((( я невпевнений що це вірна відповідь))) Сьогодні існує декілька моделей розладів біполярного спектра. J. Klerman (1999) запропонував такий варіант класифікації:
I — класичний (Classic Pattern) — 40–50 % дисфорія. Питома вага дисфорії значно переважає над психотичними епізодами.
II — сонячний (Sunny) — рекурентна анергічна депресія з гіпоманією здебільшого наприкінці депресивного епізоду.
II ½ — темний (Dark) — здебільшого в жінок, переважно коморбідний із панічним розладом і соціальною фобією, підвищений ризик суїциду, часто помилково діагностують як межовий розлад особистості.
III — чутливий подвійний перемикач (Switch Sensitive Doubles) — гіпоманія як відповідь на терапію антидепресантами. Зазвичай дистимія, може бути «подвійна депресія».
III ½ — ажитована алкогольна хвороба — збудження і депресія тісно пов’язані зі зловживанням спиртними напоями (алкогольна залежність), інколи з абстиненцією. Доцільна комбінована терапія.
IV — виконавчий (Executive) — депресія поверх гіпертимного темпераменту (висока активність, комунікабельність, ініціативність, життєрадісність). У чоловіків із типом особистості «А» помилково діагностують нарцистичний розлад особистості.
V — межовий спадковий (Borderline Mimic) — висока рекурентність (> 5 епізодів), спадковість, змішані епізоди (гіпоманія перекриває депресію).
VI — пізній початок (Late Onset) — пацієнти з ранньою деменцією, нестабільним настроєм, сексуальною розгальмованістю, ажитацією й імпульсивною поведінкою. В анамнезі може бути БАР, спадковість і гіпоманія. Доцільна терапія вальпроатами або іншими тимостабілізаторами. Антидепресанти можуть погіршувати стан.
Професор О. О. Хаустова розповіла про морфологічні зміни при БАР, які відбуваються в найважливішому компоненті вентрального стріатума та частині стріато-таламічних кіл, що модулюються лімбічною системою, у хвостатому ядрі. Згідно з даними наукових досліджень, його розмір був значно меншим у пацієнтів із БАР — 18,5 %, а також із великим депресивним розладом (ВДР) — 12 % і шизоафективним розладом — 8,5 %. Натомість лише при біполярному розладові виявили когнітивну дисфункцію, пов’язану з 1 % прогресуванням зменшення розміру хвостатого ядра після двох років.
((( я невпевнений що це вірна відповідь))) Сьогодні існує декілька моделей розладів біполярного спектра. J. Klerman (1999) запропонував такий варіант класифікації:
I — класичний (Classic Pattern) — 40–50 % дисфорія. Питома вага дисфорії значно переважає над психотичними епізодами.
II — сонячний (Sunny) — рекурентна анергічна депресія з гіпоманією здебільшого наприкінці депресивного епізоду.
II ½ — темний (Dark) — здебільшого в жінок, переважно коморбідний із панічним розладом і соціальною фобією, підвищений ризик суїциду, часто помилково діагностують як межовий розлад особистості.
III — чутливий подвійний перемикач (Switch Sensitive Doubles) — гіпоманія як відповідь на терапію антидепресантами. Зазвичай дистимія, може бути «подвійна депресія».
III ½ — ажитована алкогольна хвороба — збудження і депресія тісно пов’язані зі зловживанням спиртними напоями (алкогольна залежність), інколи з абстиненцією. Доцільна комбінована терапія.
IV — виконавчий (Executive) — депресія поверх гіпертимного темпераменту (висока активність, комунікабельність, ініціативність, життєрадісність). У чоловіків із типом особистості «А» помилково діагностують нарцистичний розлад особистості.
V — межовий спадковий (Borderline Mimic) — висока рекурентність (> 5 епізодів), спадковість, змішані епізоди (гіпоманія перекриває депресію).
VI — пізній початок (Late Onset) — пацієнти з ранньою деменцією, нестабільним настроєм, сексуальною розгальмованістю, ажитацією й імпульсивною поведінкою. В анамнезі може бути БАР, спадковість і гіпоманія. Доцільна терапія вальпроатами або іншими тимостабілізаторами. Антидепресанти можуть погіршувати стан.
Професор О. О. Хаустова розповіла про морфологічні зміни при БАР, які відбуваються в найважливішому компоненті вентрального стріатума та частині стріато-таламічних кіл, що модулюються лімбічною системою, у хвостатому ядрі. Згідно з даними наукових досліджень, його розмір був значно меншим у пацієнтів із БАР — 18,5 %, а також із великим депресивним розладом (ВДР) — 12 % і шизоафективним розладом — 8,5 %. Натомість лише при біполярному розладові виявили когнітивну дисфункцію, пов’язану з 1 % прогресуванням зменшення розміру хвостатого ядра після двох років.