1. Володимир Всеволодович одержав від свого діда по матері , візантійського імператора Костянтина IX Мономаха (звідси походить і його прізвисько) барми і корону - "шапку Мономаха", які були символом царської влади.
2. За часів правління Мстислава Володимировича у свідомості князів уже настільки вкоренилося право на вотчину, що між спадкоємцями неодноразово починають спалахувати конфлікти. Завдяки таланту і політичній майстерності Мстислав вправно їх долав, наводячи лад залізною рукою. Його влада справді була загальноруською. Нащадки називали його «Великим».
Немецкие историки полагают, что, ведя сражения на западных границах, Александр Невский не преследовал сколько-нибудь цельной политической программы, однако успехи на Западе давали некоторую морально-психологическую «компенсацию» за ужасы монгольского вторжения. Многие исследователи полагают преувеличенным и сам масштаб угрозы, которую Запад представлял для Руси. С другой стороны, Л. Н. Гумилёв, напротив, считал, что не татаро-монгольское «иго», а именно католическая Западная Европа в лице Тевтонского ордена и Рижского архиепископства представляла собой смертельную угрозу для самого существования Руси, а потому роль побед Александра Невского в русской истории особенно велика.
1. Володимир Всеволодович одержав від свого діда по матері , візантійського імператора Костянтина IX Мономаха (звідси походить і його прізвисько) барми і корону - "шапку Мономаха", які були символом царської влади.
2. За часів правління Мстислава Володимировича у свідомості князів уже настільки вкоренилося право на вотчину, що між спадкоємцями неодноразово починають спалахувати конфлікти. Завдяки таланту і політичній майстерності Мстислав вправно їх долав, наводячи лад залізною рукою. Його влада справді була загальноруською. Нащадки називали його «Великим».
ответ - 4
Объяснение:
Немецкие историки полагают, что, ведя сражения на западных границах, Александр Невский не преследовал сколько-нибудь цельной политической программы, однако успехи на Западе давали некоторую морально-психологическую «компенсацию» за ужасы монгольского вторжения. Многие исследователи полагают преувеличенным и сам масштаб угрозы, которую Запад представлял для Руси. С другой стороны, Л. Н. Гумилёв, напротив, считал, что не татаро-монгольское «иго», а именно католическая Западная Европа в лице Тевтонского ордена и Рижского архиепископства представляла собой смертельную угрозу для самого существования Руси, а потому роль побед Александра Невского в русской истории особенно велика.