Таблица (написать кратко) "Ведущие страны мира в конце 19 начало 20 века" Страны достижения успехи США Великобритания Франция Германия Россия Австро-Венгрия Италия Япония Вывод: !
Оскільки середньовічні міста з’являлися на землі світських і духовних феодалів, тож відповідно й підпорядковувалися їхній волі. Феодали були зацікавлені в появі на своїй території міст, адже з ремесла й торгівлі вони мали чималий зиск.
Однак непереборне прагнення феодалів витягти з міста якомога більше прибутків викликало невдоволення з боку городян, яке набуло форм справжньої боротьби між містами й сеньйорами. У Західній Європі таке протистояння тривало впродовж X—XIII ст. і називалося комунальним рухом. У ньому прослідковуються два основні етапи. Перший символізує боротьбу городян за звільнення від найважчих форм феодальної залежності, за зменшення поборів і за торгові привілеї. Другий засвідчує бажання здобути міське самоуправління і права. Часом городянам удавалося відкупитися від сеньйора чималими коштами. Такі міста отримували за гроші спеціальну грамоту, так звану хартію, у якій перераховувалися всі надані місту вольності й привілеї.
Принципами афинской государственно-политической системы в период расцвета были народоправство, выборность, коллегиальность и подотчетность властей, суд присяжных (гелиэя).
Основными государственными органами и высшими должностными лицами Афин в период расцвета демократии считают народное собрание, Совет пятисот, гелиэю, стратегов, архонтов, ареопаг. Как такового не было объединенного правительства, не допускалось совмещение двух или более государственных должностей. Большинство должностей занимались на год (однако народное собрание могло своим решением отозвать любое должностное лицо республики и до истечения указанного срока), путем жеребьевки. Все высшие государственные органы были коллегиальными (дабы возместить возможные недостатки жеребьевки).
В состав народного собрания входили все афинские граждане. Народное собрание принимало законы и другие правовые акты; осуществляло остракизм решало вопросы снабжения и обороны; рассматривало заявления граждан о государственных преступлениях; частные граждан и пр. Субъекты законодательной инициативы: любой афинский гражданин или Совет пятисот.
Однак непереборне прагнення феодалів витягти з міста якомога більше прибутків викликало невдоволення з боку городян, яке набуло форм справжньої боротьби між містами й сеньйорами. У Західній Європі таке протистояння тривало впродовж X—XIII ст. і називалося комунальним рухом. У ньому прослідковуються два основні етапи. Перший символізує боротьбу городян за звільнення від найважчих форм феодальної залежності, за зменшення поборів і за торгові привілеї. Другий засвідчує бажання здобути міське самоуправління і права. Часом городянам удавалося відкупитися від сеньйора чималими коштами. Такі міста отримували за гроші спеціальну грамоту, так звану хартію, у якій перераховувалися всі надані місту вольності й привілеї.
Принципами афинской государственно-политической системы в период расцвета были народоправство, выборность, коллегиальность и подотчетность властей, суд присяжных (гелиэя).
Основными государственными органами и высшими должностными лицами Афин в период расцвета демократии считают народное собрание, Совет пятисот, гелиэю, стратегов, архонтов, ареопаг. Как такового не было объединенного правительства, не допускалось совмещение двух или более государственных должностей. Большинство должностей занимались на год (однако народное собрание могло своим решением отозвать любое должностное лицо республики и до истечения указанного срока), путем жеребьевки. Все высшие государственные органы были коллегиальными (дабы возместить возможные недостатки жеребьевки).
В состав народного собрания входили все афинские граждане. Народное собрание принимало законы и другие правовые акты; осуществляло остракизм решало вопросы снабжения и обороны; рассматривало заявления граждан о государственных преступлениях; частные граждан и пр. Субъекты законодательной инициативы: любой афинский гражданин или Совет пятисот.