Одной из самых всеобъемлющих и содержательных петиций, поданных в адрес колониальных властей, была Каркаралинская. В июне 1905 года на Кояндинско-Ботовской ярмарке (вблизи г. Каркаралинска) состоялся съезд представителей казахской знати. Здесь была выработана петиция к царю. Ее подписали 42 влиятельных казаха Каркаралинского уезда Семипалатинской области. Позднее к ней присоединились казахи других уездов Семипалатинской и Акмолинской областей. Петиция была оформлена в виде телеграммы. Она была составлена в Омске и переправлена в г. Каркаралинск, откуда 22 июля 1905 года она была отправлена на имя царя через местную почтово-телеграфную контору. В составлении и отправке петиции в Санкт-Петербург активную работу провели А. Бокейханов, А. Байтурсынов, Ж. Акбаев, Т. Нурекенов и другие.
Основное содержание петиции состояло в том, чтобы допустить казахов к работе в Государственной Думе. В частности, здесь содержались следующие строки: «Почему занятие скотоводческой культурой должно лишать киргиза избирательного права, когда такового права не лишает занятия торговлей, земледелием, рыболовством и другими промыслами?».
Государственные чиновники к составлению подобного рода документов относились крайне отрицательно. Об этом свидетельствует письмо военного губернатора Семипалатинской области степному генерал-губернатору от 19 июля 1905 года: «...Составление киргизскими обществами подобных выше приведенному приговором петиций ни в каком случае не может быть допускаемо».
Существовали различные варианты текста Каркаралинской петиции, адресованные не только на имя российского царя. Копии ее были посланы в редакции центральных российских газет «Сын отечества» и «Русские ведомости» для публикации.
Один из вариантов такой петиции в переводе на русский язык Темиргали Нурекенова был адресован и министру внутренних дел. Этот вариант петиции был более полный и состоял из 47 пунктов. Содержание этой петиции наиболее полно отражало насущные проблемы казахского общества начала XX века: вопросы организации выборов, решения земельного вопроса, урегулирования проблем в области религии, судоустройства, образования и так далее.
Палеолі́т (від грец. παλαιός — давній і грец. λίθος — камінь) — давня кам'яна доба, найдавніший період людського суспільства. Щодо тривалості палеоліту є різні думки (від 3 млн до 100—150 тис. років тому). Кінець палеоліту датується близько 13 тис. років тому (12 000 — 10 000 років до Р. Х.).
Давня кам'яна доба — час життя «класичного» неандертальця. Європа, Середня Азія і Африка були місцями поширення неандертальців. Антропологічно вони були подібними до сучасної людини кроманьйонця. Тільки в Європі так званий «класичний» неандерталець мав антропологічні відмінності. Неандертальці зникли в 27 000 роках до Р. Х. внаслідок холодів (можливо, ворожнечі з кроманьйонцями, які прибули з Азії в Європу приблизно за 40 тис. років до Різдва Христового). Після 27 тисячоліття до Р. Х. трапляється тільки сучасна людина кроманьйонець.
За палеоліту сформувався первісний лад. За раннього і середнього палеоліту люди жили на дородовій стадії первіснообщинного ладу, за пізнього палеоліту — матріархально-родовим ладом, що набув подальшого розвитку за наступних історичних часів — мезоліту і неоліту. Останнім часом існування матріархального ладу ставиться під сумнів провідними дослідниками. Теорія про матріархальний лад базована на поширеності зображень жінок. Замість матріархату його намагаються пояснити теорією про зачатки сучасного мистецтва у людей кам'яної доби, в центрі уваги якого була жінка як один з найвиразніших образів культури. Палеоліт характеризувався поширенням примітивних знарядь праці з дерева, каменю і кістки, пануванням мисливства та збиральництва.
Відповідь:
Одной из самых всеобъемлющих и содержательных петиций, поданных в адрес колониальных властей, была Каркаралинская. В июне 1905 года на Кояндинско-Ботовской ярмарке (вблизи г. Каркаралинска) состоялся съезд представителей казахской знати. Здесь была выработана петиция к царю. Ее подписали 42 влиятельных казаха Каркаралинского уезда Семипалатинской области. Позднее к ней присоединились казахи других уездов Семипалатинской и Акмолинской областей. Петиция была оформлена в виде телеграммы. Она была составлена в Омске и переправлена в г. Каркаралинск, откуда 22 июля 1905 года она была отправлена на имя царя через местную почтово-телеграфную контору. В составлении и отправке петиции в Санкт-Петербург активную работу провели А. Бокейханов, А. Байтурсынов, Ж. Акбаев, Т. Нурекенов и другие.
Основное содержание петиции состояло в том, чтобы допустить казахов к работе в Государственной Думе. В частности, здесь содержались следующие строки: «Почему занятие скотоводческой культурой должно лишать киргиза избирательного права, когда такового права не лишает занятия торговлей, земледелием, рыболовством и другими промыслами?».
Государственные чиновники к составлению подобного рода документов относились крайне отрицательно. Об этом свидетельствует письмо военного губернатора Семипалатинской области степному генерал-губернатору от 19 июля 1905 года: «...Составление киргизскими обществами подобных выше приведенному приговором петиций ни в каком случае не может быть допускаемо».
Существовали различные варианты текста Каркаралинской петиции, адресованные не только на имя российского царя. Копии ее были посланы в редакции центральных российских газет «Сын отечества» и «Русские ведомости» для публикации.
Один из вариантов такой петиции в переводе на русский язык Темиргали Нурекенова был адресован и министру внутренних дел. Этот вариант петиции был более полный и состоял из 47 пунктов. Содержание этой петиции наиболее полно отражало насущные проблемы казахского общества начала XX века: вопросы организации выборов, решения земельного вопроса, урегулирования проблем в области религии, судоустройства, образования и так далее.
Пояснення:
Палеолі́т (від грец. παλαιός — давній і грец. λίθος — камінь) — давня кам'яна доба, найдавніший період людського суспільства. Щодо тривалості палеоліту є різні думки (від 3 млн до 100—150 тис. років тому). Кінець палеоліту датується близько 13 тис. років тому (12 000 — 10 000 років до Р. Х.).
Давня кам'яна доба — час життя «класичного» неандертальця. Європа, Середня Азія і Африка були місцями поширення неандертальців. Антропологічно вони були подібними до сучасної людини кроманьйонця. Тільки в Європі так званий «класичний» неандерталець мав антропологічні відмінності. Неандертальці зникли в 27 000 роках до Р. Х. внаслідок холодів (можливо, ворожнечі з кроманьйонцями, які прибули з Азії в Європу приблизно за 40 тис. років до Різдва Христового). Після 27 тисячоліття до Р. Х. трапляється тільки сучасна людина кроманьйонець.
За палеоліту сформувався первісний лад. За раннього і середнього палеоліту люди жили на дородовій стадії первіснообщинного ладу, за пізнього палеоліту — матріархально-родовим ладом, що набув подальшого розвитку за наступних історичних часів — мезоліту і неоліту. Останнім часом існування матріархального ладу ставиться під сумнів провідними дослідниками. Теорія про матріархальний лад базована на поширеності зображень жінок. Замість матріархату його намагаються пояснити теорією про зачатки сучасного мистецтва у людей кам'яної доби, в центрі уваги якого була жінка як один з найвиразніших образів культури. Палеоліт характеризувався поширенням примітивних знарядь праці з дерева, каменю і кістки, пануванням мисливства та збиральництва.