Ковче́г — ящик, короб, сундук, вместилище для чего-либо. Для свитков. Ковчег Завета — святыня иудеев, содержавшая Скрижали Завета с Десятью заповедями
Ве́тхий Заве́т — первая, древнейшая из двух (наряду с Новым Заветом) часть христианской Библии, заимствованная в христианстве из Танаха (древнего еврейского Священного Писания) и в православии и католицизме из других древних еврейских религиозных книг. В Ветхий Завет во всех христианских конфессиях входит 39 книг Танаха, являющегося общим священным текстом иудаизма и христианства. Кроме того, в православии и католицизме в Ветхий Завет включаются дополнительные книги, в православии называемые неканоническими, в католицизме — второканоническими. В протестантизме дополнительные книги в Ветхом Завете отсутствуют, и состав книг Ветхого Завета полностью соответствует составу книг Танаха.
Би́блия (греч. βιβλία — мн. ч. от βιβλίον — «книга», греч. βύβλος — папирус, производился в городе Библ) — собрание текстов, являющихся священными в иудаизме и христианстве. В иудаизме Священным Писанием является Танах, именуемый также еврейской Библией, в христианстве — Ветхий Завет (Танах и дополнительные священные книги) и Новый Завет. Книги Танаха составляют иудейский канон (греч. κανών — норма, правило). Книги Танаха и Нового Завета являются каноническими во всех христианских конфессиях. Различия в Библиях различных Церквей и конфессий состоят в наличии дополнительных книг и отрывков в Ветхом Завете и некоторым отличием в переводе. В православии эти дополнительные книги и отрывки названы неканоническими или «анагиноскомена» («рекомендуемые для чтения»), в католицизме — второканоническими, в протестантизме — апокрифическими.
В українських землях фільварок уперше з'явився у Галичині в XV ст. У більшості українських земель, що входили до складу Великого князівства Литовського, фільваркова система господарювання почала запроваджуватися з середини XVI ст. У зв'язку з розвитком внутрішнього й особливо зовнішнього ринку (мануфактурне виробництво західноєвропейських країн потребувало сільськогосподарської сировини) у феодалів виникла потреба організації власного господарства з виробництвом хліба на продаж і переробкою сільськогосподарської продукції. З іншого боку, новосформований шляхетський стан Великого князівства Литовського прагнув економічної стабільності господарства в умовах постійного перебування шляхтичів у військових походах. Згідно з «Уставою на волоки» (1557) спочатку на великокнязівських (державних землях) Великого князівства Литовського було проведено «волочну поміру» і найкращі землі віддано під фільварки. Селяни зобов'язувалися виконувати дводенну панщину на тиждень з однієї волоки землі, що була в їхньому користуванні. У приватних маєтках магнати та шляхта також стали запроваджувати фільварки як найбільш економічно вигідні для їхнього господарства.
Поширенню фільварків сприяло не тільки знеземелення селян, але й наявність великої кількості вільних земель та колонізаційний процес у напрямку на схід і південний схід. Сільськогосподарська продукція у Ф. не лише вироблялась, але і перероблялася й відправлялася великими партіями на ринок у вигляді напівфабрикатів.
За Уставою на волоки безпосереднє управління фільварком здійснював «двірник», котрий слідкував за дотриманням визначених для фільваркового господарства вимог щодо його розмірів та ведення.
Подекуди вони мали тваринницький характер (вирощування волів на українських землях). Деякі фільварки поширили свою діяльність на сільськогосподарські промисли: (поташ, бортництво, ґуральництво).
Ковче́г — ящик, короб, сундук, вместилище для чего-либо. Для свитков. Ковчег Завета — святыня иудеев, содержавшая Скрижали Завета с Десятью заповедями
Ве́тхий Заве́т — первая, древнейшая из двух (наряду с Новым Заветом) часть христианской Библии, заимствованная в христианстве из Танаха (древнего еврейского Священного Писания) и в православии и католицизме из других древних еврейских религиозных книг. В Ветхий Завет во всех христианских конфессиях входит 39 книг Танаха, являющегося общим священным текстом иудаизма и христианства. Кроме того, в православии и католицизме в Ветхий Завет включаются дополнительные книги, в православии называемые неканоническими, в католицизме — второканоническими. В протестантизме дополнительные книги в Ветхом Завете отсутствуют, и состав книг Ветхого Завета полностью соответствует составу книг Танаха.
Би́блия (греч. βιβλία — мн. ч. от βιβλίον — «книга», греч. βύβλος — папирус, производился в городе Библ) — собрание текстов, являющихся священными в иудаизме и христианстве. В иудаизме Священным Писанием является Танах, именуемый также еврейской Библией, в христианстве — Ветхий Завет (Танах и дополнительные священные книги) и Новый Завет. Книги Танаха составляют иудейский канон (греч. κανών — норма, правило). Книги Танаха и Нового Завета являются каноническими во всех христианских конфессиях. Различия в Библиях различных Церквей и конфессий состоят в наличии дополнительных книг и отрывков в Ветхом Завете и некоторым отличием в переводе. В православии эти дополнительные книги и отрывки названы неканоническими или «анагиноскомена» («рекомендуемые для чтения»), в католицизме — второканоническими, в протестантизме — апокрифическими.
В українських землях фільварок уперше з'явився у Галичині в XV ст. У більшості українських земель, що входили до складу Великого князівства Литовського, фільваркова система господарювання почала запроваджуватися з середини XVI ст. У зв'язку з розвитком внутрішнього й особливо зовнішнього ринку (мануфактурне виробництво західноєвропейських країн потребувало сільськогосподарської сировини) у феодалів виникла потреба організації власного господарства з виробництвом хліба на продаж і переробкою сільськогосподарської продукції. З іншого боку, новосформований шляхетський стан Великого князівства Литовського прагнув економічної стабільності господарства в умовах постійного перебування шляхтичів у військових походах. Згідно з «Уставою на волоки» (1557) спочатку на великокнязівських (державних землях) Великого князівства Литовського було проведено «волочну поміру» і найкращі землі віддано під фільварки. Селяни зобов'язувалися виконувати дводенну панщину на тиждень з однієї волоки землі, що була в їхньому користуванні. У приватних маєтках магнати та шляхта також стали запроваджувати фільварки як найбільш економічно вигідні для їхнього господарства.
Поширенню фільварків сприяло не тільки знеземелення селян, але й наявність великої кількості вільних земель та колонізаційний процес у напрямку на схід і південний схід. Сільськогосподарська продукція у Ф. не лише вироблялась, але і перероблялася й відправлялася великими партіями на ринок у вигляді напівфабрикатів.
За Уставою на волоки безпосереднє управління фільварком здійснював «двірник», котрий слідкував за дотриманням визначених для фільваркового господарства вимог щодо його розмірів та ведення.
Подекуди вони мали тваринницький характер (вирощування волів на українських землях). Деякі фільварки поширили свою діяльність на сільськогосподарські промисли: (поташ, бортництво, ґуральництво).
Объяснение: