Відносини дохристиянської Русі і Візантії так само, як і історія християнської Церкви в Київській Русі до 988 року, належать до найбільш цікавого пласту нашої історії. В деяких випадках відсутність достатньої інформації для ґрунтовного дослідження, зафіксованої очевидцями, не дозволяє із стовідсотковою впевненістю говорити про окремі історичні деталі. Наприклад, в нашому літописі питання існування християнства на Русі до володимирового хрещення серед істориків досі залишається на рівні припущень, а саме хрещення розділяється на п’ять не однакових за часом тривалості етапів. Проте одне ми знаємо достеменно – побожна Русь завжди була міцно пов’язана з Візантією, від якої черпала повною мірою християнську культуру і церковну традицію. Про це свідчить лист Візантійського імператора Михаїла VII Дуки (1073 – 1085) до київського князя Всеволода Ярославовича: «Навчають мене священні книги і достовірна історія про те, що наші держави мають один і той самий корінь… одне і те саме слово було розповсюджене божественними самовидцями котрі проголосили Слово Євангелія»
После Второй мировой войны доминирующими на Западе стали либерально-демократические политические партии. Обычно они были представлены двумя крыльями, "правым" - консерваторами либерального толка, выступавшими за свободу рынка и неограниченное обогащение крупных капиталистов, и "левым" - социал-либералами, выступавшими за некоторое государственное вмешательство в экономику. Например, в США это были Республиканская и Демократическая партии, в Великобритании - консерваторы и лейбористы. Но и те, и другие неукоснительно придерживались принципов либеральной буржуазной демократии.
Відносини дохристиянської Русі і Візантії так само, як і історія християнської Церкви в Київській Русі до 988 року, належать до найбільш цікавого пласту нашої історії. В деяких випадках відсутність достатньої інформації для ґрунтовного дослідження, зафіксованої очевидцями, не дозволяє із стовідсотковою впевненістю говорити про окремі історичні деталі. Наприклад, в нашому літописі питання існування християнства на Русі до володимирового хрещення серед істориків досі залишається на рівні припущень, а саме хрещення розділяється на п’ять не однакових за часом тривалості етапів. Проте одне ми знаємо достеменно – побожна Русь завжди була міцно пов’язана з Візантією, від якої черпала повною мірою християнську культуру і церковну традицію. Про це свідчить лист Візантійського імператора Михаїла VII Дуки (1073 – 1085) до київського князя Всеволода Ярославовича: «Навчають мене священні книги і достовірна історія про те, що наші держави мають один і той самий корінь… одне і те саме слово було розповсюджене божественними самовидцями котрі проголосили Слово Євангелія»
После Второй мировой войны доминирующими на Западе стали либерально-демократические политические партии. Обычно они были представлены двумя крыльями, "правым" - консерваторами либерального толка, выступавшими за свободу рынка и неограниченное обогащение крупных капиталистов, и "левым" - социал-либералами, выступавшими за некоторое государственное вмешательство в экономику. Например, в США это были Республиканская и Демократическая партии, в Великобритании - консерваторы и лейбористы. Но и те, и другие неукоснительно придерживались принципов либеральной буржуазной демократии.