Київська держава спершу не була чітко централізованою. За формою правління вона вважалася ранньофеодальною монархією. У добу піднесення Київської Русі формується централізована монархія. Носієм монаршої влади був великий київський князь. У його компетенції перебували: охорона кордонів, керівництво військовими походами, збір данини, судочинство щодо васалів, дружинників, вищих посадових осіб, військово-дипломатична діяльність, будівництво шляхів, охорона торговельних шляхів, придушення заколотів, поширення християнства, забезпечення духовенства, скликання княжих з'їздів, призначення на вищі посади, видання уставів, уставних грамот та інших законодавчих актів. У військовій сфері великий князь спирався на тисяцьких, соцьких, десяцьких, які, крім командування гарнізонами, виконували ще й адміністративні функції. У цивільній сфері княжу владу на місцях здійснювали посадники, волостелі, тіуни, мечники, сотники, вірники, ключники, діцькі, отроки, ябедники, які, крім адміністративного управління, виконували ще й окремі військові функції. Великого князя оточували "думці" — члени княжої ради з числа княжих мужів (великих бояр). У період феодальної роздрібненості відбулася ще одна зміна форми державного устрою: одноосібна монархія поступилася місцем федеративній монархії. Долю Русі вирішував тоді не великий князь, а група найвпливовіших місцевих князів. Загальнодержавні рішення ухвалювали на князівських зібраннях ("снемах"). Систему влади складали князь, боярська рада та народне віче.
Права жрецов: могут учиться, иметь семью, приносить жертвы богам, брать себе в дом учеников, когда выучатся сами. Еще имели право убить человека, пренадлежащего к касте "неприкасаемых".
Права воинов: могут охотиться, участвовать в битвах, иметь дома (дворцы).
Права земледельцев: могут иметь дома, поля, скот, слуг, приносить жертвы богам.
Права слуг: у них не могло быть имущества, не могли приносить жертвы богам, должны были во всем подчиняться хозяину, носили только черную одежду, не могли жить в деревнях, должны были выполнять самые грязные работы, могли иметь старую лачугу вдали от общества
Права воинов: могут охотиться, участвовать в битвах, иметь дома (дворцы).
Права земледельцев: могут иметь дома, поля, скот, слуг, приносить жертвы богам.
Права слуг: у них не могло быть имущества, не могли приносить жертвы богам, должны были во всем подчиняться хозяину, носили только черную одежду, не могли жить в деревнях, должны были выполнять самые грязные работы, могли иметь старую лачугу вдали от общества