Суммативное оценивание за раздел (IV-четверть) 7-класс
Раздел: Культура Казахстана в XIХ - начале ХХ веков
Темы Развитие культуры в XIX веке.
Шокан Уалиханов – первый казахский ученый.
Цели обучения 7.2.1.1 Определять ценность и значимость обычаев и традиций
7.2.3.1 Определять историческое значение научного наследия
Ш. Уалиханова
Критерии оценивания Обучающийся
• Описывает ценность и значимость обычаев и традиций
• Описывает историческое значение научного наследия Ш. Уалиханова
Уровень мыслительных навыков
Применение
Задание № 1
Дайте краткое описание обычаев, изображенных на иллюстрациях. Каковы ценность и значение данных обычаев?
Обычай Краткое описание Ценность и значение
Асар
Жылу
Тұсау кесу
Ерулік
Қыз узату
Дескриптор Обучающийся
- кратко описывает и определяет ценность и значение обычая «асар»;( )
- кратко описывает и определяет ценность и значение обычая «жылу»;( )
- кратко описывает и определяет ценность и значение обычая «тұсау кесу»;( )
- кратко описывает и определяет ценность и значение обычая «ерулік»; ( )
- кратко описывает и определяет ценность и значение обычая «қыз узату».( )
Задание № 2
Впишите цифрами труды по отраслям наук и сделайте вывод о вкладе
Ш. Валиханова в развитие науки.
Вклад Ш. Уалиханова в развитие наук Труды
География
История и этнография
Литература (лингвистика Изобразительное искусство
Историческое значение:
Труды:
1. «Абылай»
2. «Казахское родословие»
3. «О мусульманстве в степи»
4. «Следы шаманства у казахов»
5. «О кочевках казахов»
6. «Записки о судебной реформе»
7. «Автопортрет»
8. «Кашгарская невеста»
Дескритпор :- определяет, к какой сфере наук относятся труды Ш. Уалиханова;( )
- делает обоснованный вывод ( )
370 років тому – навесні 1648 року – почалося повстання під проводом Богдана Хмельницького. У ці травневі дні повстання перейшло з підготовчої фази до активної. Козаки разом зі своїми кримськотатарськими союзниками здобули свою першу перемогу в битві під Жовтими водами, яка дозволила їм невдовзі захопити ініціативу. Про ті події, які мали велике значення не лише для української історії, а й для історії Центрально-Східної Європи, Радіо Свобода розмовляло з істориком Віктором Брехуненком.
Объяснение:
Побудований у 1073–1078 роках заходами Феодосія Печерського за ігумена Стефана, коштом князя Святослава II Ярославича. Початок будівництва — 1075 року, закінчення — 1 липня 1078.[1]
Ктиторами Великої церкви Печерської, зазвичай, називають великих київських князів Ізяслава і Святослава Ярославичів, які виділили землю й гроші на будівництво. При цьому є ще один активний учасник цієї історичної події — варяг Шимон Африканович. Він на виконання своєї обітниці зробив перший внесок у будівництво храму і його золотим поясом князь Святослав визначив розміри майбутньої споруди[2].
Відомості про Шимона Африкановича можна знайти в декількох історичних джерелах. Це «Києво-Печерський патерик», літописи і родовідна легенда бояр Воронцових-Вельяминових, які виводять від нього свій родовід.
Через деякий час у «Варязькій землі» помер його брат — Африкан. Скориставшись цією нагодою, Якун вигнав своїх небожів — Фрианда й Шимона з їхніх володінь. Під час утечі Шимон зняв зі скульптурного розп'яття Христа, виготовленого його батьком Африканом, святі реліквії — золоті вінець і пояс. Знімаючи, їх він почув «гласъ отъ образа»[3], що велів йому віднести ці реліквії преподобному Феодосію, на те місце, де буде створена церква в ім'я Пресвятої Богородиці. Пливучи у Київську Русь, Шимон під час бурі побачив видіння, у вигляді майбутньої церкви із зазначенням її розмірів: «Та, которая созиждается преподобнымъ во имя Божіей Материки какъ видишь ты ее въ величіи и красотѣ,- ее размѣритъ онъ тѣмъ золотымъ поясомъ, въ 20 поясовъ въ ширину, и 30 въ длину, въ вышину же стѣны съ верхомъ на 50»[3].
Після прибуття на Русь варяг з'явився до князя Ярослава Володимировича, який, пам'ятаючи заслуги його дядька Якуна, добре прийняв втікача. Незабаром Ярослав направив Шимона «старшим», напевно тисяцьким, до свого сина Всеволода. Родовідна легенда Воронцових-Вельяминових (найбільшого роду, який дожив до часу складання родовідних легенд) відносить прихід варяга у Київську Русь ще до 1027 року[4].
Патерик згадує Шимона серед учасників битви князів Ярославичів з половцями на річці Альті у 1068 році. Перед битвою князі прийшли до Печерського монастиря, де один з його засновників — Антоній — пророкував їм поразку. Шимону були передвіщені тяжкі рани й порятунок, а також те, що він буде першим похований у церкві, яку створить сам: багато з вас падуть від меча, і побіжуть від супостатів, будуть потоптані, утоплені у воді; ти ж будеш принесений тут, в церкву, яка тут створюється[3]. Під час битви було вбито і поранено безліч воїнів, поранений був і Шимон. Лежачи на полі битви, він знову побачив в небі видіння — ту ж церкву, що бачив раніше, на морі. Згадавши свою обітницю, варяг Богу, і був в ту ж саму мить зцілений. Після повернення з бойового походу, Шимон знову прийшов до преподобного Антонія і передав йому свої реліквії, сповістивши про своє бажання побудувати в монастирі церкву в ім'я Пресвятої Богородиці. При цьому, золотий пояс повинен був служити мірою при будівництві храму, а вінець було потрібно повісити над жертовником.
"Призвалъ святой Антоній блаженнаго Ѳеодосія и сказалъ: «Симонъ-это онъ воздвигнетъ такую церковь»[3]. — і передал блаженному той пояс и вінець.
Успенський собор, 1911 рік
Шимона почали називати на слов'янський манер Симоном. Приходячи до монастиря, він завжди «жертвовалъ ему много на возведеніе Богомъ указанной церкви»[3]. Тривалі бесіди з ігуменом Феодосієм переконали його і він «залишив латинську єресь, і прийняв істинну православну віру» [2, С. 156]. з усім своїм «двором» у 3000 душ. На прохання Симона, преподобний Феодосій написав молитву про прощення гріхів його предкам і нащадкам. Цю молитву після смерті Симона вклали йому в руку. З того часу пішов на Київську Русі звичай вкладати в руки покійному сувій з заупокійною молитвою. За богоугодні діяння Шимона після смерті першим поховали у побудованій Великій церкві Печерській. Помер варяг між 14 серпня 1089 р. і 15 серпня 1091 р.
Після кількох років, як Симон віддав вінець і пояс, то із Царгорода прийшли майстри. Феодосій запросив майстрів із Константинополя, очевидно, демонструючи незалежність Києво-Печерської обителі від місцевої світської та церковної влади. Вони сказали, що прибули до Києва по дорученню своєї цариці, яка повеліла побудувати у Печерському монастирі церкву.
Позвавши їх у палац, що знаходиться у передмісті Константинополя — Влахерні, цариця вручила їм золото на три роки будівництва, а також ковчег із мощами семи мучеників: Артемія, Поліевкта, Леонтія, Акакія, Арефи, Якова, Феодора для того щоб положити в основу храму. Причому греки впізнали Антонія и Феодосія як двох наближених до цариці, предстоящих біля Її трону, що давали золото їм на будівництво. Цариця сказала, що храм цей буде носити Її ім'я і що царською намісницею в ньому буде чудотворна ікона Успіння Божої Матері.
].
Объяснение:
fff