Ть будьласка дуже тренба. відмовляючись від соціалістичних і федералістських принципів дpar0манова , 0 l . франко тисав : « глибока і сильна віра в засідноєвропейські ідеали соціальної рівності і поліпичної волі заслонювала перед його очима ідеал національної самостій . ності для нас тепер не полягає сумніву , що брак віри в національний о еал був голов . ною трагедією в жит ті драгоманова , був причиною безплідності його політичних змагань » . таку сувору оцінку діяльності м. драгоманова висловив франко на схилі віку . ачим приваблювали політичні погляди драгоманова молодого франка ?
Антиправительственные настроения в июле 1917 года вылились в стихийные протесты. Рабочие, моряки и солдаты требовали отставки Временного правительства. 17 июля они вышли на демонстрацию. События того дня унесли жизни сотен людей.
Торжественные похороны жертв Июльского мятежа
Торжественные похороны жертв Июльского мятежа
Недовольства Временным правительство достигли критической точки в начале июля. Утром 17 июля из Кронштадта прибыли матросы и направились прямиком к дому Кшесинской, где в то время располагался штаб большевиков. Большевики, считавшие, что время активных действий еще не пришло, были вынуждены признать неизбежность протестов и присоединится. У особняка Кшесинской протестующих встретили Ленин, Луначарский и Свердлов. С балкона они призвали демонстрантов требовать свержения Временного правительства.
Казаки, подавляющие восстание.
Казаки, подавляющие восстание.
Несмотря на то, что демонстрация позиционировалась как мирная, часть участников была вооружена. Толпа стихийно проследовала по Троцкому мосту, Садовой улице и Невскому проспекту. На углу Литейного и Пантелеймоновской улицы отряд был встречен выстрелами. Кто первым открыл огонь, неизвестно до сих пор. Некоторые историки полагают, что стрельбу спровоцировали большевики. Другие приписывают вину правым экстремистским организациям.
Среди демонстрантов началась паника. Вооруженные участники протеста сделали несколько выстрелов в произвольном направление. Столкновения произошли сразу в нескольких частях города: на Садовой улице, Невском проспекте, Обводном канале, у стен Николаевского вокзала и на Площади Восстания (Знаменской). Периодически раздавались звуки пальбы.
Демонстрация.
Демонстрация.
Беспорядки сопровождались мародерством. Были разграблены частные квартиры на Литейном и Жуковской, а также магазины Гостиного и Апраксина Дворов. Известено, что член Временного правительства Ираклий Церетели лишился автомобиля. Задержать виновных не удалось.
Нападению подверглось здание контрразведки на Воскресенской набережной. Сотрудники стремительно покинули помещение и разбежались. Со второй попытке здание было полностью разгромлено. Часть документов и досье во время нападения были намеренно уничтожены.
Для наведения порядка в Петроград прибыли верные правительству войска и казаки. Общая их численность достигала 16 тыс. Разогнать демонстрацию окончательно они смогли к вечеру. Решающим стало вступление артиллерии. Несколько выстрелов заставили митингующих остановиться.
Демонстрация. Фото: советский фотограф Виктор Булла
Демонстрация. Фото: советский фотограф Виктор Булла
В тот день пострадали сотни. Убиты и ранены по разным оценкам были от 400 до 700 человек.
На следующий день выжившие матросы сдали оружие и вернулись в Кронштадт. Параллельно начались аресты большевиков и обыски в особняке Кшесинской. Ленина, Луначарского, Зиновьева, Троцкого и Раскольникова обвинили в сотрудничестве с германскими агентами. При обыске в редакции газеты «Правда» солдатами якобы было найдено письмо на немецком языке. Об этом писали в «Петроградской газете».
Обвиненный в организации вооруженного восстания Ленин за июль сменил 17 конспиративных квартир, а позже скрылся за границей. Информация о его местонахождение и подробности поимки периодически появлялись на страницах газет. Большевика видели в Стокгольме, Германии и Кронштадте. Но маловероятно, что хоть что-то из этого было правдой.
Расследование причин возникновения демонстрации продолжалось вплоть до середины осени. Прервано оно было началом Октябрьской революции.
Объяснение:
Липнева революція.
1)Передумови. Спроби «короля емігрантів» Карла X відновити управління Францією методами «старого порядку». Порушення правлячими колами країни конституційних норм, утиски інтересів широких верств суспільства.
2)Причини. Виникнення політичної кризи у Франції, зростання конфронтаційних настроїв у суспільстві. Нездатність ліберальної опозиції досягти компромісу з владою підштовхнула її до активних дій.
3)Завдання. Усунути від влади Карла X та його прибічників. Поновити дію «Хартії 1814 року».
4)Основні події
27 липня 1830 р. - Початок народного повстання в Парижі.
28 липня 1830 р. - Корінний перелом у ході повстання: на бік повстанців почали переходити урядові війська.
29 липня 1830 р. - Повстанці захопили королівський палац Тюїльрі. Карл X зрікся престолу.
5)Результати. Крах політичного курсу ультрароялістів і повалення монархії Бурбонів у Франції. Установлення у Франції конституційної монархії, орієнтованої на інтереси торговельно-фінансової і, частково, промислової буржуазії.
6)Історичне значення. Засвідчила безперспективність спроб поновити у Франції «старий порядок». Створила умови для подальшого розвитку Франції шляхом буржуазного прогресу.
Бельгійська революція.
1)Причини: Утиски франкомовного католицького населення.
2)Мета: Конфлікт 1830 року, який призвів до відокремлення південних провінцій від Нідерландського королівства і утворення незалежного Королівства Бельгія.
3)Основні події: 25 серпня 1830 року в Брюсселі почалися заворушення, бунтарі почали грабувати крамниці. До них долучилися театрали, які щойно вийшли з театру Монне після прослуховування опери «Німа з Потріці» Даніеля Обера. В наступні дні заворушення поширилося всім краєм. Заколотники захоплювали фабрики й руйнували машини.
4)Результат:проголошення незалежності Бельгії.
5)Історичне значення полягає в тому, що за підсумками революції країна звільнилася від голландського панування і стала незалежною державою.