Після смерті Володимира Великого між його синамі розпочалася жорстока боротьбі за владу. У 1015 р. київський стіл посів Святополк. Новгородський князь Ярослав виступив проти нього і у бою під Любечем розгромив. Святополк подавсь до Польщі шукати підтримки у батька дружини -короля Болеслава Хороброго. Той вирішив допо могти зятеві й у 1018 р. на чолі великого військ, вторгся в Русь. У бою під містом Волинь на Західному Бузі Яросла зазнав поразки й втік до Новгорода. Влада знову перейшла до Святополка.
Проте грабежі польських вояків спричинили повстання киян, і Болеслав Хоробрий через незгоди із Святополком повернувся до Польщі, приєднавши по дорозі до неї Червенські міста (невелика територія Західної Волині з містами Червен, Волинь, Шеполь та ін.).
Зібравши військо, Ярослав вирушив до Києва. Святополк, якого відтоді історичні джерела називали Окаянним, звернувся по до ло печенігів. Вирішальна битва відбулася влітку 1019 р. на р. Альті під Переяславом, у ній переміг Ярослав. Ця дата вважається початком його правління. Однак у 1021 р. він змушений був визнати самостійність полоцького князя Брячеслава. А через рік проти Ярослава виступив тмута-раканський князь Мстислав, котрий у 1024 р. у битві під Лиственом переміг великого князя. Розпочалися переговори, що завершилися укладенням у 1026 р. договору про поділ Руської землі по Дніпру: Ярославу відійшло Правобережжя з Києвом, а Мстиславу - Лівобережжя з Черніговом. Фактично в межах імперії сформувалися три самостійних утворення: Київське, Чернігівське й Полоцьке. Тільки після смерті Мстислава в 1036 р. Ярослав стає єдиновладним володарем Русі (Брячеслав визнав його владу).
Завдяки таланту політика и сильній волі Ярославу вдалося закріпитися на київському столі.
Великий князь народився близько 978 р. Добре освічений, м'який, але владолюб-надзвичайно розумний, гнучкий і схильний до компромісів політик, спритний дипломат і посередній полководець, він завдяки сталевій ркхі й цілеспрямованості, не переймаючись каліцтвом (був кривоніжкою), спромігся досягти ащшнн влади й до кінця життя втримувати її у своїх руках. За сприяння розвитку культури, освіти, писемності, архітектури Ярослава й прожали Мудрим.
Ярослав усвідомлював неминучість боротьби як владу між синами після своєї смерті (помер лютого 1054 р.). Щоб якось запобігти цій гедії, склав заповіт, у якому йшлося про порядок успадкування великокнязівської влади и розподіл між синами ритори імперії на окремі володіння - уділи. Заповідав їм поважати любити один одного, бо інакше «землю отців і дідів погубите», запроваджувана система успадкування влади передбачала, що грховна влада належатиме групі князів-родичів, пов'язаних між собою васально-ієрархічними стосунками. Згідно із заповітом, київ-кий стіл за принципом старшинства мав послідовно переходити до ршого за віком брата. Старший син Ярослава мав стати для братів аршим» не лише за віком, а й за місцем, яке посідав на щаблях рархічної драбини.
Ярослав Мудрий був одним із наивидатніших державних діячів епохи середньовіччя.
Ледовое побоище известно нам как величайшая русская битва, которая произошла на льду Чудского озера.
Считается, что Ледовое побоище произошло 5 апреля 1242 года. Русское войско Александра Невского состояло из ижоры, новгородцев, владимирцев. Против русских в конфликте выступал Ливонский орден.
В рамках этого конфликта русское войско Александра Невского боролось с рыцарями Ливоского озера.
Причина конфликта зарождалась в начале 13 века. Дело в том, что именно немецкие ордена были в определенной степени опасными для северных и северо-западных рубежей Руси.
Рыцари во время своих крестовых походов стремились попасть в Прибалтику, и обратить последних европейских язычников в католиков.
Из-за этого в 1237 году Ливонский орден начал наступать на русские земли. Рыцарям удалось захватить Псков, Копорье и Изборск. Таким образом, под угрозой был Новгород. Город нужно было защищать и именно с этой инициативой выступил Александр Невский и его дружина. Он поругался с боярами, покинуо город и начал готовиться с предстоящему сражению.
Александр Невский объединил свои силы с дружиной из Владимирского княжества, вместе им удалось освободить Псков, и так они дошли до Чудского озера.
Известно, что рыцари использовали технику клина или свиньи. Они хотели разъединить войско русских, чтобы разбить его отдельные части. А русское войско наступало с флангов, что было более эффективным и позволило разбить рыцарей Ливонского ордена.
Після смерті Володимира Великого між його синамі розпочалася жорстока боротьбі за владу. У 1015 р. київський стіл посів Святополк. Новгородський князь Ярослав виступив проти нього і у бою під Любечем розгромив. Святополк подавсь до Польщі шукати підтримки у батька дружини -короля Болеслава Хороброго. Той вирішив допо могти зятеві й у 1018 р. на чолі великого військ, вторгся в Русь. У бою під містом Волинь на Західному Бузі Яросла зазнав поразки й втік до Новгорода. Влада знову перейшла до Святополка.
Проте грабежі польських вояків спричинили повстання киян, і Болеслав Хоробрий через незгоди із Святополком повернувся до Польщі, приєднавши по дорозі до неї Червенські міста (невелика територія Західної Волині з містами Червен, Волинь, Шеполь та ін.).
Зібравши військо, Ярослав вирушив до Києва. Святополк, якого відтоді історичні джерела називали Окаянним, звернувся по до ло печенігів. Вирішальна битва відбулася влітку 1019 р. на р. Альті під Переяславом, у ній переміг Ярослав. Ця дата вважається початком його правління. Однак у 1021 р. він змушений був визнати самостійність полоцького князя Брячеслава. А через рік проти Ярослава виступив тмута-раканський князь Мстислав, котрий у 1024 р. у битві під Лиственом переміг великого князя. Розпочалися переговори, що завершилися укладенням у 1026 р. договору про поділ Руської землі по Дніпру: Ярославу відійшло Правобережжя з Києвом, а Мстиславу - Лівобережжя з Черніговом. Фактично в межах імперії сформувалися три самостійних утворення: Київське, Чернігівське й Полоцьке. Тільки після смерті Мстислава в 1036 р. Ярослав стає єдиновладним володарем Русі (Брячеслав визнав його владу).
Завдяки таланту політика и сильній волі Ярославу вдалося закріпитися на київському столі.
Великий князь народився близько 978 р. Добре освічений, м'який, але владолюб-надзвичайно розумний, гнучкий і схильний до компромісів політик, спритний дипломат і посередній полководець, він завдяки сталевій ркхі й цілеспрямованості, не переймаючись каліцтвом (був кривоніжкою), спромігся досягти ащшнн влади й до кінця життя втримувати її у своїх руках. За сприяння розвитку культури, освіти, писемності, архітектури Ярослава й прожали Мудрим.
Ярослав усвідомлював неминучість боротьби як владу між синами після своєї смерті (помер лютого 1054 р.). Щоб якось запобігти цій гедії, склав заповіт, у якому йшлося про порядок успадкування великокнязівської влади и розподіл між синами ритори імперії на окремі володіння - уділи. Заповідав їм поважати любити один одного, бо інакше «землю отців і дідів погубите», запроваджувана система успадкування влади передбачала, що грховна влада належатиме групі князів-родичів, пов'язаних між собою васально-ієрархічними стосунками. Згідно із заповітом, київ-кий стіл за принципом старшинства мав послідовно переходити до ршого за віком брата. Старший син Ярослава мав стати для братів аршим» не лише за віком, а й за місцем, яке посідав на щаблях рархічної драбини.
Ярослав Мудрий був одним із наивидатніших державних діячів епохи середньовіччя.
Ледовое побоище известно нам как величайшая русская битва, которая произошла на льду Чудского озера.
Считается, что Ледовое побоище произошло 5 апреля 1242 года. Русское войско Александра Невского состояло из ижоры, новгородцев, владимирцев. Против русских в конфликте выступал Ливонский орден.
В рамках этого конфликта русское войско Александра Невского боролось с рыцарями Ливоского озера.
Причина конфликта зарождалась в начале 13 века. Дело в том, что именно немецкие ордена были в определенной степени опасными для северных и северо-западных рубежей Руси.
Рыцари во время своих крестовых походов стремились попасть в Прибалтику, и обратить последних европейских язычников в католиков.
Из-за этого в 1237 году Ливонский орден начал наступать на русские земли. Рыцарям удалось захватить Псков, Копорье и Изборск. Таким образом, под угрозой был Новгород. Город нужно было защищать и именно с этой инициативой выступил Александр Невский и его дружина. Он поругался с боярами, покинуо город и начал готовиться с предстоящему сражению.
Александр Невский объединил свои силы с дружиной из Владимирского княжества, вместе им удалось освободить Псков, и так они дошли до Чудского озера.
Известно, что рыцари использовали технику клина или свиньи. Они хотели разъединить войско русских, чтобы разбить его отдельные части. А русское войско наступало с флангов, что было более эффективным и позволило разбить рыцарей Ливонского ордена.