Контрреформы Александра III – это комплекс мероприятий правительства, направленных на изменение (консервацию) социально-политической жизни страны после либеральных реформ предыдущего императора. Главная миссия по претворению этих контрреформ в жизнь была возложена на министра внутренних дел графа Дмитрия Андреевича Толстого.
Причины контрреформ
Поводом для введения контрреформ стало убийство царя Александра II. Вступивший на престол Александр III озаботился усилением со стороны революционных сил и очень осторожно выбирал пути своего нового курса. Выбор сделать сторонники реакционной идеологии К. Победоносцев и Д. Толстой. Приоритетами стали сохранение самодержавия, укрепление сословного строя, традиций и основ российского общества и неприятие либеральных преобразований.
Еще одной причиной контрреформ стало то, что власть не была готова к быстрому развитию и изменениям. А эти изменения уже начались: усилилось имущественное неравенство в деревне, возросло количество пролетариата. Власть не всегда понимала проходящие процессы и мыслила старыми понятиями.
Император прислушался к рекомендациям Победоносцева и отправил в отставку главного либерала М. Лорис-Меликова, поскольку не согласился с его планом преобразований.
В результате была создана программа нового царствования, которая была изложена 29 апреля 1881 года в Манифесте о незыблемости самодержавия. Автором манифеста стал К. Победоносцев.
Стрімкий наступ улітку 1941 року викликав паніку майже в усіх органах влади СРСР, які зазвичай першими тікали з міст, боячись народної помсти навіть дужче, ніж нацистів. Однак НКВД, головний каральний орган більшовицької держави, не переставало і в умовах хаотичного відступу виконувати свої страшні функції. Коли радянські війська відходили з міст Західної України, вони часто залишали майно, устаткування, навіть документи партійців. Але завжди встигали вбити всіх в’язнів, які тоді на своє нещастя були в тюрмах. Без будь-якого вироку й розбору ліквідаційні команди страчували всіх, навіть підозрюваних та випадково затриманих, часто після страшних тортур. Найвідомішим епізодом виявися розстріл у Львові, де в трьох в’язницях, згідно зі свідченнями начальника тюремного відділу НКВД по Львівській області лейтенанта Лермана, було розстріляно 924 особи. Додамо: так само комуністи намагалися чинити і в Білорусі та країнах Балтії, але там значну частину в’язнів урятував іще стрімкіший наступ Вермахту.
Жертви НКВД у Львові, червень 1941
Загалом у Західній Україні за кілька днів червня вбили понад 5 тис. осіб у кільканадцяти тюрмах. Але були й узагалі епізоди поза межами добра і зла. Як не згадати страшної Заліщицької трагедії на Тернопільщині, коли НКВД спалило два ешелони із в’язнями (14 вагонів, у кожному 50–70 людей), а потім скинуло їх у воду, адже відступаючи радянські війська зруйнували залізничний міст через Дністер.
Розстрільна команда НКВД
ПРИХОВУВАННЯ НЕБЕЗПЕКИ ДЛЯ ЄВРЕЙСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ В ПЕРШІ МІСЯЦІ ВІЙНИ
Радянська влада намагалася боротися з панікою під час німецького бліцкригу лише двома відомими їй розстрілами та замовчуванням. Одним із найбільших злочинів комуністів виявилося повне приховування від євреїв фактів геноциду проти них із боку німців у перших-таки містах Західної України, захоплених Третім Рейхом. Більшість єврейського населення була абсолютно не в курсі ставлення нацистів до нього. Так само не йшлося ні про яку централізовану евакуацію людей, що були у смертельній небезпеці.
Контрреформы Александра III – это комплекс мероприятий правительства, направленных на изменение (консервацию) социально-политической жизни страны после либеральных реформ предыдущего императора. Главная миссия по претворению этих контрреформ в жизнь была возложена на министра внутренних дел графа Дмитрия Андреевича Толстого.
Причины контрреформ
Поводом для введения контрреформ стало убийство царя Александра II. Вступивший на престол Александр III озаботился усилением со стороны революционных сил и очень осторожно выбирал пути своего нового курса. Выбор сделать сторонники реакционной идеологии К. Победоносцев и Д. Толстой. Приоритетами стали сохранение самодержавия, укрепление сословного строя, традиций и основ российского общества и неприятие либеральных преобразований.
Еще одной причиной контрреформ стало то, что власть не была готова к быстрому развитию и изменениям. А эти изменения уже начались: усилилось имущественное неравенство в деревне, возросло количество пролетариата. Власть не всегда понимала проходящие процессы и мыслила старыми понятиями.
Император прислушался к рекомендациям Победоносцева и отправил в отставку главного либерала М. Лорис-Меликова, поскольку не согласился с его планом преобразований.
В результате была создана программа нового царствования, которая была изложена 29 апреля 1881 года в Манифесте о незыблемости самодержавия. Автором манифеста стал К. Победоносцев.
МАСОВІ УБИВСТВА ЗААРЕШТОВАНИХ У ТЮРМАХ
Стрімкий наступ улітку 1941 року викликав паніку майже в усіх органах влади СРСР, які зазвичай першими тікали з міст, боячись народної помсти навіть дужче, ніж нацистів. Однак НКВД, головний каральний орган більшовицької держави, не переставало і в умовах хаотичного відступу виконувати свої страшні функції. Коли радянські війська відходили з міст Західної України, вони часто залишали майно, устаткування, навіть документи партійців. Але завжди встигали вбити всіх в’язнів, які тоді на своє нещастя були в тюрмах. Без будь-якого вироку й розбору ліквідаційні команди страчували всіх, навіть підозрюваних та випадково затриманих, часто після страшних тортур. Найвідомішим епізодом виявися розстріл у Львові, де в трьох в’язницях, згідно зі свідченнями начальника тюремного відділу НКВД по Львівській області лейтенанта Лермана, було розстріляно 924 особи. Додамо: так само комуністи намагалися чинити і в Білорусі та країнах Балтії, але там значну частину в’язнів урятував іще стрімкіший наступ Вермахту.
Жертви НКВД у Львові, червень 1941
Загалом у Західній Україні за кілька днів червня вбили понад 5 тис. осіб у кільканадцяти тюрмах. Але були й узагалі епізоди поза межами добра і зла. Як не згадати страшної Заліщицької трагедії на Тернопільщині, коли НКВД спалило два ешелони із в’язнями (14 вагонів, у кожному 50–70 людей), а потім скинуло їх у воду, адже відступаючи радянські війська зруйнували залізничний міст через Дністер.
Розстрільна команда НКВД
ПРИХОВУВАННЯ НЕБЕЗПЕКИ ДЛЯ ЄВРЕЙСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ В ПЕРШІ МІСЯЦІ ВІЙНИ
Радянська влада намагалася боротися з панікою під час німецького бліцкригу лише двома відомими їй розстрілами та замовчуванням. Одним із найбільших злочинів комуністів виявилося повне приховування від євреїв фактів геноциду проти них із боку німців у перших-таки містах Західної України, захоплених Третім Рейхом. Більшість єврейського населення була абсолютно не в курсі ставлення нацистів до нього. Так само не йшлося ні про яку централізовану евакуацію людей, що були у смертельній небезпеці.