История среднеазиатских земель: Хорезма, Мавераннахра, Северного Хорасана, Гургана и др. - тесно связана с историей соседних земель (Иран, Сеистан, Дешт-и Кипчак и др.). Общность исторических судеб привела к выработке сходных традиций, но не к их единообразию. Традиции домусульманской старины при к государственным и общественным институтам, сформировавшимся на базе мусульманского мировоззрения. В III-VII вв. южные области Средней Азии испытали на себе влияние сасанидской государственности. Об этом свидетельствуют, в частности, многочисленные находки сасанидских монетных кладов в областях современного Южного Туркменистана. Завоевание Сасанидами Хорасана и Гургана относится ко второй половине III в. В IV в. ими предпринимались также завоевательные походы в Хорезм и заамударьинские области, не имевшие, впрочем, решительного успеха. Средняя Азия была неселена в ту пору преимущественно ираноязычными народностями. Иранцами по языку были как обитатели земледельческих оазисов: хорезмийцы, бактрийцы, согдийцы, - так и кочевники: саки, массагеты и др. К первым векам нашей эры относится проникновение в северо-восточные области Мавераннахра и в Хорезм тюркоязычных групп. В пестрой гамме религиозных верований преобладали близкие к сасанидскому зороастризму дуалистические культы, восходящие своими корнями к древним арийским (индоевропейским) верованиям. Почитанием пользовались также небесные светила (Солнце, Луна), силы природы (огонь, вода, ветер). Значительное место занимали культ предков, вера в таинственные силы некоторых растений ("хаома") и животных (собака, ёж, петух и др.), добрых и злых духов.
у VIII—XI століттях воїни-мореплавці зі Скандинавії. Справили значний вплив на хід європейської історії. Займалися розбоєм і торгівлею в Європі, Західній Азії та Північній Африці. Протягом IX—XI століть колонізували значні регіони Європи: Східну Англію, Нормандію, Ісландію, Фарерські та Шетландські острови, Сицилію, Русь тощо. Складалися, переважно, з данців, норвежців і шведів. Первісно сповідували скандинавське язичництво; протягом Х—ХІ століть навернулися до християнства. Через тогочасне перенаселення Скандинавії й відносну беззахисність сусідів здійснювали часті грабіжницькі рейди. На морі й річках використовували довгі вітрильні човни дракари. Нападали і плюндрували міста і поселення, розташовані в прибережній зоні. Очолювалися ватажками-землевласниками або головами родів. У вільний від походів час займалися землеробством і торгівлею. Розвинули Дніпровський і Волзький торгові шляхи. Першими з європейців середньовіччя досягли Гренландії і Північної Америки. Епос вікінгів зберігся у сагах. Період їхньої експансії у 793—1066 роках називають в історіографії епохою вікінгів. Також — нормани, дани, варанги, варяги.
В III-VII вв. южные области Средней Азии испытали на себе влияние сасанидской государственности. Об этом свидетельствуют, в частности, многочисленные находки сасанидских монетных кладов в областях современного Южного Туркменистана. Завоевание Сасанидами Хорасана и Гургана относится ко второй половине III в. В IV в. ими предпринимались также завоевательные походы в Хорезм и заамударьинские области, не имевшие, впрочем, решительного успеха.
Средняя Азия была неселена в ту пору преимущественно ираноязычными народностями. Иранцами по языку были как обитатели земледельческих оазисов: хорезмийцы, бактрийцы, согдийцы, - так и кочевники: саки, массагеты и др. К первым векам нашей эры относится проникновение в северо-восточные области Мавераннахра и в Хорезм тюркоязычных групп. В пестрой гамме религиозных верований преобладали близкие к сасанидскому зороастризму дуалистические культы, восходящие своими корнями к древним арийским (индоевропейским) верованиям. Почитанием пользовались также небесные светила (Солнце, Луна), силы природы (огонь, вода, ветер). Значительное место занимали культ предков, вера в таинственные силы некоторых растений ("хаома") и животных (собака, ёж, петух и др.), добрых и злых духов.
у VIII—XI століттях воїни-мореплавці зі Скандинавії. Справили значний вплив на хід європейської історії. Займалися розбоєм і торгівлею в Європі, Західній Азії та Північній Африці. Протягом IX—XI століть колонізували значні регіони Європи: Східну Англію, Нормандію, Ісландію, Фарерські та Шетландські острови, Сицилію, Русь тощо. Складалися, переважно, з данців, норвежців і шведів. Первісно сповідували скандинавське язичництво; протягом Х—ХІ століть навернулися до християнства. Через тогочасне перенаселення Скандинавії й відносну беззахисність сусідів здійснювали часті грабіжницькі рейди. На морі й річках використовували довгі вітрильні човни дракари. Нападали і плюндрували міста і поселення, розташовані в прибережній зоні. Очолювалися ватажками-землевласниками або головами родів. У вільний від походів час займалися землеробством і торгівлею. Розвинули Дніпровський і Волзький торгові шляхи. Першими з європейців середньовіччя досягли Гренландії і Північної Америки. Епос вікінгів зберігся у сагах. Період їхньої експансії у 793—1066 роках називають в історіографії епохою вікінгів. Також — нормани, дани, варанги, варяги.