Історія україни практічна §10 завдання 2 Пригадайте правила опрацювання фрагментів історичних джерел. Проаналі- зуйте подане джерело відповідно до цих правил.
З «Київських спогадів» очевидця подій – відомого юриста й громадського діяча Олексія Гольденвейзера: «То була початкова епоха більшовизму, коли Рада народних комісарів щодня ухвалювала декрети, які мали за-
свідчувати втілення тих або інших “завоювань революції”, – скасування права власності, націоналізацію, проголошення різних прав і привілеїв пролетаріату. Українці не могли аж надто відставати в цьому революційному завзятті; тому в Четвертому Універсалі сформульовано пункт про соціалізацію землі, робітни- чий нагляд за виробництвом тощо. Загалом позицію українських владних пар- тій визначало те, що вони по суті аж ніяк не правіші за більшовиків: ті за негайний мир, і ці за негайний мир; ті за безпосередній перехід до соціалізму, і ці так само; у тих влада в руках рад, а в цих – у руках Центральної Ради, яка так само є представництвом пролетаріату й найбіднішого селянства. Однак, по- при всі старання українців довести, що вони – ті самі більшовики, це змагання “хто лівіший” закінчилось не на їхню користь...26 січня... Київ захопив радянський загін Муравйова. Бомбардування міста тривало цілих 11 днів – від 15 до 26 січня. Більшовицькі батареї були розташо- вані на лівому березі Дніпра, у районі Дарниці. Звідти перелітним вогнем об- стрілювали місто. Кидали на нас через раз тридюймівки й шестидюймівки... Жертв серед киян було порівняно небагато; проте руйнування були жахливі. Думаю, що не менше половини будинків у місті зазнали пошкоджень від снаря- дів. Спалахували пожежі, і це справляло моторошне враження. Легко уявити собі стан киян у ті дні. Переживши згодом ще з десяток переворотів, евакуацій, погромів, мешканці Києва з непідробним жахом згадують про ці одинадцять днів бомбардування. Майже весь час населення провело в підвалах, у холоді й темряві. Магазини й базари, цілком зрозуміло, були закриті; тому доводилося харчуватися випадковими залишками, адже запасів тоді ще ніхто не робив. 26 січня зранку до міста ввійшли більшовики. Вони пробули в Києві того разу лише три тижні, і той перший прояв більшовизму не був позбавлений яскравих вражень і своєрідної демонічної сили. Рада, залишивши Київ, розташувалася в Житомирі; про її переговори з німцями нічого ще не знали. Проте вже в наступ- ні дні після одержання першої телеграми про Брестський мир містом розходи- лися чутки про німецький наступ на Україну. Незабаром стала помітною зніяковілість і в самих більшовиків. А ще за пару днів одна з місцевих газет на- смілилася передрукувати наказ одного німецького генерала, у якому повідомля- лося, що німецька армія, на прохання представників дружнього українського народу, рушила звільняти Україну з-під влади більшовиків.
Наступ німців розгортався з фантастичною швидкістю. Жодного опору їм не чинили. За якихось 7 днів після підписання миру вони були вже в Києві... На- ступного ранку, після втечі Євгенії Бош та інших комісарів, до міста ввійшли незначні українські частини на чолі з Петлюрою. Німці з галантності надали їм честь увійти першими. До обіду в місті стало відомо, що на вокзалі німці. ...Ціка- вість брала гору, і кияни юрбами потяглися на вокзал, щоб подивитися на заморських гостей... Вигляд вони мали обвітрений, зморений і виснажений.Одягнені в суцільний сірий колір, із сірими заплічниками, біля сірих візків і ку- хонь, німецькі полки справляли враження якогось каравану подорожніх.
Утім, наступного дня на Софійському майдані німецьке командування вла- штувало доволі імпозантний парад, який, за словами присутніх, уже більшою мірою відповідав нашим уявленням про німецьку армію.
Потім почалося те, що один німецький солдат визначив словами “Ми наведе- мо лад”. Було видрукувано прекрасний план міста німецькою мовою. На всіх перехрестях встановлено дощечки з німецькими написами. Спеціальні стрілки вказували, як куди пройти, і одразу було зазначено, скільки хвилин на це по- трібно. Все місто, наче павутинням, обплутали телеграфними й телефонними дротами...»
В отличие от восточного пути, имевшего универсальный характер, западный путь был явлением своего рода уникальный, скорее исключением из общего правила. Однако надо иметь в виду, что именно западное общество стало «локомотивом истории», именно европейские государства в короткий исторический срок обогнали значительно раньше возникшие восточные и в решающей степени определили весь ход человеческого прогресса.
Ведущим государствообразующим фактором на территории Европы было классовое разделение общества. Здесь на стадии протогосударства, формой которого была «военная демократия», происходило интенсивное формирование частной собственности на землю, а также на другие средства производства – скот, рабов.
Ф. Энгельс отмечал, что в наиболее «чистом» виде это можно наблюдать на примере Древних Афин; где государство развивалось, частью преобразуя органы родового строя, частью вытесняя их путем внедрения новых органов, заменив их постепенно настоящими органами власти. Место «вооруженного народа» занимает вооруженная «публичная власть», уже не совпадающая с обществом, отчужденная от него и готовая выступить против народа.
Объяснение:
Индустриялык коом — «бүгүнкү типтеги» коомдук системалардын келип чыгышын мүнөздөгөн социологиялык теория түшүнүгү. Индустриялык коом жаңы доордун мезгилинде Батыш Европада калыптанып, 20-кылымдын 50-60-жылдарында кеңири таралган (Р. Арон, У. Ростоу, Д. Белл жана башкалар) концепция. Бул терминдин чыгышы А. Сен-Симонго таандык. Индустриялык коомдун структураларынын тарыхый калыптануусу модернизация концепцияларында изилденет. Индустриялык коомдо төмөнкү процесстер байкалат: өндүрүшгү механикалаштыруу жана автоматташтыруу, техникалык жаңыртууларды колдонуу, шаарлардын өсүшү, байыркы коомдук түзүлүштөр (патриархалдык үй-бүлө) жоюлуп, балдардын төрөлүшүнүн төмөндөшү, билим алуу түрлөрүнүн пайда болушу, урбанизация, базар экономикасы, ишкерлердин социалдык топтору жана жалданма жумушчулар, демократия жана укуктук мамлекет менен мүнөздөлгөн өнөр жай коомунун өнүгүшү жана башкалар Индустриялык коом либералдуу коомдордо да, ошондой эле авторитардык-этатисттик режимдерде да өкүм сүрө алат. 20-кылымдын аягында Индустриялык коомдон постиндустриялык коомго өтүү башталды. Индустриялык коом социалдык системалардын эволюциясынын бүткүл-дүйнөлүк тарыхый процессинин бир баскычы катары каралат.