Угощались блинами. Катались на санях с гор и на лошадях. Устраивались кулачные бои. Сжигали чучело зимы. Заканчивался праздник Прощеным воскресеньем.
Юноши и девушки собирались на берегах рек и озер на веселые игрища. Плели венки из цветов и трав, украшали ими головы, водили хороводы, пели песни, плясали. Разжигали костры и прыгали через них. Купались на зорьке, собирали утреннюю росу, обливали водой каждого встречного. Собирали лекарственные травы.
Этот праздник начинался колядованием. По улицам ходили ряженые от одной избы к другой, выкрикивая величание хозяевам. Люди потчевали, угощали ряженых. Это было время уличных забав, вечеринок. Девушки устраивали гадания.
Наприкінці 1850-х pp. почали організовуватися напівлегальні гуртки — громади. Перша громада виникла в Києві 1859 р. на базі таємного гуртка «хлопоманів» (від польського «хлоп» — селянин). Очолив її історик, пізніше професор Київського університету, Володимир Антонович. Громадівський рух, названий владою «українофільством», набув значного поширення. Громади виникли в Харкові, Чернігові, Полтаві, Одесі, Катеринославі та інших містах. Гуртки об'єднували представників різних ів суспільства з різними політичними поглядами. їхня діяльність мала, в основному, культурно-просвітницький характер (відкриття недільних шкіл, пропаганда художньої і наукової літератури, вивчення української мови, історії, етнографії тощо). Серед найактивніших учасників громадівського руху були композитор Микола Лисенко, письменник і драматург Михайло Старицький, письменники Олександр Кониський, Володимир Самійленко, Панас Мирний, історик Михайло Драгоманов, соціолог Сергій Подолинський, етнограф Павло Чубинський, засновник української статистичної науки Олександр Русов. Було створено керівний центр громад усієї України, до якого увійшли В. Антонович, П. Чубинський, О. Русов. Громади підтримували зв'язки з представниками національного руху Західної України.
Угощались блинами. Катались на санях с гор и на лошадях. Устраивались кулачные бои. Сжигали чучело зимы. Заканчивался праздник Прощеным воскресеньем.
Юноши и девушки собирались на берегах рек и озер на веселые игрища. Плели венки из цветов и трав, украшали ими головы, водили хороводы, пели песни, плясали. Разжигали костры и прыгали через них. Купались на зорьке, собирали утреннюю росу, обливали водой каждого встречного. Собирали лекарственные травы.
Этот праздник начинался колядованием. По улицам ходили ряженые от одной избы к другой, выкрикивая величание хозяевам. Люди потчевали, угощали ряженых. Это было время уличных забав, вечеринок. Девушки устраивали гадания.
Наприкінці 1850-х pp. почали організовуватися напівлегальні гуртки — громади. Перша громада виникла в Києві 1859 р. на базі таємного гуртка «хлопоманів» (від польського «хлоп» — селянин). Очолив її історик, пізніше професор Київського університету, Володимир Антонович. Громадівський рух, названий владою «українофільством», набув значного поширення. Громади виникли в Харкові, Чернігові, Полтаві, Одесі, Катеринославі та інших містах. Гуртки об'єднували представників різних ів суспільства з різними політичними поглядами. їхня діяльність мала, в основному, культурно-просвітницький характер (відкриття недільних шкіл, пропаганда художньої і наукової літератури, вивчення української мови, історії, етнографії тощо). Серед найактивніших учасників громадівського руху були композитор Микола Лисенко, письменник і драматург Михайло Старицький, письменники Олександр Кониський, Володимир Самійленко, Панас Мирний, історик Михайло Драгоманов, соціолог Сергій Подолинський, етнограф Павло Чубинський, засновник української статистичної науки Олександр Русов. Було створено керівний центр громад усієї України, до якого увійшли В. Антонович, П. Чубинський, О. Русов. Громади підтримували зв'язки з представниками національного руху Західної України.