У цих умовах тільки воїн, сильний і безстрашна людина, здатний долати на своєму вірному бойовому коні величезні відстані, одягнений в блискучі на сонці зброя (до речі, що важили не один десяток кілограмів), міг навести порядок, покарати кривдників і покарати винних. Тож не дивно, що така людина вселяв побожний трепет жебракові селянинові середньовічної Європи, нерідко піддають жорстоких утисків з боку місцевих феодалів.Формування цього кодексу почалося в період переходу від античного світу до середньовіччя, на рубежі VI-VII ст. н. е., коли велика територія колись могутньої Римської імперії піддалася нападу варварської кінноти готовий з півночі і разом з величезною армією впала влада суворого і нещадного римського закону, поступившись місцем анархії і сваволі. Перші обряди урочистого посвячення у воїни існували вже в епоху Карла Великого (VIII ст. Н. Е.), Хоча саме поняття лицарства, нерозривно пов'язане з певним, уже сформованим на той час обрядом посвяти, виникло значно пізніше - в XI ст. В епоху Карла Великого молодої людини, який вирішив обрати славний шлях воїна, в урочистій обстановці Підперізує мечем і вбирали в військові обладунки, з цього моменту він ставав не тільки захисником країни, але і зберігачем віри і королівського закону. З великим натхненням молоді лицарі вели боротьбу з безчинствами, численними грабежами і розбійними нападами, твореним місцевими баронами, відновлювали законність королівського права . У лицарів понад усе цінувалися якості істинного воїна: мужність, хоробрість, здатність протистояти негараздам у важких походах, вміння приймати рішення і навіть в самому запалі бою залишатися холоднокровним і розважливим. Але не менш значущими були вірність своєму сюзерену і вміння тримати слово: договори найчастіше скріплювалися тільки незламною клятвою, зрадити яку означало стати клятвопорушником і ізгоєм в лицарському суспільстві ...
С большими трудностями правительство Франции ликвидировало последствия затяжного депрессии. Ему пришлось установить контроль над Французским банком, национализировать ряд отраслей промышленности, в том числе военную отрасль. Под давлением «голодных доходов» забастовщиков, демонстраций государственная администрация повысила заработную плату рабочим и служащим, ввела 40-часовую рабочую неделю, 14-ти дневные ежегодные отпуска.
Большое значение для выхода Франции из экономического кризиса имели колонии, где она могла сбывать в обмен на дешевое сырье и сельскохозяйственную продукцию свои нереализованные промышленные товары. Хотя государственная администрация приложила немало усилий для преодоления экономических трудностей, однако ей не удалось поднять промышленность к уровню 1929 г.
Развитие экономики Франции в 30-х годах не было похоже на прогресс английской, немецкой, американской. Оно оказалось особенно медленным, затяжным. Застой в главных отраслях был более продолжительным по сравнению с другими странами. Сохранилось мелкое производство, где работало 40% рабочих и служащих. Это были в основном высококвалифицированные специалисты самых разных профессий (парфюмеры, ювелиры, дегустаторы т.п.).
Перші обряди урочистого посвячення у воїни існували вже в епоху Карла Великого (VIII ст. Н. Е.), Хоча саме поняття лицарства, нерозривно пов'язане з певним, уже сформованим на той час обрядом посвяти, виникло значно пізніше - в XI ст.
В епоху Карла Великого молодої людини, який вирішив обрати славний шлях воїна, в урочистій обстановці Підперізує мечем і вбирали в військові обладунки, з цього моменту він ставав не тільки захисником країни, але і зберігачем віри і королівського закону. З великим натхненням молоді лицарі вели боротьбу з безчинствами, численними грабежами і розбійними нападами, твореним місцевими баронами, відновлювали законність королівського права .
У лицарів понад усе цінувалися якості істинного воїна: мужність, хоробрість, здатність протистояти негараздам у важких походах, вміння приймати рішення і навіть в самому запалі бою залишатися холоднокровним і розважливим. Але не менш значущими були вірність своєму сюзерену і вміння тримати слово: договори найчастіше скріплювалися тільки незламною клятвою, зрадити яку означало стати клятвопорушником і ізгоєм в лицарському суспільстві ...
С большими трудностями правительство Франции ликвидировало последствия затяжного депрессии. Ему пришлось установить контроль над Французским банком, национализировать ряд отраслей промышленности, в том числе военную отрасль. Под давлением «голодных доходов» забастовщиков, демонстраций государственная администрация повысила заработную плату рабочим и служащим, ввела 40-часовую рабочую неделю, 14-ти дневные ежегодные отпуска.
Большое значение для выхода Франции из экономического кризиса имели колонии, где она могла сбывать в обмен на дешевое сырье и сельскохозяйственную продукцию свои нереализованные промышленные товары. Хотя государственная администрация приложила немало усилий для преодоления экономических трудностей, однако ей не удалось поднять промышленность к уровню 1929 г.
Развитие экономики Франции в 30-х годах не было похоже на прогресс английской, немецкой, американской. Оно оказалось особенно медленным, затяжным. Застой в главных отраслях был более продолжительным по сравнению с другими странами. Сохранилось мелкое производство, где работало 40% рабочих и служащих. Это были в основном высококвалифицированные специалисты самых разных профессий (парфюмеры, ювелиры, дегустаторы т.п.).