Ольге́рд Гедимінович (бл. 1296 — 24 травня 1377) — великий князь литовський і руський (1345—1377). Представник литовської династії Гедиміновичів. Син великого литовського князя Гедиміна. Один із головних будівничих Великого князівства Литовського[3]. Батько литовського князя і польського короля Ягайла. Князь вітебський (з 1320) і кревський (з 1338)[3]. Після смерті Гедиміна (1341) відсторонив від правління Литвою свого брата Явнуту (1345), став великим князем литовським. Державними справами займався спільно з братом Кейстутом[3]. Приєднав до Литви більшу частину земель Русі: частину Смоленщини (1350-ті), Київщину, землі Чернігово-Сіверщини й Поділля (1362)[4]. Здійснив успішний похід проти ординців у Південній Україні, розбив татарське військо на Синіх Водах (1362)[4]. У союзі з Тверським князівством воював із Московією (1368—1372)[4]. У писемних джерелах постає як мудрий правитель і успішний полководець[3]. Знав декілька мов[3]. Не вживав алкогольних напоїв[3]. Відомості про віросповідання Ольгерда суперечливі: деякі джерела (зокрема пом'яник Києво-Печерської лаври) дають підстави вважати, що він прийняв християнство, інші - що до смерті залишався язичником.[3].
Ольге́рд Гедимінович (бл. 1296 — 24 травня 1377) — великий князь литовський і руський (1345—1377). Представник литовської династії Гедиміновичів. Син великого литовського князя Гедиміна. Один із головних будівничих Великого князівства Литовського[3]. Батько литовського князя і польського короля Ягайла. Князь вітебський (з 1320) і кревський (з 1338)[3]. Після смерті Гедиміна (1341) відсторонив від правління Литвою свого брата Явнуту (1345), став великим князем литовським. Державними справами займався спільно з братом Кейстутом[3]. Приєднав до Литви більшу частину земель Русі: частину Смоленщини (1350-ті), Київщину, землі Чернігово-Сіверщини й Поділля (1362)[4]. Здійснив успішний похід проти ординців у Південній Україні, розбив татарське військо на Синіх Водах (1362)[4]. У союзі з Тверським князівством воював із Московією (1368—1372)[4]. У писемних джерелах постає як мудрий правитель і успішний полководець[3]. Знав декілька мов[3]. Не вживав алкогольних напоїв[3]. Відомості про віросповідання Ольгерда суперечливі: деякі джерела (зокрема пом'яник Києво-Печерської лаври) дають підстави вважати, що він прийняв християнство, інші - що до смерті залишався язичником.[3].
Объяснение: