1) Империя, которая по замыслу своего создателя должна была просуществовать на протяжении десяти тысяч поколений, нуждалась в крепкой армии и надежной защите границ. Одной из мер по укреплению обороно нового государства стало строительство Великой Китайской стены, и поныне главной достопримечательности Китая. Кое-какие укрепления вдоль северных границ Поднебесной остались от Вэй, Янь, Чжао и других царств. На их основе была сооружена сплошная полоса защитных стен огромной протяженности. По устройству Великая Китайская стена представляла собой земляной вал, покрытый сверху камнем. Высота фортификации доходила до 16 метров, толщина вверху и внизу — до пяти и восьми метров соответственно. На постройке колоссальной системы оборонительных сооружений задействовали огромное количество народа. С этой армией строителей могло сравниться разве что число строителей гробницы Цинь Шихуанди, ставшей особенно известной в наше время после находки знаменитой Терракотовой армии, состоящей из почти 9000 глиняных воинов в натуральную величину. Основой обороны выступали мощные двухуровневые башни. Типичный гарнизон состоял из 145 воинов, вооруженных мечами, щитами, арбалетами и луками трех типов. Боекомплект каждого лучника состоял из полутора сотен стрел с наконечниками из бронзы. Защитники пограничных рубежей селились рядом со стеной вместе с семьями и в свободное от несения службы время занимались земледелием. Для связи использовались сигнальные костры и ракеты, в каждом подразделении имелись конные посыльные для передачи важных сообщений. Цинь Шихуанди создал мощную армию, но снабжение военных подразделений, разбросанных по огромной территории империи, нередко представляло проблему. При Ин Чжэне прорыли большие каналы, однако военные перевозки водным путем так и не нашли широкого применения. Основным тягловым составом остались медленно передвигавшиеся волы. Не было в должной мере оценено величайшее изобретение того времени — порох. Его активно применяли при проведении праздничных фейерверков, но в армии использование пороха свелось только к сигнальным ракетам. Еще один серьезный недостаток — отсутствие военной разведки. В циньской армии больше полагались на шпионаж и усиленное охранение подразделений как на марше, так и на привалах. При Цинь Шихуанди в Китае существовала воинская повинность, хотя для некоторых категорий граждан служба фактически была бе Обычно же мужчины служили два года, из которых один год приходился на обучение воинскому делу, а один — на несение гарнизонной службы. Демобилизованные по месяцу в год служили в местном ополчении.
Пояснення:
2)Найбільш давнім періодом китайської цивілізації вважається епоха існування ранньої рабовласницької держави Шань, яка склалася на межі XV-XIV ст. до н. е. у долині ріки Хуанхе. У XII ст. до н. е. китайські племена з долини ріки Вей завоювали цю державу і дали їй особливу назву – Інь, а своєму царству – Чжоу. Воно існувало до VIII ст. до н. е. і роз’єдналося на п’ять незалежних князівств. Цей період розпаду першої централізованої держави Китаю тривав до III ст. до н. е.
За цей період китайці удосконалили примітивне ідеографічне письмо і перетворили його в ієрогліфічну каліграфію, а також склали місячний календар. Але особливого розвитку китайська культура досягла з часу перетворення Китаю в кінці III ст. до н. е. у єдину могутню імперію – с початку періоду династії Цинь, а потім династії Хань (остання існувала до 220 р. н. е.
У Римі і багатьох провінційних центрах було зорганізовано навчання для дітей. Так, приватні вчителі або у себе вдома, або в громадських місцях, або просто у садах збирали групи дітей і за плату навчали їх читати, писати і рахувати.
Наука:
У II ст. високого рівня розвитку досягла медична наука. Ще під час правління імператора Августа в Римі було створено школу для підготовки лікарів. Такі школи існували і в Малій Азії. У кінці II ст. прославився лікар Гален, який проводив досліди з вивчення дихання, діяльності спинного і головного мозку.
Нарівні з природними науками набули подальшого поширення астрономія та астрологія, але тут успіхів було не так багато, як в інших областях знань.
Мистецтво:
Римське мистецтво включає архітектуру, живопис, скульптуру та мозаїчну роботу. Мистецтво Стародавнього Риму з його оригінальними й досконалими пам'ятниками живопису, архітектури і скульптури належить до вищих досягнень світової культури. Римське образотворче мистецтво, подібно до мистецтва греків, становить невід'ємну частину художньої системи античності.У художніх пам'ятках знаходили відображення багато історичних подій. Зміна в суспільному ладі — зміна республіки імперією, зміна династій правителів Риму — безпосередньо впливали на зміни в живописних, скульптурних і архітектурних формах.
Відповідь:
1) Империя, которая по замыслу своего создателя должна была просуществовать на протяжении десяти тысяч поколений, нуждалась в крепкой армии и надежной защите границ. Одной из мер по укреплению обороно нового государства стало строительство Великой Китайской стены, и поныне главной достопримечательности Китая. Кое-какие укрепления вдоль северных границ Поднебесной остались от Вэй, Янь, Чжао и других царств. На их основе была сооружена сплошная полоса защитных стен огромной протяженности. По устройству Великая Китайская стена представляла собой земляной вал, покрытый сверху камнем. Высота фортификации доходила до 16 метров, толщина вверху и внизу — до пяти и восьми метров соответственно. На постройке колоссальной системы оборонительных сооружений задействовали огромное количество народа. С этой армией строителей могло сравниться разве что число строителей гробницы Цинь Шихуанди, ставшей особенно известной в наше время после находки знаменитой Терракотовой армии, состоящей из почти 9000 глиняных воинов в натуральную величину. Основой обороны выступали мощные двухуровневые башни. Типичный гарнизон состоял из 145 воинов, вооруженных мечами, щитами, арбалетами и луками трех типов. Боекомплект каждого лучника состоял из полутора сотен стрел с наконечниками из бронзы. Защитники пограничных рубежей селились рядом со стеной вместе с семьями и в свободное от несения службы время занимались земледелием. Для связи использовались сигнальные костры и ракеты, в каждом подразделении имелись конные посыльные для передачи важных сообщений. Цинь Шихуанди создал мощную армию, но снабжение военных подразделений, разбросанных по огромной территории империи, нередко представляло проблему. При Ин Чжэне прорыли большие каналы, однако военные перевозки водным путем так и не нашли широкого применения. Основным тягловым составом остались медленно передвигавшиеся волы. Не было в должной мере оценено величайшее изобретение того времени — порох. Его активно применяли при проведении праздничных фейерверков, но в армии использование пороха свелось только к сигнальным ракетам. Еще один серьезный недостаток — отсутствие военной разведки. В циньской армии больше полагались на шпионаж и усиленное охранение подразделений как на марше, так и на привалах. При Цинь Шихуанди в Китае существовала воинская повинность, хотя для некоторых категорий граждан служба фактически была бе Обычно же мужчины служили два года, из которых один год приходился на обучение воинскому делу, а один — на несение гарнизонной службы. Демобилизованные по месяцу в год служили в местном ополчении.
Пояснення:
2)Найбільш давнім періодом китайської цивілізації вважається епоха існування ранньої рабовласницької держави Шань, яка склалася на межі XV-XIV ст. до н. е. у долині ріки Хуанхе. У XII ст. до н. е. китайські племена з долини ріки Вей завоювали цю державу і дали їй особливу назву – Інь, а своєму царству – Чжоу. Воно існувало до VIII ст. до н. е. і роз’єдналося на п’ять незалежних князівств. Цей період розпаду першої централізованої держави Китаю тривав до III ст. до н. е.
За цей період китайці удосконалили примітивне ідеографічне письмо і перетворили його в ієрогліфічну каліграфію, а також склали місячний календар. Але особливого розвитку китайська культура досягла з часу перетворення Китаю в кінці III ст. до н. е. у єдину могутню імперію – с початку періоду династії Цинь, а потім династії Хань (остання існувала до 220 р. н. е.
Освіта:
У Римі і багатьох провінційних центрах було зорганізовано навчання для дітей. Так, приватні вчителі або у себе вдома, або в громадських місцях, або просто у садах збирали групи дітей і за плату навчали їх читати, писати і рахувати.
Наука:
У II ст. високого рівня розвитку досягла медична наука. Ще під час правління імператора Августа в Римі було створено школу для підготовки лікарів. Такі школи існували і в Малій Азії. У кінці II ст. прославився лікар Гален, який проводив досліди з вивчення дихання, діяльності спинного і головного мозку.
Нарівні з природними науками набули подальшого поширення астрономія та астрологія, але тут успіхів було не так багато, як в інших областях знань.
Мистецтво:
Римське мистецтво включає архітектуру, живопис, скульптуру та мозаїчну роботу. Мистецтво Стародавнього Риму з його оригінальними й досконалими пам'ятниками живопису, архітектури і скульптури належить до вищих досягнень світової культури. Римське образотворче мистецтво, подібно до мистецтва греків, становить невід'ємну частину художньої системи античності.У художніх пам'ятках знаходили відображення багато історичних подій. Зміна в суспільному ладі — зміна республіки імперією, зміна династій правителів Риму — безпосередньо впливали на зміни в живописних, скульптурних і архітектурних формах.