Більшість російських істориків вважають, що російські козаки (донські, кубанські тощо) є окремим східнослов'янським етносом; ця теза також є поширеною серед західних істориків. Українські ж історики заперечують, що російські козаки (донські, кубанські тощо) є «окремим етносом».
Так само як Московське князівство походить від Київської Русі, оскільки першоутворювачами Московії були Новгородські та Суздальскі князівства що відокремились від Русі та заснували окрему державу, так само донські та кубанські козаки, походять від Запорізького козацтва та українських козаків-вигнанців що оселилися у тих землях. Незважаючи на те, що ґенеза як Московії так і донських/кубанських козаків має українське коріння, що перші що другі розвинулися в абсолютно інше утворення, кардинальне відмінне від відповідно Київської Русі та Запорізького козацтва. Варто зазначити, що переважна більшість російських істориків категорично заперечують вплив українських козаків на створення донського козацтва, вважаючи що донські козаки утворилися від росіян.
На початку 19 сторіччя, військові донського козацтва розміщувалися на окремій автономній території Російської імперії, що називалася Область Війська Донського й займала малі частини сучасних Луганської і Донецької областей України та основні частини Ростовської, Волгоградської, Воронезької областей і республіки Калмикія в Російській Федерації. Історична назва пов'язана з річкою Дон (сточище Азовського моря). Столиця Війська Донського з 1571 по 1610 рік розташувалася на острові поблизу станиці Раздорської, з 1610 по 1637 — у Монастирському містечку (за 6 км від станиці Старочеркаської вниз за течією Дону), в час Азовського сидіння з 1637 по 1642 — в Азові, з 1644 по 1806 — у Черкаську (нині станиця Старочеркаська), тут збирали військовий круг, приймали царських послів і царську платню. З 1806 року столицею Донського козацтва є місто Новочеркаськ.
Донські козаки були ворогами українських козаків десь від 1709 року, перебуваючи «на ножах» з запорозькими козаками (городовими) з часу каральних походів супроти булавінців.Ще гірші взаємини, від початку XVIII століття склалися у донських козаків з запорозькими козаками (низовими) через сварки з приводу кордонів. На думку Валентина Мороза, у 1708 році внаслідок вирізання донського козацтва була здійснена зміна етнічного складу Подоння з переважно українського на переважно російський.
Більшість російських істориків вважають, що російські козаки (донські, кубанські тощо) є окремим східнослов'янським етносом; ця теза також є поширеною серед західних істориків. Українські ж історики заперечують, що російські козаки (донські, кубанські тощо) є «окремим етносом».
Так само як Московське князівство походить від Київської Русі, оскільки першоутворювачами Московії були Новгородські та Суздальскі князівства що відокремились від Русі та заснували окрему державу, так само донські та кубанські козаки, походять від Запорізького козацтва та українських козаків-вигнанців що оселилися у тих землях. Незважаючи на те, що ґенеза як Московії так і донських/кубанських козаків має українське коріння, що перші що другі розвинулися в абсолютно інше утворення, кардинальне відмінне від відповідно Київської Русі та Запорізького козацтва. Варто зазначити, що переважна більшість російських істориків категорично заперечують вплив українських козаків на створення донського козацтва, вважаючи що донські козаки утворилися від росіян.
На початку 19 сторіччя, військові донського козацтва розміщувалися на окремій автономній території Російської імперії, що називалася Область Війська Донського й займала малі частини сучасних Луганської і Донецької областей України та основні частини Ростовської, Волгоградської, Воронезької областей і республіки Калмикія в Російській Федерації. Історична назва пов'язана з річкою Дон (сточище Азовського моря). Столиця Війська Донського з 1571 по 1610 рік розташувалася на острові поблизу станиці Раздорської, з 1610 по 1637 — у Монастирському містечку (за 6 км від станиці Старочеркаської вниз за течією Дону), в час Азовського сидіння з 1637 по 1642 — в Азові, з 1644 по 1806 — у Черкаську (нині станиця Старочеркаська), тут збирали військовий круг, приймали царських послів і царську платню. З 1806 року столицею Донського козацтва є місто Новочеркаськ.
Донські козаки були ворогами українських козаків десь від 1709 року, перебуваючи «на ножах» з запорозькими козаками (городовими) з часу каральних походів супроти булавінців.Ще гірші взаємини, від початку XVIII століття склалися у донських козаків з запорозькими козаками (низовими) через сварки з приводу кордонів. На думку Валентина Мороза, у 1708 році внаслідок вирізання донського козацтва була здійснена зміна етнічного складу Подоння з переважно українського на переважно російський.