Жан Кальви́н французский богослов, реформатор церкви, основатель кальвинизма. Центральная доктрина кальвинизма верховная власть Бога во всём. В Женеве Кальвин представил проект устава церкви, который был утверждён 20 ноября Генеральным собранием граждан. Устав предусматривал избрание 12 старейшин, которые должны были надзирать за жизнью членов общины. В руках старейшин концентрировалась судебная и контролирующая власть. Всё государственное устройство Женевы получило строгий религиозный характер. Постепенно вся городская власть концентрируется в малом совете, на который Кальвин имел неограниченное влияние. Широко применялась смертная казнь. Самым известным актом расправы над неугодными является казнь антитринитария Мигеля Сервета. Тем не менее организация Кальвинистской церкви сохранила сравнительно демократический характер. Особое место в учении Кальвина занимала идея божественного предопределения. кальвинизм оказался очень тесно связан с политическими движениями, что было обусловлено образованием и развитием в это время национальных государств и резким возвышением центральной власти, активно использовавшей в своих целях любые оппозиционные католической церкви учения.
Кальвіністська церква засуджує марнотратство, обстоює ощадливість, не визнає бідність як ознаку святості, вимагає сумлінної праці заради накопичення багатства. У кальвінізмі відкинуто всі зовнішні атрибути культу — вівтар, ікони, свічки, хрест. Обрядове життя зводиться до слухання молитов, створених пастором, його проповіді, співу псалмів. Шлюб освячується вдома, над померлими вдома читається молитва. Скасовані літургії та всі католицькі свята, окрім воскресіння.
Для кальвінізму характерно:
визнання лише Святого Письма, «Бог дав нам дві книги, два откровення про Себе: книгу природи та Біблію»;
велике значення доктрини передвизначення (що йде від Божої волі — передвизначення життя людини ння та осудження);
успіх у професійній діяльності служить підтвержденням вибраності;
відкидання необхідності до духовенства в нні людей;
кальвинизм оказался очень тесно связан с политическими движениями, что было обусловлено образованием и развитием в это время национальных государств и резким возвышением центральной власти, активно использовавшей в своих целях любые оппозиционные католической церкви учения.
Кальвіністська церква засуджує марнотратство, обстоює ощадливість, не визнає бідність як ознаку святості, вимагає сумлінної праці заради накопичення багатства. У кальвінізмі відкинуто всі зовнішні атрибути культу — вівтар, ікони, свічки, хрест. Обрядове життя зводиться до слухання молитов, створених пастором, його проповіді, співу псалмів. Шлюб освячується вдома, над померлими вдома читається молитва. Скасовані літургії та всі католицькі свята, окрім воскресіння.
Для кальвінізму характерно:
визнання лише Святого Письма, «Бог дав нам дві книги, два откровення про Себе: книгу природи та Біблію»;
велике значення доктрини передвизначення (що йде від Божої волі — передвизначення життя людини ння та осудження);
успіх у професійній діяльності служить підтвержденням вибраності;
відкидання необхідності до духовенства в нні людей;
спрощення церковної обрядності.