Объяснение:Дунайська або балканська міграційна теорія: Дунаю почався процес розселення слов'ян, тобто слов'яни не були споконвічними жителями своєї землі, мова йде про їх міграції.
Скіфо-сарматська міграційна теорія: предки слов'ян з Передньої Азії вздовж Чорноморського узбережжя і осіли як "скіфи", "сармати", "алани" і "роксалани". Поступово слов'яни з середнього Причорномор'я розселилися на захід і південний захід.
Скіфо-Балтійська міграційна теорія: попередницею слов'ян була група племен іранського походження. Пізніше ця група асимілювалася з жили далі на північ предками слов'яно-балтійців і дала початок слов'янам десь в берегах Балтійського моря, звідки слов'яни і розселилися.
Прибалтійська міграційна теорія: першою прабатьківщиною слов'ян був басейн Західної Двіни і нижнього Німану в Прибалтиці. Звідси слов'яни, прийнявши ім'я вендів ( від кельтів на нижню Віслу, звідки тільки що перед ними пішли в Причорномор'я готи (рубіж II – II ст.). Отже, тут (Нижня Вісла) була друга прабатьківщина слов'ян. Нарешті, коли готи пішли з Причорномор'я, частина слов'ян, а саме східна і Південна гілки, рушила на схід і південь в Причорномор'ї і утворила тут племена східних і південних слов'ян.
Сучасна наука: передісторія східних слов'ян своїм корінням сягає в глибоку давнину. Їх далекі предки існували ще до того, як склалася слов'янська спільність. Саме вони, окремі предки протославян, в результаті свого культурного зближення дали слов'янство. І коріння цього процесу археологами з III тис. До н. е.
Проблема прабатьківщини слов'ян є складною і загальноприйнятого розв'язання не має. Вона вирішується головним чином на основі лінгвістичних та археологічних даних, оскільки окремі ареали палеоантропологічних залишків здебільшого не збігаються з межами територіального поширення відповідних мов. Разом з тим самі по собі лінгвістичні дані не можуть забезпечити формулювання остаточних висновків про територію слов'янської прабатьківщини, необхідно враховувати також відомості історії, антропології, етнографії та інших наук.
З лінгвістичних даних найважливіше значення для висвітлення питання про прабатьківшину слов'ян має топоніміка (зокрема гідроніміка), давні лексичні запозичення в праслов'янській мові з інших мов і в інші мови з праслов'янської та результати реконструкції структурних елементів праслов'янської мови у відношенні до елементів інших індоєвропейських мов, а коли йдеться про одиниці лексичного складу, — також у ролі позначень природних реалій, здавна специфічних для певних територій.
Объяснение:Дунайська або балканська міграційна теорія: Дунаю почався процес розселення слов'ян, тобто слов'яни не були споконвічними жителями своєї землі, мова йде про їх міграції.
Скіфо-сарматська міграційна теорія: предки слов'ян з Передньої Азії вздовж Чорноморського узбережжя і осіли як "скіфи", "сармати", "алани" і "роксалани". Поступово слов'яни з середнього Причорномор'я розселилися на захід і південний захід.
Скіфо-Балтійська міграційна теорія: попередницею слов'ян була група племен іранського походження. Пізніше ця група асимілювалася з жили далі на північ предками слов'яно-балтійців і дала початок слов'янам десь в берегах Балтійського моря, звідки слов'яни і розселилися.
Прибалтійська міграційна теорія: першою прабатьківщиною слов'ян був басейн Західної Двіни і нижнього Німану в Прибалтиці. Звідси слов'яни, прийнявши ім'я вендів ( від кельтів на нижню Віслу, звідки тільки що перед ними пішли в Причорномор'я готи (рубіж II – II ст.). Отже, тут (Нижня Вісла) була друга прабатьківщина слов'ян. Нарешті, коли готи пішли з Причорномор'я, частина слов'ян, а саме східна і Південна гілки, рушила на схід і південь в Причорномор'ї і утворила тут племена східних і південних слов'ян.
Сучасна наука: передісторія східних слов'ян своїм корінням сягає в глибоку давнину. Їх далекі предки існували ще до того, як склалася слов'янська спільність. Саме вони, окремі предки протославян, в результаті свого культурного зближення дали слов'янство. І коріння цього процесу археологами з III тис. До н. е.
Объяснение:
Теорія
Проблема прабатьківщини слов'ян є складною і загальноприйнятого розв'язання не має. Вона вирішується головним чином на основі лінгвістичних та археологічних даних, оскільки окремі ареали палеоантропологічних залишків здебільшого не збігаються з межами територіального поширення відповідних мов. Разом з тим самі по собі лінгвістичні дані не можуть забезпечити формулювання остаточних висновків про територію слов'янської прабатьківщини, необхідно враховувати також відомості історії, антропології, етнографії та інших наук.
З лінгвістичних даних найважливіше значення для висвітлення питання про прабатьківшину слов'ян має топоніміка (зокрема гідроніміка), давні лексичні запозичення в праслов'янській мові з інших мов і в інші мови з праслов'янської та результати реконструкції структурних елементів праслов'янської мови у відношенні до елементів інших індоєвропейських мов, а коли йдеться про одиниці лексичного складу, — також у ролі позначень природних реалій, здавна специфічних для певних територій.