Во внешней политике ярослав, как и его отец, больше надеялся на дипломатию, чем на оружие. он сумел обеспечить для киевской руси признание и высокий авторитет среди прочих европейских держав. в ту пору главным путем «евроинтеграции» были династические браки. и лидеры европейских государств были весьма не прочь породниться с ярославом. на его сестре доброгневе был женат польский князь казимир; сын ярослава изяслав взял в жены сестру казимира, другой сын – всеволод – был женат на греческой царевне, еще двое его сыновей – на княжнах. норвежский король гаральд заключил брачный союз с дочерью ярослава елизаветой, венгерский король андрей – с его дочерью анастасией, французский король генрих i был женат на третьей дочери – анне ярославне. сам же ярослав взял в жены ингигерду (в православии – ирину) , дочь норвежского короля олафа. во внутренней политике период правления ярослава мудрого ознаменовался расцветом «стольного града» киева и укреплением и культурных связей между отдельными частями государства. великий князь упорядочил правовые обычаи руси и начал, выражаясь современным языком, борьбу с правовым нигилизмом. при ярославе возник первый свод узаконений, регулировавший отношения внутри княжеских владений, названный « правдой» . «устав ярослава» , или древнейшая « правда» , был дан новгороду в 1016 г. он был основан на старых традициях, устном «законе » , который упоминался еще в договорах руси с византией. фактически это был первый письменный сводный кодекс – уголовный, гражданский и административный. первый писаный закон касался прежде всего вопросов общественного порядка, защищал людей от насилия, бесчинств, драк, которые были нередки в ту эпоху даже в самом изысканном обществе. конечно, документ был несовершенен. в нем, например, было предусмотрено наказание за удар чашей или рогом, а за повреждение бороды оппонента назначалось наказание, равное штрафу за убийство. важным шагом в духовной и политической жизни киевского княжества было последовательное стремление ярослава освободиться от опеки византии в церковных делах. в 1051 г. при ярославе на киевскую митрополию впервые был поставлен не греческий, а митрополит илларион – блестящий оратор, автор известного «слова о законе и благодати» . это произведение утверждало равенство всех народов и прославляло землю, которая, по мнению его автора, должна была быть «ведома и слышима есть всеми концы земля» . ярослав понимал значение христианского просвещения. главным оружием в борьбе с язычеством он считал книги. собирая повсюду книгописцев и переводчиков, он умножил количество книг на руси и постепенно ввел их в повсеместное употребление. современники отмечали, что ярослав был сам начитанным в богослужебных книгах человеком и владел большой личной библиотекой. он, по словам летописца, считал книги «реками, способными напоить мудростью» . с этого времени книжная премудрость прочно утвердилась в землях. по всей земле собирали при ярославе детей и обучали их грамоте. показательно, что сын ярослава, всеволод, не выезжая из киева, выучил пять языков. похоже, что тогда в столице руси имелись и возможности, и нужда в овладении иностранными языками. времена владимира и ярослава стали эпохой расцвета киевской руси, имевшей все основания гордиться не только политической, но и мощью. не случайно только эти князья могли позволить себе чеканить собственные золотые и серебряные монеты – златники и сребреники.
Пояснення:Інші європейські країни незабаром оскаржили умови Тордесільяського договору, в якому вони не брали участь. Англія і Франція намагалися створити колонії в Америці в 16 столітті, але вони зазнали невдачі. Проте, протягом наступного століття, два королівства, разом з Голландською республікою, заснували декілька постійних колоній. Деякі з них розташовувались на Карибських островах, що вже були завойовані Іспанією або обезлюдніли через хвороби, тоді як інші розташовувались в східній частині Північної Америки, яка не була колонізована Іспанією, на північ від Флориди.
Перші європейські володіння в Північній Америці: Іспанська Флорида, англійські колонії Вірджинії (з прибережними островами) і Нова Англія, французькі колонії Акадія і Канада, шведська колонія Нова Швеція, і голландська Нові Нідерланди. У 18 столітті Данія-Норвегія відродили свої колишні колонії в Ґренландії, тоді як Російська імперія заснувала поселення на Алясці.
Оскільки дедалі більша кількість країн, була зацікавлена у колонізації Америки, конкурентна боротьба за території ставала усе запеклішою. Колоністи часто зіштовхувались із загрозою нападу з боку сусідніх колоній, а також тубільних племен і піратів.
Відповідь:
Пояснення:Інші європейські країни незабаром оскаржили умови Тордесільяського договору, в якому вони не брали участь. Англія і Франція намагалися створити колонії в Америці в 16 столітті, але вони зазнали невдачі. Проте, протягом наступного століття, два королівства, разом з Голландською республікою, заснували декілька постійних колоній. Деякі з них розташовувались на Карибських островах, що вже були завойовані Іспанією або обезлюдніли через хвороби, тоді як інші розташовувались в східній частині Північної Америки, яка не була колонізована Іспанією, на північ від Флориди.
Перші європейські володіння в Північній Америці: Іспанська Флорида, англійські колонії Вірджинії (з прибережними островами) і Нова Англія, французькі колонії Акадія і Канада, шведська колонія Нова Швеція, і голландська Нові Нідерланди. У 18 столітті Данія-Норвегія відродили свої колишні колонії в Ґренландії, тоді як Російська імперія заснувала поселення на Алясці.
Оскільки дедалі більша кількість країн, була зацікавлена у колонізації Америки, конкурентна боротьба за території ставала усе запеклішою. Колоністи часто зіштовхувались із загрозою нападу з боку сусідніх колоній, а також тубільних племен і піратів.