, (лат. Georgius Drohobicz de Russia, Рос. Юрій Дрогобич, пол. Jerzy Kotermak Drusianus, італ. Giorgio da Leopoli); ок. 1450, Дрогобич, Руське воєводство, Королівство Польське - 4 лютого 1494, Краків, Королівство Польське) - русинський астролог, лікар, філософ, бібліофіл і гуманіст епохи Відродження; походив з Червоної Русі, що входила в ту пору до Королівства Польське. Ймовірно, Котермак підтримував зв'язки з Нюрнберзьким гуртком гуманістів і, можливо, був одним з викладачів Миколи Коперника в Кракові. З 1481 по 1482 рік — ректор Болонського університету. C 1488 року — професор Краківського університету. Юрій Дрогобич вважається першим серед східнослов'янських мислителів автором друкованого твору, виданого латиною, а також першим відомим доктором медицини, який отримав вчений ступінь в Європейському університеті і походив з Русі. Зміст 1 біографія 2 праці 3 бібліографія 4 Джерела 5 Примітки 6 посилання біографія народився в Дрогобичі в родині Галицького солевара Михайла Доната. Про віросповідання та походження родини Юрія Дрогобича практично нічого не відомо. Початкову освіту Юрій здобув у парафіяльній школі при церкві святого Юрія Євтимія. Ймовірно, там він отримав перші знання про розрахунок Пасхалій і основні знання латини. Відомо, що після смерті батька Юрій вів торгові справи якогось пана айнольфа у Львові. Наприкінці 1468 або на початку 1469 вступив до Ягеллонського Університету (Краків), де отримав вчені ступені бакалавра (1470) і магістра (1473). У Болонському університеті, де став доктором філософії, читав лекції з астрономії і одночасно навчався медицині і вільним мистецтвам (ОК.1478) і медицини (ОК. 1482). У 1478-1479 і 1480-1482 роках читав у Болоньї лекції з астрономії, а з 1481 по 1482 був ректором університету. У 1482 році працював над передбаченням на прийдешній рік за наказом Папи Римського Сикста IV. 7 лютого 1483 в Римі видав книгу Прогностична оцінка поточного 1483 (Iudicium pronosticon Anni M. cccc.lxxxiii), яка є першою відомою друкованою книгою східнослов'янського автора. Підписав він цю роботу як Юрій Дрогобич з Русі. У цій книзі крім ненаукових астрологічних прогнозів були поміщені відомості з географії, астрономії, метеорології, а також зроблена спроба визначити, в межах яких географічних довгот розташовані міста Вільнюс, Дрогобич, Львів, Москва та ін... у зв'язку з гнобленням князями і Панами. Висловив упевненість у здатності людського розуму пізнати закономірності світу. Папа Сікст IV узаконив інквізицію і Раду, які почали холоднокровне знищення євреїв, єретиків та інших неугодних інквізиції людей. У цьому ж році папою Сікстом IV була введена сувора цензура всіх книг. Тоді ж Юрій Дрогобич зрозумів свою помилку: він занадто відкрито писав свої передбачення, потрібно було їх зашифрувати. Після цього потрясіння Котермак вирішив назавжди перестати робити передбачення для людей. У 1486 або 1487 році повернувся в Галичину, а з 1488 року читав лекції в Краківському університеті, якраз в той час, коли там навчався Микола Коперник. Проживаючи в Кракові, отримав титул Королівського лікаря. Живучи в Кракові, співпрацював з книговидавцями Швайпольтом Фіолем, сприяв виданню кількох книг, у тому числі «Часослова», який був першою книгою, надрукованою західноруською мовою. Ймовірно, Юрій Дрогобич разом з Павлом Русином був редактором книг Фіоля. Праці в бібліотеках Парижа збереглися копії двох астрологічних трактатів Дрогобича: оцінки затемнення 29 липня 1478 року і «Юдіум прогностикон», а в Баварській державній бібліотеці в Мюнхені — його прогноз на березень—грудень 1478 року, переписаний німецьким гуманістом х.Шеделем. Ці роботи свідчили про ґрунтовну обізнаність Дрогобича з античною та середньовічною літературою.