напевно, кожна людина хоче прогулятися по середньовічному місту. шкода, що зараз будують тільки сучасні будинки, тому в середньовічне місто або замок можна потрапити тільки на екскурсію. з них зробили музеї, яких вже не відчуєш цієї атмосфери того часу.
а як би хотілося пройти серед вузьких вуличок, закупитися продуктами у жвавих перекупок на базарі, а ввечері піти на ! а ще краще - проїхатися в кареті, як попелюшка! тільки зовсім не хочеться, щоб розкішний наряд після півночі перетворився на лахміття, а карета - на гарбуз.
у середньовічному місті кожна вулиця дихає чарівністю, будинки зберігають легенди, а кішки вночі розпові один одному казки на дахах. а ще в середньовіччі були дуже гарні костюми. дівчата носили пишні сукні, а чоловіки - розшиті камінням камзоли.
зараз не побачиш і справжнього лицаря. а раніше вони здійснювали подвиги і складали вірші на честь своїх серця. кажуть, їх обладунки могли важити багато. отже, чоловіки були набагато сильнішими, ніж зараз. я навіть не уявляю, наскільки важко було їх коням. лицарі були ще й дуже сміливими, адже не кожна людина зважиться битися на турнірі.
а взагалі, в середньовічних містах дуже красиво. не зустрінеш двох однакових будинків - всі вони відрізнялися один від одного. а в центрі міста стояв замок, що належав якомусь багатому феодалу. вечорами там запалювали камін, а коридори висвітлювали смолоскипами. у замках часто влаштовували бенкети, де подавали свіжу дичину, яку тільки що мисливці. а в баштах жили , лякаючи ночами всіх мешканців. я думаю, у замку дуже страшно залишатися вночі, адже кожну тінь можна прийняти за жахливе чудовисько.
мені б дуже хотілося потрапити в середньовічне місто хоча б на один день. а краще - пожити в замку! носити найдорожчі і красиві наряди, брати участь в , скакати на коні, їздити на полювання. може бути, мені вдалося побачити цей привид. але ті часи залишилися тільки в старовинних билинах, казках і легендах. а нам залишається тільки малювати їх у своїй уяві.
ответ: — 9 мая на красной площади владимир путин рассказал нам о начале войны: «одним из первых подлый внезапный удар захватчиков принял гарнизон брестской крепости — бились до последнего. их наказ, клятва — «умираю, но не » — принята на вооружение сегодняшним поколением защитников отечества, это главный залог абсолютной надежности и непобедимости оружия», — пишет российский публицист андрей мальгин.
а ведь да, действительно. польский гарнизон брестской крепости принял внезапный удар гитлеровцев 2 сентября 1939 года. в этот день на крепость были сброшены авиационные бомбы, а в дальнейшем защитники крепости под командованием бригадного генерала плисовского сумели отразить семь штурмов 19-го танкового корпуса генерала гудериана. под натиском превосходящих сил противника, будучи тяжело раненым, плисовский 17 сентября отдал приказ об отступлении. однако в крепости остались добровольцы, и командование взял на себя капитан вацлав радзишевский. немцы неоднократно предлагали защитникам крепости сдаться, но каждый раз радзишевский отвечал отказом. так и не сумев взять крепость, гитлеровцы 22 сентября передали брест вместе с крепостью советским войскам под командованием комбрига кривошеина.
красноармейцы обрушили на защитников крепости шквальный огонь артиллерии и 26 сентября завершили начатое немцами.
ответ:
напевно, кожна людина хоче прогулятися по середньовічному місту. шкода, що зараз будують тільки сучасні будинки, тому в середньовічне місто або замок можна потрапити тільки на екскурсію. з них зробили музеї, яких вже не відчуєш цієї атмосфери того часу.
а як би хотілося пройти серед вузьких вуличок, закупитися продуктами у жвавих перекупок на базарі, а ввечері піти на ! а ще краще - проїхатися в кареті, як попелюшка! тільки зовсім не хочеться, щоб розкішний наряд після півночі перетворився на лахміття, а карета - на гарбуз.
у середньовічному місті кожна вулиця дихає чарівністю, будинки зберігають легенди, а кішки вночі розпові один одному казки на дахах. а ще в середньовіччі були дуже гарні костюми. дівчата носили пишні сукні, а чоловіки - розшиті камінням камзоли.
зараз не побачиш і справжнього лицаря. а раніше вони здійснювали подвиги і складали вірші на честь своїх серця. кажуть, їх обладунки могли важити багато. отже, чоловіки були набагато сильнішими, ніж зараз. я навіть не уявляю, наскільки важко було їх коням. лицарі були ще й дуже сміливими, адже не кожна людина зважиться битися на турнірі.
а взагалі, в середньовічних містах дуже красиво. не зустрінеш двох однакових будинків - всі вони відрізнялися один від одного. а в центрі міста стояв замок, що належав якомусь багатому феодалу. вечорами там запалювали камін, а коридори висвітлювали смолоскипами. у замках часто влаштовували бенкети, де подавали свіжу дичину, яку тільки що мисливці. а в баштах жили , лякаючи ночами всіх мешканців. я думаю, у замку дуже страшно залишатися вночі, адже кожну тінь можна прийняти за жахливе чудовисько.
мені б дуже хотілося потрапити в середньовічне місто хоча б на один день. а краще - пожити в замку! носити найдорожчі і красиві наряди, брати участь в , скакати на коні, їздити на полювання. може бути, мені вдалося побачити цей привид. але ті часи залишилися тільки в старовинних билинах, казках і легендах. а нам залишається тільки малювати їх у своїй уяві.
ответ: — 9 мая на красной площади владимир путин рассказал нам о начале войны: «одним из первых подлый внезапный удар захватчиков принял гарнизон брестской крепости — бились до последнего. их наказ, клятва — «умираю, но не » — принята на вооружение сегодняшним поколением защитников отечества, это главный залог абсолютной надежности и непобедимости оружия», — пишет российский публицист андрей мальгин.
а ведь да, действительно. польский гарнизон брестской крепости принял внезапный удар гитлеровцев 2 сентября 1939 года. в этот день на крепость были сброшены авиационные бомбы, а в дальнейшем защитники крепости под командованием бригадного генерала плисовского сумели отразить семь штурмов 19-го танкового корпуса генерала гудериана. под натиском превосходящих сил противника, будучи тяжело раненым, плисовский 17 сентября отдал приказ об отступлении. однако в крепости остались добровольцы, и командование взял на себя капитан вацлав радзишевский. немцы неоднократно предлагали защитникам крепости сдаться, но каждый раз радзишевский отвечал отказом. так и не сумев взять крепость, гитлеровцы 22 сентября передали брест вместе с крепостью советским войскам под командованием комбрига кривошеина.
красноармейцы обрушили на защитников крепости шквальный огонь артиллерии и 26 сентября завершили начатое немцами.
объяснение: