До Європейського суду з прав людини мають право звертатися фізичні особи (громадяни), групи осіб чи неурядові організації у разі порушення особистих, політичних і громадянських прав (це право на життя, на свободу і особисту недоторканість, заборона катувань, втручання влади в особисте й сімейне життя, порушення свободи совісті та віросповідання, права на недоторканість майна, права на власність, на освіту, на вільні вибори…) Конвенція не містить обмежень відносно дієздатності особи, яка звертається до Суду (тому можуть звертатися неповнолітні та обмежено дієздатні особи!) Відповідачем є держава, а не особа чи група осіб. Можуть прийматися також скарги на дії фізичних осіб та неурядових організацій, якщо Суд вважає, що держава зобов’язана захистити людину від будь-яких порушень її прав. Найбільше громадян різних країн звертається по захист права на справедливий суд.
Звернення до Європейського суду можливе лише тоді, коли вичерпано всі національні механізми захисту прав людини. Чи за цивільною, чи за кримінальною справою необхідно, як правило, пройти процедуру першої судової інстанції, приміром, рішення районного суду, та отримати ухвалу касаційної інстанції (рішення обласного чи міського суду). Більш докладне роз’яснення - досить складне (тут можуть помилитись навіть фахівці).
1. 1549 г. Первый Земский собор — орган сословного представительства, обеспечивающий связь центра и мест, речь Ивана IV с лобного места: осуждение неправильного боярского правления, объявление необходимости реформ. 2. Судебник 1550 г. — развитие положений Судебника Ивана III, ограничение власти наместников и волостителей, усиление контроля царской администрации, единый размер судебных пошлин, сохранение права крестьян на переход в Юрьев день. 3. Стоглавый собор 1551 г. — унификация церковных обрядов, признание всех местно-почитаемых святых общерусскими, установление жесткого иконописного канона, требования к улучшению нравов духовенства, запрет ростовщичества среди священников. 4. Военная реформа 1556 г. — принято Уложение о службе: ограничение местничества на период военных действий, помимо конного поместного ополчения, организация постоянного войска — стрельцы, пушкари, единый порядок военной службы. 5. Формирование приказной системы: Судебник 1550 г. устанавливает систему приказного управления, основной каркас которой сохраняется до конца XVII в. Учреждаются приказы, обеспечивающие основные государственные нужды: Челобитный, Посольский, Поместный, Стрелецкий, Пушкарский, Бронный, Разбойный, Печатный, Сокольничий, Земские приказы, а также четверти: Галицкая, Устюжская, Новая, Казанский приказ. 6. В 1556 году была проведена реформа местного управления. -- Посольский оловам.
Реформы Избранной рады наметили путь к укреплению, централизации государства формированию сословно-представительного государства.
До Європейського суду з прав людини мають право звертатися фізичні особи (громадяни), групи осіб чи неурядові організації у разі порушення особистих, політичних і громадянських прав (це право на життя, на свободу і особисту недоторканість, заборона катувань, втручання влади в особисте й сімейне життя, порушення свободи совісті та віросповідання, права на недоторканість майна, права на власність, на освіту, на вільні вибори…) Конвенція не містить обмежень відносно дієздатності особи, яка звертається до Суду (тому можуть звертатися неповнолітні та обмежено дієздатні особи!) Відповідачем є держава, а не особа чи група осіб. Можуть прийматися також скарги на дії фізичних осіб та неурядових організацій, якщо Суд вважає, що держава зобов’язана захистити людину від будь-яких порушень її прав. Найбільше громадян різних країн звертається по захист права на справедливий суд.
Звернення до Європейського суду можливе лише тоді, коли вичерпано всі національні механізми захисту прав людини. Чи за цивільною, чи за кримінальною справою необхідно, як правило, пройти процедуру першої судової інстанції, приміром, рішення районного суду, та отримати ухвалу касаційної інстанції (рішення обласного чи міського суду). Більш докладне роз’яснення - досить складне (тут можуть помилитись навіть фахівці).
Объяснение:
1. 1549 г. Первый Земский собор — орган сословного представительства, обеспечивающий связь центра и мест, речь Ивана IV с лобного места: осуждение неправильного боярского правления, объявление необходимости реформ.
2. Судебник 1550 г. — развитие положений Судебника Ивана III, ограничение власти наместников и волостителей, усиление контроля царской администрации, единый размер судебных пошлин, сохранение права крестьян на переход в Юрьев день.
3. Стоглавый собор 1551 г. — унификация церковных обрядов, признание всех местно-почитаемых святых общерусскими, установление жесткого иконописного канона, требования к улучшению нравов духовенства, запрет ростовщичества среди священников.
4. Военная реформа 1556 г. — принято Уложение о службе: ограничение местничества на период военных действий, помимо конного поместного ополчения, организация постоянного войска — стрельцы, пушкари, единый порядок военной службы.
5. Формирование приказной системы: Судебник 1550 г. устанавливает систему приказного управления, основной каркас которой сохраняется до конца XVII в. Учреждаются приказы, обеспечивающие основные государственные нужды: Челобитный, Посольский, Поместный, Стрелецкий, Пушкарский, Бронный, Разбойный, Печатный, Сокольничий, Земские приказы, а также четверти: Галицкая, Устюжская, Новая, Казанский приказ.
6. В 1556 году была проведена реформа местного управления.
-- Посольский оловам.
Реформы Избранной рады наметили путь к укреплению, централизации государства формированию сословно-представительного государства.