Цезарь происходи из знатного, но обедневшего рода. Цезарь был образованным человеком. До нашего времени дошли написанные им книги о войнах, которые он вёл. Их автора отличает блестящее владение латинским языком. Цезарь славился своей приветливостью, учтивым обхождением, щедростью. Но была известна его всепоглощающая любовь к власти.
Испугавшись усиления власти Цезаря, римские аристократы, оптиматы обратились к Помпею с о защите. Узнав об этом, Цезарь двинулся из Галлии па Рим, перейдя реку Рубикон со словами «Жребий брошен!»
Рим встретил возвращение Цезаря ликованием. Ему была предложена пожизненная диктатура. Он также стал верховным понтификом. Цезарь заботился не только о благе государства, но и об укреплении своей власти. Ему воздавали божественные почести. Цезарь носил роскошные пурпурные одеяния и вёл себя как царь.
Почему возник заговор против Цезаря?
Потому что Цезарь вел себя как царь и заявлял: «Республика ничто, пустое имя без тела и облика». Это вызывало недовольство у сторонников республики. Был организован заговор, который возглавил Марк Юний Брут.
Цезарь был убит в мартовские иды 44 года до н.э.
Проанализируйте, чем отличается диктатура от демократического устройства республики.
Главное отличие демократии от диктатуры в том, что политический режим первого типа предполагает реальное влияние граждан страны на формирование органов власти и на принятие законов. При диктатуре граждане не могут воздействовать на решения, принимаемые властью, а все решения принимаются руководителем – диктатором, который обладает неограниченной властью.
Вспомните, каких древнегреческих ораторов вы знаете. На их примере и примере Цицерона рассмотрите, какую роль играли ораторы в античном обществе.
Я знаю древнегреческих философов – Демосфен, Перикл.
Почти все ораторы сделали прекрасную карьеру. Они были полководцами, чиновниками, политическими деятелями. Вклад ораторов в историю трудно переоценить. Благодаря их деятельности менялись правительства, начинались и прекращались войны, менялось направление внутренней и внешней политики. Цицерон оставил очень много литературных трудов. Внёс огромный вклад в философию.
Внутрішня політика Території, об'єднані під владою Карла V, були конгломератом абсолютно різних земель, в кожній з яких зберігалися свої закони, привілеї і політичні інститути. Управління імперією було безпрецедентною за складністю завданням, яку частково полегшували гарну освіту, отримане Карлом, його космополітичні настрої, тверезий розум і енергія. Внутрішня політика Карла V була підпорядкована інтересам зовнішньої, мобілізуючи для неї всі можливі ресурси. Влада Карла V в імперії була досить нестійкою. Потребуючи підтримки князів для боротьби з Францією і турками, Карл V часто йшов їм на поступки. Однак в своїх спадкових володіннях Карл прагнув проводити абсолютистської політику, різко збільшував податки, урізав традиційні вольності і привілеї, що викликало ряд повстань (повстання Комунерос в 1520-1522, Гентське повстання 1539-1540), які були жорстоко придушені. Зовнішня політика і війниЗОВНІШНЯ Всі напрямки зовнішньої політики Карла V пов'язувала "імперська ідея" - об'єднання християнської Європи під егідою імператора проти спільного ворога - Османської імперії. Однак здійсненню цього грандіозного ідеалу перешкоджали і Реформація, і протидія Франції - сильної національної монархії, також прагнула до домінування в Європі. Багато зусиль було потрібно для оборони Австрії і Угорщини від турків. Прагнучи послабити їх і в той же час убезпечити берега Іспанії від піратів, Карл V в 1535 очолив похід на залежний від Османської імперії Туніс, проте його успіх не дуже похитнув позиції турків. Спроба імператора захопити в 1541 Алжир успіху не мала. Головним напрямком зовнішньої політики Карла V була боротьба з французьким королем Франциском I. Обидва государя претендували на Італію, залишалися невирішеними питання про бургундському спадщині і територіальні суперечки в Піренеях. В ході Італійських воєн Карл V і Франциск I кілька разів вели військові дії один проти одного. Постійно вимушений розпорошувати свої сили, Карл V часто не мав можливості розвивати досягнуті успіхи, і війна завершилася на користь Габсбургів вже за його сина Пилипа II. Ставши імператором в самому початку Реформації, Карл V після недовгих вагань очолив її супротивників. Він особисто головував на Вормсском рейхстазі 1521, засудив вчення Лютера (див. Вормсский едикт). Коли довге протистояння католиків і лютеран в Німеччині вилилося у військове зіткнення, Карл V здобув важливу перемогу над протестантами при Мюльберге в 1547, але не зумів скористатися її плодами, а потім шанси сторін зрівнялися. Аугсбурзький мир 1555 означав для Карла V крах всієї його німецької політики. Невдачі в боротьбі з Францією і німецькими протестантами імператор намагався компенсувати включенням в орбіту свого впливу Англії, однак здійснений з цією метою шлюб його сина Пилипа і королеви Марії Тюдор не приніс Карлу V очікуваних вигод.
Цезарь происходи из знатного, но обедневшего рода. Цезарь был образованным человеком. До нашего времени дошли написанные им книги о войнах, которые он вёл. Их автора отличает блестящее владение латинским языком. Цезарь славился своей приветливостью, учтивым обхождением, щедростью. Но была известна его всепоглощающая любовь к власти.
Испугавшись усиления власти Цезаря, римские аристократы, оптиматы обратились к Помпею с о защите. Узнав об этом, Цезарь двинулся из Галлии па Рим, перейдя реку Рубикон со словами «Жребий брошен!»
Рим встретил возвращение Цезаря ликованием. Ему была предложена пожизненная диктатура. Он также стал верховным понтификом. Цезарь заботился не только о благе государства, но и об укреплении своей власти. Ему воздавали божественные почести. Цезарь носил роскошные пурпурные одеяния и вёл себя как царь.
Почему возник заговор против Цезаря?
Потому что Цезарь вел себя как царь и заявлял: «Республика ничто, пустое имя без тела и облика». Это вызывало недовольство у сторонников республики. Был организован заговор, который возглавил Марк Юний Брут.
Цезарь был убит в мартовские иды 44 года до н.э.
Проанализируйте, чем отличается диктатура от демократического устройства республики.
Главное отличие демократии от диктатуры в том, что политический режим первого типа предполагает реальное влияние граждан страны на формирование органов власти и на принятие законов. При диктатуре граждане не могут воздействовать на решения, принимаемые властью, а все решения принимаются руководителем – диктатором, который обладает неограниченной властью.
Вспомните, каких древнегреческих ораторов вы знаете. На их примере и примере Цицерона рассмотрите, какую роль играли ораторы в античном обществе.
Я знаю древнегреческих философов – Демосфен, Перикл.
Почти все ораторы сделали прекрасную карьеру. Они были полководцами, чиновниками, политическими деятелями. Вклад ораторов в историю трудно переоценить. Благодаря их деятельности менялись правительства, начинались и прекращались войны, менялось направление внутренней и внешней политики. Цицерон оставил очень много литературных трудов. Внёс огромный вклад в философию.
Объяснение:
Території, об'єднані під владою Карла V, були конгломератом абсолютно різних земель, в кожній з яких зберігалися свої закони, привілеї і політичні інститути. Управління імперією було безпрецедентною за складністю завданням, яку частково полегшували гарну освіту, отримане Карлом, його космополітичні настрої, тверезий розум і енергія. Внутрішня політика Карла V була підпорядкована інтересам зовнішньої, мобілізуючи для неї всі можливі ресурси. Влада Карла V в імперії була досить нестійкою. Потребуючи підтримки князів для боротьби з Францією і турками, Карл V часто йшов їм на поступки. Однак в своїх спадкових володіннях Карл прагнув проводити абсолютистської політику, різко збільшував податки, урізав традиційні вольності і привілеї, що викликало ряд повстань (повстання Комунерос в 1520-1522, Гентське повстання 1539-1540), які були жорстоко придушені.
Зовнішня політика і війниЗОВНІШНЯ Всі напрямки зовнішньої політики Карла V пов'язувала "імперська ідея" - об'єднання християнської Європи під егідою імператора проти спільного ворога - Османської імперії. Однак здійсненню цього грандіозного ідеалу перешкоджали і Реформація, і протидія Франції - сильної національної монархії, також прагнула до домінування в Європі.
Багато зусиль було потрібно для оборони Австрії і Угорщини від турків. Прагнучи послабити їх і в той же час убезпечити берега Іспанії від піратів, Карл V в 1535 очолив похід на залежний від Османської імперії Туніс, проте його успіх не дуже похитнув позиції турків. Спроба імператора захопити в 1541 Алжир успіху не мала.
Головним напрямком зовнішньої політики Карла V була боротьба з французьким королем Франциском I. Обидва государя претендували на Італію, залишалися невирішеними питання про бургундському спадщині і територіальні суперечки в Піренеях. В ході Італійських воєн Карл V і Франциск I кілька разів вели військові дії один проти одного. Постійно вимушений розпорошувати свої сили, Карл V часто не мав можливості розвивати досягнуті успіхи, і війна завершилася на користь Габсбургів вже за його сина Пилипа II.
Ставши імператором в самому початку Реформації, Карл V після недовгих вагань очолив її супротивників. Він особисто головував на Вормсском рейхстазі 1521, засудив вчення Лютера (див. Вормсский едикт). Коли довге протистояння католиків і лютеран в Німеччині вилилося у військове зіткнення, Карл V здобув важливу перемогу над протестантами при Мюльберге в 1547, але не зумів скористатися її плодами, а потім шанси сторін зрівнялися. Аугсбурзький мир 1555 означав для Карла V крах всієї його німецької політики. Невдачі в боротьбі з Францією і німецькими протестантами імператор намагався компенсувати включенням в орбіту свого впливу Англії, однак здійснений з цією метою шлюб його сина Пилипа і королеви Марії Тюдор не приніс Карлу V очікуваних вигод.