населення України вже набридли революція й хаос. Закономірно, що ці настрої переважали серед заможних селян, дрібних підприємців та бізнесменів, великих землевласників. Австрійці та німці в Україні також всіляко прагнули відновити порядок і прискорити вивезення продуктів. Тому між 24 і 26 квітня представники цих груп таємно домовилися замінити Центральну Раду консервативним українським урядом на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським.
29 квітня 1918 р., на з'їзді, скликаному в Києві Лігою землевласників, на який з усієї України прибуло 6500 делегатів, було проголошено Україну Гетьманською державою на чолі з Павлом Скоропадським, закликавши його «врятувати країну від хаосу і беззаконня». Переворот відбувся майже безкровно, лише в сутичці із січовими стрільцями загинуло троє вірних гетьманові офіцерів. Того ж дня П. Скоропадський разом із прибічниками оголосив про встановлення «Української Держави». Це була держава монархічного типу на чолі з гетьманом.
Скасовуючи такі нововведення Центральної Ради, як націоналізація великих маєтків та культурна автономія, гетьман увів окрему категорію громадян-козаків (які фактично були заможними селянами), сподіваючись, що вони стануть основною соціальною опорою режиму.
Гетьманська держава здобула широке міжнародне визнання, встановивши дипломатичні зв'язки з Німеччиною, яку гетьман навіть встиг відвідати з офіційним візитом, Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, Швецією, Італією, Швейцарією, а загалом ще із 30 державами.
На жаль, Антанта, орієнтуючись на відновлення «єдиної і неділимої» Росії, не визнала Гетьманську державу.
На той час Україна досягла значних успіхів у галузі науки, освіти та культури, хоч гетьман П.Скоропадський був професійним військовим. Його універсалом створюється Українська Академія наук (що існує й досі; першим її президентом став В. Вернадський); українська мова визнається державною; засновуються два державні українські університети — в Києві та Кам'янці-Подільському, 150 (!) українських гімназій, Національний архів, Національна бібліотека та інші навчальні й культурні заклади.
29 квітня 1918 р. гетьман скасував закони Центральної Ради про конфіскацію великих маєтків, але план їхнього викупу та розподілу між селянами було ухвалено лише в листопаді.
Невирішеність аграрного питання разом з поразкою Німеччини в Першій світовій війні, що позбавило гетьманську державу опори та гаранта стабільності, призвело до краху Гетьманату.
Нововавилонское царство — древнее государство, основанное халдеями на месте разрушенной ими Ассирийской империи, возникло в 626 г. до н. э. после восстания против ассирийцев.
После смерти Навуходоносора II начались династические конфликты, осложненные противоборством восстановившей влияние местной вавилонской знати и халдеями. К власти пришёл Набонид. В начале правления Набонида возвышается и становится сильной Персидская империя. Вавилонский царь пытался вместе с Лидией и Египтом вести войны с царем персов Киром II. Но в 539 году до н.э. Вавилон был захвачен персами во главе с Киром II Великим и вошёл в державу Ахеменидов.
Падению Нововавилонского царства недовольное население державы, в частности, покорённые иудеи. С этого времени Вавилон прекратил своё существование как государство.
населення України вже набридли революція й хаос. Закономірно, що ці настрої переважали серед заможних селян, дрібних підприємців та бізнесменів, великих землевласників. Австрійці та німці в Україні також всіляко прагнули відновити порядок і прискорити вивезення продуктів. Тому між 24 і 26 квітня представники цих груп таємно домовилися замінити Центральну Раду консервативним українським урядом на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським.
29 квітня 1918 р., на з'їзді, скликаному в Києві Лігою землевласників, на який з усієї України прибуло 6500 делегатів, було проголошено Україну Гетьманською державою на чолі з Павлом Скоропадським, закликавши його «врятувати країну від хаосу і беззаконня». Переворот відбувся майже безкровно, лише в сутичці із січовими стрільцями загинуло троє вірних гетьманові офіцерів. Того ж дня П. Скоропадський разом із прибічниками оголосив про встановлення «Української Держави». Це була держава монархічного типу на чолі з гетьманом.
Скасовуючи такі нововведення Центральної Ради, як націоналізація великих маєтків та культурна автономія, гетьман увів окрему категорію громадян-козаків (які фактично були заможними селянами), сподіваючись, що вони стануть основною соціальною опорою режиму.
Гетьманська держава здобула широке міжнародне визнання, встановивши дипломатичні зв'язки з Німеччиною, яку гетьман навіть встиг відвідати з офіційним візитом, Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, Швецією, Італією, Швейцарією, а загалом ще із 30 державами.
На жаль, Антанта, орієнтуючись на відновлення «єдиної і неділимої» Росії, не визнала Гетьманську державу.
На той час Україна досягла значних успіхів у галузі науки, освіти та культури, хоч гетьман П.Скоропадський був професійним військовим. Його універсалом створюється Українська Академія наук (що існує й досі; першим її президентом став В. Вернадський); українська мова визнається державною; засновуються два державні українські університети — в Києві та Кам'янці-Подільському, 150 (!) українських гімназій, Національний архів, Національна бібліотека та інші навчальні й культурні заклади.
29 квітня 1918 р. гетьман скасував закони Центральної Ради про конфіскацію великих маєтків, але план їхнього викупу та розподілу між селянами було ухвалено лише в листопаді.
Невирішеність аграрного питання разом з поразкою Німеччини в Першій світовій війні, що позбавило гетьманську державу опори та гаранта стабільності, призвело до краху Гетьманату.
Нововавилонское царство — древнее государство, основанное халдеями на месте разрушенной ими Ассирийской империи, возникло в 626 г. до н. э. после восстания против ассирийцев.
После смерти Навуходоносора II начались династические конфликты, осложненные противоборством восстановившей влияние местной вавилонской знати и халдеями. К власти пришёл Набонид. В начале правления Набонида возвышается и становится сильной Персидская империя. Вавилонский царь пытался вместе с Лидией и Египтом вести войны с царем персов Киром II. Но в 539 году до н.э. Вавилон был захвачен персами во главе с Киром II Великим и вошёл в державу Ахеменидов.
Падению Нововавилонского царства недовольное население державы, в частности, покорённые иудеи. С этого времени Вавилон прекратил своё существование как государство.