Справедливо или нет мнение "петербург с момента основания был адаптировать разные и подчас неожиданные виды европейского искусства. от архитектуры,классической музыки и до американского диксиленда,заокеанской музыки 30-х годов "?
Поступово зростав на західних землях України польський вплив. Він поширювався не однаково. Передусім підпала йому Галичина, з першої польської окупації. Підпало й Підляшшя наслідком численної польської колонізації, хоч воно не належало Польщі. Натомість Волинь, Берестейсько-Пінські землі, Брацлавщина, Київщина - майже не зазнали польських впливів до Люблінської унії. Найменше ширилися вони на Сіверщині та Переяславщині.
Берестейщина найбільше піддалась литовському впливові. Але в литовському праві з самого початку велике місце належало староруським впливам, бо впливали і українські і білоруські звичаї. Уже в XIV ст. не залишилося в Литовському князівстві чисто литовського права: його замінено правом руським, щоб прихилити українців, а з другого боку тому, що взагалі культура литовська стояла настільки нижче, ніж руська, що не могла конкурувати з нею.
Таким чином впливи трьох культур - староруської, литовської та польської створили суспільні, економічні та культурні умови життя українських земель Правобережжя. Консервативному ставленню до українських традицій литовського уряду сприяла й децентралізація управління: там, де не збереглися князі із старих династій, землі діставали нових, здебільшого родичів Гедиміна, які наслідували старі традиції. Лише правління Ягайла та Вітовта поклало край децентралізації: почався "погром князів гедиміновичів", і до кінця XV ст. лишилися тільки Свидригайло Волинський та Олелько Київський, ставши в ряд з колишніми українськими князями, позбавленими державних прав.
Однак, землі й далі зберігали свої права, автономію, а боярство - широку монополію в управлінні. Ці права підтверджувалося "земськими привілеями". Найбільше зберегли свою автономію білоруські землі - Полоцька та Вітебська, які ще за княжої доби мали самоуправління і укладали "ряди" з князями. На початку XVI ст. землю репрезентували "князі, бояри, міщани і вся земля". Стани брали участь в суді намісника, мали свій скарб, вели зносини з німецькими містами, а головне - мали право вимагати зміни "нелюбого" намісника.
Київщина одержала привілеї уже від Казіміра, після смерті Семена Олельковича, р. 1507, Волинь - 1501 і 1509 рр. Скрізь пани-шляхта мала право брати участь в управлінні, на з'їздах, полагоджувати земські справи, висилати своїх делегатів до сеймів. Інші обставини склалися на землях, що перейшли під владу Польщі в Галичині, на Поділлі, Холмщині, Белзщині, Підляшші.
На відміну від литовського уряду, який визнавав вищість української культури, польський дивився на неї згірдливе. Українська шляхта, яка одна могла захищати українські інтереси, втратила та зв'язана різними обмеженнями. Під тиском тих обмежень вона злилася з польською шляхтою, зникають вже й рештки руського і значнішого боярства, а фольклор зберігають лише селяни.
Высоча́йший Манифе́ст об усоверше́нствовании госуда́рственного поря́дка (Октя́брьский манифе́ст) — законодательный акт Верховной Власти Российской империи, обнародованный 17 (30) октября 1905. Был разработан С. Ю. Витте по поручению Императора Николая II в связи с непрекращающейся «смутою». В октябре в Москве началась забастовка, которая охватила всю страну и переросла во Всероссийскую октябрьскую политическую стачку. 12—18 октября в различных отраслях промышленности бастовало свыше 2 миллионов человек. Эта всеобщая забастовка и, прежде всего, забастовка железнодорожников, и вынудили императора пойти на уступки.
7 (30) октября 1905 г. император Николай II подписал Высочайший Манифест «Об усовершенствовании государственного порядка», даровавший свободы гражданам России. Это была первая победа революции 1905-1907 гг. Текст манифеста вошедшего в историю под названием Манифеста 17 октября 1905 г. был подготовлен А. Д. Оболенским и Н. И. Вуичем под руководством С. Ю. Витте.
Манифест провозглашал «незыблемые основы гражданской свободы на началах действительной неприкосновенности личности, свободы совести, слова, собраний и союзов». Расширялись избирательные права граждан, учреждался новый представительный орган власти с законодательными правами — Государственная Дума. Документ завершался призывом «ко всем верным сынам России прекращению... неслыханной смуты» и вместе с государем «напрячь все силы к восстановлению тишины и мира на родной земле».
Прямым следствием выхода манифеста 17 (30) октября 1905 г. стало появление легальных политических партий, профсоюзов и других общественных организаций, а также легальной оппозиционной печати.
С самого первого дня, как содержание Манифеста, так и сам факт его появления оценивались самым различным образом. Одни полагали, что принятие Манифеста стало началом ограничения самодержавия в России, другие, напротив, считали, что основы самодержавия этим актом не затрагивались.
Из числа тех, кто расценил Манифест как победу революции, сформировались две правые политические партии — партия либерально-монархической буржуазии (конституционные демократы, или кадеты) и партия чиновников, помещиков и крупной буржуазии — «Союз 17 октября» (или октябристы). Но многомиллионные массы крестьян и рабочих продолжали революционные выступления разной степени интенсивности до середины 1907 г.
Лит.: 17 октября 1905 г. Манифест об усовершенствовании государственного порядка. [Электронный ресурс] // Российское законодательство X-XX вв. Т. 9. М., 1994; То же [Электронный ресурс]. URL: http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/oct1905.htm; Мелешкин И. Манифест 17 октября 1905 г. // Коридоры власти. 2005. 24 нояб. (№ 11).
См. также в Президентской библиотеке:
Лазаревский Н. И. Законодательные акты переходного времени: 1904-1908 гг. СПб., 1909;
Обнинский В. П. Новый строй. Ч. 1: Манифесты 17 октября 1905 г. — 8 июля 1906 г. М., 1911;
Объяснение:
Поступово зростав на західних землях України польський вплив. Він поширювався не однаково. Передусім підпала йому Галичина, з першої польської окупації. Підпало й Підляшшя наслідком численної польської колонізації, хоч воно не належало Польщі. Натомість Волинь, Берестейсько-Пінські землі, Брацлавщина, Київщина - майже не зазнали польських впливів до Люблінської унії. Найменше ширилися вони на Сіверщині та Переяславщині.
Берестейщина найбільше піддалась литовському впливові. Але в литовському праві з самого початку велике місце належало староруським впливам, бо впливали і українські і білоруські звичаї. Уже в XIV ст. не залишилося в Литовському князівстві чисто литовського права: його замінено правом руським, щоб прихилити українців, а з другого боку тому, що взагалі культура литовська стояла настільки нижче, ніж руська, що не могла конкурувати з нею.
Таким чином впливи трьох культур - староруської, литовської та польської створили суспільні, економічні та культурні умови життя українських земель Правобережжя. Консервативному ставленню до українських традицій литовського уряду сприяла й децентралізація управління: там, де не збереглися князі із старих династій, землі діставали нових, здебільшого родичів Гедиміна, які наслідували старі традиції. Лише правління Ягайла та Вітовта поклало край децентралізації: почався "погром князів гедиміновичів", і до кінця XV ст. лишилися тільки Свидригайло Волинський та Олелько Київський, ставши в ряд з колишніми українськими князями, позбавленими державних прав.
Однак, землі й далі зберігали свої права, автономію, а боярство - широку монополію в управлінні. Ці права підтверджувалося "земськими привілеями". Найбільше зберегли свою автономію білоруські землі - Полоцька та Вітебська, які ще за княжої доби мали самоуправління і укладали "ряди" з князями. На початку XVI ст. землю репрезентували "князі, бояри, міщани і вся земля". Стани брали участь в суді намісника, мали свій скарб, вели зносини з німецькими містами, а головне - мали право вимагати зміни "нелюбого" намісника.
Київщина одержала привілеї уже від Казіміра, після смерті Семена Олельковича, р. 1507, Волинь - 1501 і 1509 рр. Скрізь пани-шляхта мала право брати участь в управлінні, на з'їздах, полагоджувати земські справи, висилати своїх делегатів до сеймів. Інші обставини склалися на землях, що перейшли під владу Польщі в Галичині, на Поділлі, Холмщині, Белзщині, Підляшші.
На відміну від литовського уряду, який визнавав вищість української культури, польський дивився на неї згірдливе. Українська шляхта, яка одна могла захищати українські інтереси, втратила та зв'язана різними обмеженнями. Під тиском тих обмежень вона злилася з польською шляхтою, зникають вже й рештки руського і значнішого боярства, а фольклор зберігають лише селяни.
Высоча́йший Манифе́ст об усоверше́нствовании госуда́рственного поря́дка (Октя́брьский манифе́ст) — законодательный акт Верховной Власти Российской империи, обнародованный 17 (30) октября 1905. Был разработан С. Ю. Витте по поручению Императора Николая II в связи с непрекращающейся «смутою». В октябре в Москве началась забастовка, которая охватила всю страну и переросла во Всероссийскую октябрьскую политическую стачку. 12—18 октября в различных отраслях промышленности бастовало свыше 2 миллионов человек. Эта всеобщая забастовка и, прежде всего, забастовка железнодорожников, и вынудили императора пойти на уступки.
7 (30) октября 1905 г. император Николай II подписал Высочайший Манифест «Об усовершенствовании государственного порядка», даровавший свободы гражданам России. Это была первая победа революции 1905-1907 гг. Текст манифеста вошедшего в историю под названием Манифеста 17 октября 1905 г. был подготовлен А. Д. Оболенским и Н. И. Вуичем под руководством С. Ю. Витте.
Манифест провозглашал «незыблемые основы гражданской свободы на началах действительной неприкосновенности личности, свободы совести, слова, собраний и союзов». Расширялись избирательные права граждан, учреждался новый представительный орган власти с законодательными правами — Государственная Дума. Документ завершался призывом «ко всем верным сынам России прекращению... неслыханной смуты» и вместе с государем «напрячь все силы к восстановлению тишины и мира на родной земле».
Прямым следствием выхода манифеста 17 (30) октября 1905 г. стало появление легальных политических партий, профсоюзов и других общественных организаций, а также легальной оппозиционной печати.
С самого первого дня, как содержание Манифеста, так и сам факт его появления оценивались самым различным образом. Одни полагали, что принятие Манифеста стало началом ограничения самодержавия в России, другие, напротив, считали, что основы самодержавия этим актом не затрагивались.
Из числа тех, кто расценил Манифест как победу революции, сформировались две правые политические партии — партия либерально-монархической буржуазии (конституционные демократы, или кадеты) и партия чиновников, помещиков и крупной буржуазии — «Союз 17 октября» (или октябристы). Но многомиллионные массы крестьян и рабочих продолжали революционные выступления разной степени интенсивности до середины 1907 г.
Лит.: 17 октября 1905 г. Манифест об усовершенствовании государственного порядка. [Электронный ресурс] // Российское законодательство X-XX вв. Т. 9. М., 1994; То же [Электронный ресурс]. URL: http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/oct1905.htm; Мелешкин И. Манифест 17 октября 1905 г. // Коридоры власти. 2005. 24 нояб. (№ 11).
См. также в Президентской библиотеке:
Лазаревский Н. И. Законодательные акты переходного времени: 1904-1908 гг. СПб., 1909;
Обнинский В. П. Новый строй. Ч. 1: Манифесты 17 октября 1905 г. — 8 июля 1906 г. М., 1911;
Струве П. Б. Граф С. Ю. Витте. М., 1915.
Объяснение: